середу, 25 березня 2020 р.

Проповідь на Благовіщення

                          
                       З НАМИ БОГ!
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І Господь далі говорив до Ахаза й казав: «Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!» А Ахаз відказав: «Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа». І він сказав: «Послухайте, доме Давидів, – чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого? Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл»  (Ісаї 7:10-14).

            Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Еф. 1:2) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, слово «фарисейство» сьогодні часто використовується як синонім до слова «лицемірство». Кажуть, що рух фарисеїв сформувався десь ближче до епохи макавеїв, тобто приблизно за два століття до приходу Христа. Але лицемірство, яке лежить у сутності фарисейства проявилося одразу після гріхопадіння вже в Еденському саду. Першим лицеміром ми могли б назвати нашого прабатька, Адама.

            Коли Творець спитався Адама, чи він бува не їв забороненого плоду, то Адам не визнавав своєї провини, а обвинуватив Бога: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв» (1 М. 3:12).  Подібну відповідь дала і наша праматір, Єва: «Змій спокусив мене, і я їла» (1 М. 3:13). Ніхто не кається у гріхах, а винним виявляється Бог, Який дав Адамові Єву, а змієві дозволив ходити по раю. Який люблячий наш Господь, що попри справедливий і обіцяний вирок за гріх, обіцяв Спасителя, насіння жінки, яке зітре голову дияволові.

            Коли Господь застерігав Каїна, первістка Єви від гріха заздрості та ненависті, то Каїн його проігнорував. А коли вже було запізно і після вбивства Авеля, Каїнового брата, Бог запитував у Каїна, де його брат, то цей убивця виявився ще й прекрасним лицеміром і відповів: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?» (1 М. 4:9). Бачите, який великий демократ Каїн? Чого це він має слідкувати за своїм братом? Він дорослий чоловік, пастух – він сам дасть собі раду.  При цьому він добре знає, що він накоїв і тому отримує заслужений вирок від Господа: «Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі» (1 М. 4:10-12).

            Ми всі – нащадки Адама та Єви. Ми успадкували не лише їхні гени, але й прабатьківський гріх. Ми всі успадкували вражаючу здатність до лицемірства, до приховування власного гріха, а коли отримуємо за нього докір чи то від брата, а чи від Бога через Його Слово то дуже вміло переводимо стрілки, роблячи Бога винним у тому, що накоїли ми. Якщо ми не обвинувачуємо Бога, тоді ми можемо обвинуватити наших ближніх або, у крайньому разі, обвинуватити якісь несприятливі обставини.

У судочинстві однією з помякшуючих обставин може бути щире розкаяння за скоєний переступ. В такому разі обвинувачений може уникнути вищої міри покарання, яка встановлена законом, а понести дещо менше покарання.  За гріх є лише одна кара смерть. Але смерть буває тимчасова, а буває і вічна. Тимчасова смерть це смерть розкаяного грішника, який увірував у Христа і у воскресінні він буде мати вічне життя.  Вічна смерть – це смерть нерозкаяного грішника, який до останнього подиху залишається лицеміром, а у в останній день візьме участь лише у воскресінні суду та буде вкинутий на вічні муки у вогонь аду.

Проте найгіршим видом лицемірства є прикривання невірства або гріха Божим Словом. Це особливо видно сьогодні, коли такими фразами як «Бог є любов» або «Не судіть і не судимі будете» виправдовують різноманітні гріхи, повязані з блудом. Вириванню фраз із контексту та перекручувати Слово Боже такі «богослови» навчились у сатани. Це він перекручував Слово Боже у раю, коли спокушував нашу праматір. І це він виривав фрази із контексту, коли спокушував нашого Спасителя у пустелі. Тож, коли хтось вириває фрази із контексту, будьте певні, цьому мистецтву його навчив майстер брехні, диявол.

Сьогодні, у цей чудовий день Благовіщення ми бачимо розмову двох чоловіків. Один з них – муж Божий, Ісая. Інший – цар і провідник Божого народу, Ахаз. Цей цар не був добрим правителем, хоча й був він правителем у важкий для Юдеї час. В краї наростало ідолопоклонство і через це Юдея весь час перебувала під атаками ворогів. У такі миті від юдеїв очікувалось покаяння і уповання на Бога, на грядущого Месію. Адже Бог обіцяв був милувати Свій розкаяний і віруючий народ, благословляти його і про нього піклуватись.

У дуже складний час Бог через Свого пророка звернувся до царя Ахаза з пропозицією довіритись Богові і попросити в Нього ознаку на доказ вірності Його Слова. Господь хоче виявити милість до Свого народу і захистити його. Але що Він чує від Ахаза: «Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа».  Ахаз вдає, що він віруючий і релігійний. Коли Бог йому наказує просити знак, то він вдає страх і знак не просить.

Так природа лицемірів. Де потрібна відвага, там вони виявляють страх. А там, де треба страх перед Богом, там навпаки вони виявляють зухвальство і гординю. Вони зневажають Бога і вводять людей в оману. Це потім дуже погано закінчується.  Але повернімось до Ахаза. Він спокушував би Бога, якби він робив щось усупереч Божому Слову або без Божого наказу. А тут він навпаки Бога зневажає.

