(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Немає такого,
як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на
хмарах. Покрова твоя – Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він
ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його! І перебуває Ізраїль безпечно,
самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями
росу. Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе?
Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности. І будуть твої вороги при
тобі упокорюватись, а ти по висотах їх будеш ступати (Повторення Закону 33:26-29).
Божій Церкві.., посвяченим у
Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й
Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3)
Амінь.
Дорогі брати і сестри, коли Александер фон Гумбольдт, славетний німецький мандрівник і натураліст, вперше зіштовхнувся із землетрусом, то його дім почав укриватись тріщинами і розвалюватись. Він поспішив до іншого будинку, але зауважив, що й той будинок перетворився на руїни. Звівши очі на гори, він побачив, що вони хитались наче п’яні. Поглянувши на море, він побачив голий кіль судна в мулі, бо води втекли. У відчаї він підвів погляд догори – на небо і там, понад руїнами, він зауважив, що небо залишалось непорушним.
Ми всі, буває, зазнаємо таких випробувань у нашому житті, що здається, що весь світ довкола нас рушиться. В нас виникають проблеми особисті, сімейні, національні. Так буде завжди, бо ми живемо в грішному світі. Сьогодні Мойсей наш погляд теж підводить до небес і промовляє, звертаючись до Божого народу: «Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах».
Він ці слова промовляє після того, як проголосив останні благословення на кожне племено Ізраїлю. А потім він звертається до цілого Ізраїлю і називає його «Єшурун», тобто «Прямий, Правильний, Праведний». Таким називає його Бог, як і ми інколи називаємо своїх дітей іменами святих, бо хочемо, аби наші діти були чимось подібним до героїв віри.
Ось так і Ізраїль називається Єшуруном, адже Господь визволив Свій народ із єгипетської неволі, із дому рабства. Коли Ізраїль опинився наче спійманий у пастку між єгипетською армією, найпотужнішою армією тогочасного світу і Червоним морем і, відповідно до правил ведення людських воєн, мав би зазнати абсолютної поразки, Бог розділив море і провів Ізраїль морським дном як суходолом на другий бік. А над єгипетською армію, що кинулась в погоню за Божим народом, Господь це саме море замкнув.
Ціла армія з її могутньою зброєю, сучасними колісницями, усім іншим озброєнням, усіма її воїнами, генералами і стратегами, потонула. Коли до справи взявся Бог – коли Господь виступив на захист Свого народу, могутнім воїнам нічого не допомогло. Вони були приречені до погибелі і вони загинули.
В дорозі пустинею до Обіцяного Краю, в який вони ось-ось мали ввійти, вони багато чого бачили і пережили. Вони зазнавали поразок, коли забувалися про Бога, коли відступались від Нього, коли нехтували Божим Словом, Божими наказами. Але коли вони каялися і повертались до Господа і слухали Його, вони отримували перемоги. Вони отримували перемоги бо ті перемоги давав їм Господь, Який сьогодні нагадує їм про це і каже: «Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах».
Мойсей промовляє ці слова, пророкуючи. Ці слова утішають Ізраїль і всіх віруючих людей. Немає, звісно такого Бога, як Бог Ізраїлю – Бога благодатного і люблячого і водночас Бога всемогутнього, всюдисущого, всевідаючого. Цей Бог створив усе на світі. Після гріхопадіння Він дав обітницю про Спасителя, Який, будучи Насінням жінки, розтрощить голову змія, хоча й Сам зазнає смертоносного укусу.
Він цю обітницю повторював і уточнював. Месія-Христос має вийти із Ізраїлю, які є потомками Авраама, Ісака і Якова. З цією метою Господь вибрав цей народ. З цією метою Він веде їх у Обіцяний Край. Вони – не самотні і не покинуті напризволяще. А Сам Бог, свідками перемог Якого вони є «їде по небу на поміч тобі».
Бачите, Бог не байдужий до потреб віруючого народу, а тим більше до Його бід. У пустині Бог піклувався про них у чудесний спосіб. Вони мали їжу і воду. Вони не журилися про те, у що їм зодягнутись або взутись, бо Господь піклувався про них. Господь завжди був з ними і Мойсей нагадує про те, що немає такого більше Бога як Бог Ізраїлю, Який об’явив Себе нам як Отець, Син і Святий Дух.
І цей Бог не байдужий, а Він їде по небу на поміч тобі. Де б ти не був, які б вороги тобі не загрожували, пам’ятай твій Бог їде по небу на поміч тобі. Він хоче тобі допомогти і Він зробить усе, аби тобі допомогти. Головне – вір у грядущого Спасителя, довіряй Слову Господньому, уповай на Господа.
Ізраїль має незабаром перейти Йордан і увійти в Ханаанський край. Коли там, майже сорок років тому, побувала розвідка з дванадцяти племен, то десятеро розвідників повернулися пригнічені побаченим і переляканими. Вони побачили могутні і укріплені міста, сильних, войовничих людей, непереможні, на перший погляд, армії. Вони налякались самі і налякали народ. Лише двоє відважних розвідників не боялися ворогів, бо знали, що з Богом нічого боятися: Ісус Навин і Калев.
Тож народ, який налякався, відмовився іти в Обіцяний Край і отримати перемогу з Божих рук. Вони збунтувались проти Бога. А коли вони збагнули, який гріх накоїли, було вже пізно і практично сорок років блукали пустинею, аж поки не вимерли бунтівники проти Бога і боягузи. Тепер нове покоління під проводом Ісуса Навина готове рушати вперед.
Тож Мойсей каже: «Покрова твоя – Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його». Ось хто буде захищати віруючий народ. Звісно ж тут Мойсей пророкує про Христа, Який є істинний Бог споконвіку. Сам Бог, обіцяний Христос, є Покровою Церкви. А Церква перебуває у Його руках. Не кволі руки тримають Церкву, народ Божий, а руки вічні. Для цих рук немає нічого неможливого. Вони здобудуть перемогу. Вони дадуть хліб і сіль. Вони розбудують державу і принесуть мир і спасіння.
А далі Мойсей описує майбутнє, як вже існуючу реальність. Мойсей, а через Нього Господь Святий Дух промовляє: «І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його!» Бог Мойсеєві показує, як Він візьме Ізраїль під проводом Ісуса Навина і гнатиме ворогів Ізраїлю перед ним. