Проповідь на 3-ю неділю Великого посту

БУТИ З ХРИСТОМ І ЗБИРАТИ З ХРИСТОМ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався. А деякі з них гомоніли: «Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів»... А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. Він же знав думки їхні, і промовив до них: «Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.  А коли й сатана поділився сам супроти себе, – як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів. Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями. А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.  Хто не зо Мною,  – той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, – той розкидає! Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: «Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов». А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, – і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!» І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!» А Він відказав: «Радше блаженні  ті, хто слухає Божого Слова і його береже!»  (Євангеліє від Св. Луки 11:14-28).

            Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Еф. 1:2) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, у невіруючих буде завжди маса претензій до Христа. Ось і зараз – пандемія коронавірусу і хтось може питати, як Бог міг дозволити такому статись? Але згадаймо, любі брати і сестри, події, які передували поширенню коронавірусу в Китаї. Хіба не було перед тим у Китаї зростання в переслідуваннях християн і утисків свободи віросповідання? Були. Ми чули про те, що закривались деякі церкви і місії. А деякі церковні будівлі навіть валили, аби вони не муляли око якимось комуністичним начальникам. Що слід очікувати, коли здійснюється пряма атака на Божі церкви і на Божих людей? Не ласки Божої, а кари.

            Згадаймо останнє десятиліття-півтора навіть в Україні. Здається, що з кожним роком все більше зростала розпуста. Останні роки і наші законодавці, і наші ЗМІ активно просували ідеї про легалізацію і поширення різноманітних збочень. Одним із таких засобів є «Стамбульська конвенція».  Паради ЛГБТ, які відбуваються у центрі української столиці – лише вершина того айсберга, який направляють на український корабель безбожні політики, шоумени та всі їхні подільники. Кораблям потрібні айсберги?  Країні потрібен гнів Божий?

            Сьогодні скасовуються всі розважальні заходи і всі спортивні заходи. А ще декілька місяців все більше і більше людей не йшли до церкви в неділю, бо саме в неділю їм призначали тренування, зустрічі в спортивних клубах і всіх інших установах, які не мали пошани до Бога і до Його Заповіті про те, що день святий слід святити.  Несподівано стало так, що іти більше нема куди.  Ми порушуємо Божі Заповіді, ми нехтуємо Богом, а потім можемо ставити питання: «Як Бог міг дозволити такому статись?»

            Це лише декілька прикладів, які можуть нам дати відповідь на запитання «Як Бог міг дозволити такому статись?» І не грає великої ролі, чи цей новий вірус природного походження, чи випущений із якої лабораторії. Важливо те, що весь світ раптово застиг у страхові і перебуває на грані економічної рецесії, яка може виявитись гіршою за світову економічну кризу, що почалася 2008 року. Бо та криза не супроводжувалась масовими смертями і похоронами і страхом, якими супроводжується хода коронавірусу 2020 року.

Гріх відмовляється чути Боже застереження, бачити Боже попередження і Божий перст.  Він все намагається пояснити розумом і природними причинами, не розуміючи, як наш видатний розум міг проґавити таку біду. Божі люди розуміють, що відбувається. Безбожні далі з Бога насміхаються, аби потім холонути від страху в часи випробувань, а по закінченні земного життя горіти в аду повіки віків.

            В сьогоднішньому Євангелії ми бачимо подібне ставлення у віруючих і невіруючих. Господь Ісус Христос, Божий Син, «вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив». Де є Ісус, там немає місця хворобам, недугам і бісам. Де є Ісус, там є маса різних благословень. Він – Господь люблячий. Він – Податель усякого добра. Він – Лікар наш. Він нікому у добрі, у допомозі не відмовляє. Любі брати і сестри, «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8).

            Ми бачимо, як дивується народ. Цей народ – це фактично християни. Вони визнають, що Ісус – Син Давидів. Вони вірять, що Ісус – Божий Син. Тож їхнє здивування – позитивне. Чудо, яке вони бачать укріплює їх у вірі, що Ісус – обіцяний Месія. Це – істинні віруючі.

            Але є і друга група людей. Ця група теж вдає із себе віруючих. Але вони не вірять у Христа. Тож віра їхня позірна і вдавана. Вони – лицеміри. І вони – богохульники. Бо кожен, хто говорить проти Христа і намагається принизити Його, оббрехати, зневажити – такий богохульник. У власних очах він може здаватися мудрим. Але в очах Божих – він поріддя пекла.

            Ось такі богохульники намагалися спростувати чуда Христові. І гомоніли: «Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів»... Вельзевулом, володарем мух так називали князя демонів самовпевнені юдеї, які думали, що мають справу з якимось незначним і кволим бісиком, яких часом малюють в українських мультфільмах про козаків, або чорта, на якому козак Вакула мандрував до Петербургу по черевички для своєї Оксани.  Вони абсолютно не розуміли з ким мали справу і думали, що оскільки вони фізичні нащадки Авраама, то їм і море по коліна, а диявол – слабак, з яким вони можуть упоратись власними силами.

            Вони обвинувачують Христа, що Він служить дияволові і виганяє демонів силою Вельзевула, князя демонів так наче це якась гра, а не велика битва у час якої програє і диявол, і його військо. Другі Христа не обвинувачують прямо, а вимагають якихось особливих ознак. Їм мало того, що німий чоловік почав говорити. Їм треба щось інше, щось особливе, щось таке, що їх справді вразить.

            І перші, і другі – невіруючі, зневажники Христа і богохульники, бо не можна зневажати Христа, відрікатись від Христа і бути не богохульником. Але вони отримують гідну відповідь від Христа, Який виявляє безглуздя невірства: «Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.  А коли й сатана поділився сам супроти себе, – як стоятиме царство його?» Це добре знає світ. Коли починається громадянська війна, країна перетворюється на пустку. Згадайте більшовицьку революцію і те, що потім сталося із Росією: голод і розруха. 

Тож німі не говорили б. Сліпі не прозрівали б. Паралізовані не вставали б і мертві не воскресали б, якби Христос співпрацював із дияволом і його бісами. Ні тут відбувалось щось зовсім інше. Якщо віруючі сини юдеїв виганяли демонів, то ці юдеї свідчать самі проти себе і проти Бога. Тож їхні віруючі діти їх осудять.

Адже тут не просто якийсь юдейський рабин. Тут прийшов давно обіцяний пророками Син Божий і в Ньому виконуються усі пророцтва не про запустіння, а про мир з Богом, про зцілення, про прощення гріхів і праведність.

Господь каже: «А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич». Немає іншого способу вигнати демонів окрім як Духом Святим,  Якого тут Син Божий називає перстом Божим.

Світ перебуває у рабстві сильного – у рабстві диявола. Диявол це дуже могутній нечистий ангел, лукавий і підступний. Але прийшов обіцяний Бог Сильний, дужчий від диявола, Який не укладає угод із ним, а нападає на нього і перемагає.  Він завдає йому смертельної поразки на хресті Голгофи, на Якому Божий Син був розп’ятий і терпів невимовні муки за наші гріхи і провини. Христос остаточно долає диявола, помираючи за наші гріхи. Всі вони змиваються кров’ю Христовою. Ісус забрав усю диявольську зброю – рукописання, обвинувачення нас у наших гріхах.

Бо ми прощені в Ім’я Христа розп’ятого. І Ім’я Христа воскреслого ми виправдані. В Христове Ім’я ми – Божі діти і спадкоємці Царства Небесного. У Христі ми маємо і вокресіння, і вічне життя. Христос – Той дужий, Який почав бій із дияволом, вів його, як ми бачимо сьогодні у Євангелії і здобув абсолютну перемогу, плодами якої ми користуємось нині і скористаємось у повній мірі, коли Христос повернеться у славі і воскресить нас із мертвих і забере нас у Своє Царство, аби ми там жили з Ним у радості та блаженстві повіки віків.

Тож Господь кличе нас бути з Ним. Бо, каже Він: «Хто не зо Мною,  – той проти Мене». Тобто, хто не вірує у Христа – той проти Нього, якими б улесливими словами про мир, дружбу, жвачку він не прикривався. Віруєш у Христа, значить ти маєш розум Христів і визнаєш, що сам ти спастись не можеш, як і не можеш спастись за допомогою діл, святих, мощей, походження і всього іншого. Якщо в тебе є хоч якесь уповання на діла або на святих чи ще на щось, ти – проти Христа. Тоді ти, як ті юдеї, що глузують із Христа і Його очорнюють.

Господь також каже: «Хто не збирає зо Мною, – той розкидає!» Іншими словами, хто не має плодів цієї спасенної віри в Христа, і хто не любить свого ближнього, не допомагає йому у час біди, з любові до Христа, той розкидає, а не збирає і є руйнівником, а не збирачем Христової Церкви. Такий є не співпрацівник Христа, а Його противник, бо те, що Христос збирає, такий розкидає і проганяє.

І такий також відкриває свої вікна і двері вже не для одного біса, а вже для восьми лютих бісів, які приходять до такого лицеміра і роблять з ним дивні, жахливі, бісівські речі, які вони робили з Юдою, і юдейським Синедріоном, і з усіма переслідниками Церкви та богохульниками, які всі у своїй суті є зневажниками Христа. Адже одна з основних ознак біснуватості – богохульство на нашого Спасителя Христа. Диявол, як ми чуємо сьогодні, ніколи не спить. І те, що відбувається сьогодні у світі, ця пандемія коронавірусу, значною мірою заслуга його невпинної діяльності.

Блаженні, ті, каже нам сьогодні Господь, «хто слухає Божого Слова і його береже!» він це каже у відповідь жінці, яка називає блаженною Матір Божу. Господь не каже, що Діва не блаженна. Вона – воістину блаженна. Але Він каже, що ті блаженні, хто слухає Божого Слова і його береже, як і Мати Божа, слухала Слово і його берегла. Блаженні ті, хто уповає на Христа, хто береже Слово Боже, розмірковує про нього, про Христа, хто причащається істинними тілом і кров’ю Христовими і прагне Христового повернення у славі. Будьмо із Христом і збираймо із Христом. Віруймо в Христа і в цю важку пору особливо виявляймо любов до всіх наших ближніх. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).