Так само, коли хтось не вірує в Христа, тоді він або вона спокушає Бога, адже Божа заповідь чітко існує на те, аби всі люди, без винятку, вірували в Христа і любили ближнього. Тож, будь-яка людина, яка зневажає Боже Слово і Божі Заповіді, спокушує Бога. Ахаз спокушував Бога відмовою слухати Його Слово. І Ахаз спокушував Бога тим, що намножив у Юді ідолопоклонство, що в кінці привело Юду до повного руйнування. Необов’язково бути фальшивим пророком або фальшивим учителем Церкви, аби навести гнів на рідний край. Набагато швидше і ефективніше це роблять нечестиві лідери країни.

Ахаз сильно грішить. Ісая звертається з грізними словами: «Послухайте, доме Давидів, – чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?»  Ісая наче каже: «Ахазе і весь Давидів дім, уся царська династіє, ви  мучите єврейський народ. Ви знущаєтесь із нього. Ви підтримуєте ідолопоклонство і його плоди: хабарництво, побори, знущання із працівників, коли самі потопаєте в розкошах. А тепер ви ще й вирішили познущатися з Бога? Ви ще й глузуєте з Бога? 

Ви, дієте як боговідступники і зрадники Спасителя. Ви перестали цінувати Його Слово. Ви перестали цінувати Бога і Його обітниці, які Він давав, починаючи від наших прабатьків у раю, продовжуючи давати їх через Ноя, праотця всіх народів землі і через Авраама, праотця єврейського народу і всіх віруючих. Ви зреклися Бога!»

А далі він промовляє прекрасні і чудесні слова для усіх віруючих, з усіх поколінь і усіх народів. Він каже: «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл». Тут Господь через Ісаю проголошує і деталізує великі обітниці, які здійснюються у тому святі, яке ми святкуємо сьогодні – у Благовіщенні і в тому святі, яке ми будемо святкувати через дев’ять місяців – у Різдві Христовім.

Ісая наче каже: «Хоча ти, Ахазе і весь ваш царський дім, невірний Богові, Бог не може зректись Самого Себе. І Він обов’язково виконає те, що обіцяв і дасть народові, і світові Спасителя від гріха. Твоя проблема – не вороги зовнішні, а гріх. Якби ти лишень розкаявся і довірився Богові, ти мав би перемогу. Але ти – лицемір. Та Бог – не лицемір. Він виконає Свою обітницю про Спасителя».

Ісаю ще називають Євангелістом Старого Заповіту. Ось він за 700 років до народження Христа наче стоїть у Назареті і бачить, як Ангел Гавриїл вітає Діву Марію і проголошує про те, що вона від Святого Духа зачне Святу Дитину. Ахаз може в це не вірувати. В це можуть не вірувати ще якісь юдеї. В це можуть не вірувати люди з будь-якого народу землі. Вони не вірують собі на суд. Адже від того, що хтось не вірує у факт, факт бути фактом не перестає. Бог промовляє так, що це велике чудо станеться. Діва зачне дитину.

І Діва народить Сина. Нам, що живемо вже через понад дві тисячі років по народженні Сина Божого, Ісуса Христа, це може здаватись досить звичним. Бо ми в це віруємо і про це регулярно чуємо в проповідях, і щороку ми святкуємо, як Благовіщення так і Різдво Христове. Нам відомо вже дуже багато подробиці і про імя Діви, і про Імя Дитини.

Але Ісая, хоча говорить виразно, про Віфлеєм ще не згадує. Про Віфлєем скаже пророк Михей. Імені Ісус теж Ісая не згадує. Натомість Ісая говорить про божественність Зачатого і Народженого Сина. Він називає Його Еммануїл, тобто: З Нами Бог. Для Ісаї зачатий і народжений істинний Бог та істинна Людина водночас. Про це він буде ще говорити дещо пізніше, коли буде проголошувати: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9:5).

Бог не може зректися Себе. Бог завжди вірний і люблячий. Він стається людиною, аби бути з нами. Син Божий стає Сином Людським, аби вже ніколи нас не полишати, але принести Себе у жертву за всі наші гріхи на Голгофському хресті, під яким стоятиме Діва з іншими жінками та Апостолом Іваном. Кров Сина Божого обмиває з нас усі наші гріхи і помирає на нашому місці і замість нас.

Еммануїл – З Нами Бог означає, що Він воскресає і здобуває перемогу над гріхом, над смертю і над владою диявола для нас. Еммануїл – З Нами Бог і далі, у ці важкі дні пандемії, потішаючи нас Своїм Словом, покріплюючи нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Євхаристії і запевнюючи нас, що З Нами Бог і як би події не розгортались, Він візьме Своїх віруючих дітей у Своє Царство і у воскресіння життя та блаженство вічного життя з Ним на небесах.

Ахаз відкинув утіху і простягнуту руку допомоги від Бога. Любі брати і сестри, робімо по-іншому. Каймося у наших гріхах і горнімося до Христа. Слухаймо Христа. Причащаймося Христом. Бо Він добрий і милостивий. Він прощає нас. Він зодягає нас у шати праведності. Він дає нам воскресіння і вічне життя. І Він завжди, невпинно, поряд з нами. Бо Діва зачала і породила Сина і називається Він Еммануїл – З Нами Бог. Христос посеред нас! Був, є і буде. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
           

Немає коментарів: