Проповідь на 4-у неділю Великого посту

                   

ГОСПОДЬ ЗМИЛУВАВСЯ НАД СВОЇМИ УБОГИМИ!
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, щоб в'язням сказати: «Виходьте», а тим, хто в темноті: «З'явіться!» При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська. Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, – бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх. І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої. Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім. Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими! (Ісаї 49:8-13).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа (Гал. 1:3) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, кажуть, що коли помирав Миколай Коперник, видатний астроном, то в його руки було вкладено примірник його книги «Обертання небесних тіл». Але думки його були спрямовані не на його видатний твір. Натомість він дав доручення, аби на його могилі у Фраунебурзі була така епітафія «Господи, віри, яку ти дав Св. Павлові, просити я не можу. Милості, яку Ти виявив Св. Петрові, просити я не наважуюсь. Але, Господи, благодаті, яку Ти виявив розбійникові на хресті, що помирав – таку благодать вияви мені».

            Час, який людині, тобто і вам, і мені, і всім, без винятку людям, називається ще часом благодаті. Лише тут ми можемо отримати цей великий дар від Святого Духа – віру в Христа і мати спасіння та вічне життя.  Як прикро, що так багато людей вірять фальшивим учителям, фальшивим пророкам, які обіцяють вимолити спасіння для невіруючої людини або нерозкаяного грішника чи грішниці вже після того, як він або вона помирають нерозкаяними у гріхах і без живої, спасенної віри у Сина Божого!

            Ці фальшиві учителі та фальшиві пророки проповідують таку смертоносну доктрину, намагаючись заробити собі грошей. Вони можуть використовувати різні хитромудрі словеса і посилатися на різноманітні небилиці, аби лише обдурити бідну людину. Фактично, вони кажуть: «Плати нам, принось пожертви і ми будь-кого витягнемо з пекла або з чистилища.  Безнадійних випадків немає. То нічого, що він помер у невірстві або вона померла у невірстві. Ми знаємо, як вирятувати ту чи іншу душу з пекла або чистилища. Звісно, це процес затяжний і може вилитись у копієчку. Зате який результат!»

            За такими проповідниками стоїть сам диявол, який зацікавлений у тому, аби ми марнували часом благодаті та ігнорували застереження Св. Апостола Павла, який каже нам: «Благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо» (2 Кор. 6:1). Іншими словами, використовуйте цей час правильно. Оскільки зараз, як каже Ісая в нашому сьогоднішньому тексті є цей час – час вподобання.

            Ми можемо спитатись: «А хіба в час Ісаї був час благодаті? До народження Христа було ще 700 років. Тож, як може бути благодать без Христа?»  Без Христа, звісно, ніякої благодаті немає. Але і в час Старого Заповіту, і я маю на увазі, весь час відколи наші прабатьки, Адам і Єва згрішили і були вигнані з раю і аж до запровадження воплоченим Христом Нового Заповіту, благодать була, бо Син Божий був, хоча і невоплочений, а Євангеліє звіщалось.
           
             Це Євангеліє вказувало на Христа, Який мав прийти. І той, хто вірував у Христа грядущого, той був таким само віруючим, як ви і я. Той був істинним юдеєм і ізраїльтянином. Як і сьогодні істинним юдейством є насправді християнство, а істинними ізраїльтянами є християни. Ізраїлем і Юдеєю ходили пророки, проповідники. Вони кликали людей до покаяння і проголошували їм спасіння у грядущому Месії,  тобто у Господі Христі. Вони заходили навіть у сусідні краї. Нам всім добре відома оповідь про Йону, пророка, якого був примусив іти в Ніневію, до ворогів Божого народу, аби й там проповідувати Слово Боже.
           

Одним із таких великих проповідників Євангелія був Св. Пророк Ісая. І він, зауважте, любі брати і сестри, говорить про час вподобання. Чимало ізраїльтян і юдеїв відкидали послання Боже. Вони не вірували в грядущого Месію-Христа. Але багато-хто вірував. Вони тоді часу уподобання не гаяли і благодаті Божої надармо не брали.

Легше вірувати у часи переслідувань, утисків і навіть моровиць, подібної до нинішньої. Світ шокований несподіваністю і раптовістю моровиці тоді, коли здавалось, що настане золотий вік і розуміє, що має справу з гнівом Божим і Божою вимогою розкаятись у гріхах. У такий час ми більше уповаємо на Бога і хочемо мати Його поміч і підтримку. Як каже наша приказка: «Як тривога – так до Бога».

Але коли настає добробут, тоді дуже зростає нехтування часом благодаті, часом вподобання. Тоді наростає самовдоволення і ризик утратити Боже Слово. І тоді чимало людей знаходять масу причин, аби нехтувати Словом Божим, не приходити в неділю на Службу Божу. Тоді все більше людей ігнорують християнську проповідь і Святе Причастя. Нам стає ліньки розгорнути Біблію вдома і почитати її, хоча раніше ми готові були віддати ціле багатство, аби лишень мати цю книгу та читати її.  Ми забуваємо, що Бог має Свої Засоби Благодаті, аби цю благодать до нас доносити: Своє Євангеліє у Слові та у Святих Таїнствах: Хрищенні і Господній Вечері.

Тож від такого нехтування благодаттю Божою сьогодні нас застерігає Господь Святий Дух, Який промовляє через нашого любого Пророка Ісаю. Він говорить про час уподобання, який дається нам винятково через Христа, заради Христа і у Христі. Ісус Христос – Єдинородний Божий Син і Його уподобав Отець.  Лише про Христа Отець каже у час Його Хрищення: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мт. 3:17).

І на горі Преображення Отець промовляє: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17:5). Тут Отець каже не лише про те, що Ісус – це Його Улюблений Син, Якого Він уподобав. Але й додає, щоб ми слухались Христа, Його Слова. Коли ми слухаємось Христового Слова, тоді через віру в Ісуса, ми стаємо улюбленими дітьми Отця Небесного і тоді ми маємо Його вподобання.

Поза Ісусом і Його Словом, тобто поза Євангеліє, такого вподобання немає. Хоча й ми живемо у час благодаті, але коли ми відкидаємо Слово Христове, не слухаємось Христа, тоді ми відкидаємо і саме вподобання Боже, адже вподобати Бог нас може лише через Христа, Який забирає на Себе наші гріхи та провини, а нас зодягає у Свою праведність. Божа благодать на тих умовах, про які молився Коперник вона є для всіх людей. Адже Бог хоче, щоб усі люди увірували в Ісуса Христа і спаслися.

Ісая тут пророкує про день спасіння і про те, що Бог буде стерегти Свого Слугу, Свого Сина Єдинородного. День спасіння розтягнутий у часі. Бо Він триває тоді і там, де проповідується Добра Новина про те, що Ісус Христос, Син Божий і Син Людський, святий і досконалий, забрав усі наші гріхи, бідних і грішних людей і Він обмив усі наші гріхи Свою святою і невинною кров’ю.

На Голгофському хресті Ісус помер на нашому місці і замість нас. І Він вийшов на третій день переможцем над смертю із гробу. І Він царює і знову прийде у славі, судити живих і мертвих, а всім Своїх віруючих забрати у Царство Небесне, де ми будемо жити з Ним повіки віків.

Для нас день спасіння настає тоді, коли ми чуємо це Євангеліє і коли Господь Святий Дух творить у наших серцях спасенну віру в Христа. Святий Дух, звісно, діє через Своїх слуг – проповідників Євангелія, який Він покликав до цього служіння через Церкву. Де Євангеліє не проповідується там дня спасіння не настає, хоча там може бути маса різних проповідників і величні духовні споруди.

Бо лише Христа, каже Ісая, Бог дає заповітом народові, тобто віруючим. Лише через Христа і у Христі здійснюються і всі інші обітниці. Бо це обітниці, які природнім чином є Христовими супутниками, вони супутні Христові. Коли Христос проповідував, то Він і людей зцілював, і бісів виганяв, і бурі вгамовував, і перетворював воду на вино, і насичував кількома хлібинами і рибками тисячі людей, і воскрешав померлих.

Де є Христос, тобто де проповідується Його Євангеліє і де вірують у Христа і довіряють Божому Слову, там буде і обновлення краю, і визволення в’язнів, там темрява перетворюється на світло, а голод на достаток. Христові люди вільні. І вони більше не перебувають у темряві гріха. Вони бачать те, чого не бачать інші, полонені дияволом і які далі живуть і марять гріхами.

Християни можуть навіть дивуватись і думати: «Ну чому вони так живуть? Чому вони ухвалюють такі рішення?  Чому вони руйнують свою країну?» І знаходитимуть чітку відповідь у Слові, що так діють ті, що донині перебувають у полоні диявола і гріха. Вони ходять у темряві, бо вони ніколи не чули Євангелія, або й навіть почувши, відкинули його, як більшість невіруючих юдеїв відкидали Євангеліє і в час Ісаї, в час земного служіння Христа і в апостольські часи.

Де є Христос, там обов’язково будуть і дочасні благословення. Бо ми маємо прощення гріхів, виправдання, воскресіння і вічне життя, а з ними і все нам необхідне. Але гряде щось більше, про що тут теж пророкує Ісая. Він тут проповідує також про повернення Христа у славі. Це буде Останній День землі, яку ми знаємо. Адже, коли Господь буде повертатись, то Його повернення побачить весь світ і буде руйнування всесвіту, який ми знаємо, і буде воскресіння мертвих.  

І буде Останній Суд, або ж для невіруючих його правильно ще називають – Страшний Суд. Бо вони будуть вкинуті з однієї темряви в іншу – в зовнішню темряву аду. А для вас, любі віруючі, для всіх, хто увірує ще в Ім’я Христа це буде той день, у який виконається усе те, що ми зараз чуємо в обітницях Божих, про що пророкує Ісая, а Апостол Іван описує це у Апокаліпсисі – це буде наш вхід у Царство Боже і життя без гріха, без болю, без смерті, а у радості та щасті повіки віків.

Те, що передвіщає Ісая, бачить Іван. Він бачить віруючих, про яких сказано: «Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця... Тому-то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!» (Об. 7:14-17). Через це навіть у час такої великої моровиці ми радіємо нашим Господом і не марнуємо благодаті Божої, а уповаємо на Христа та чекаючи на Його повернення у славі, молимось: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим..! Амінь (Гал. 6:18).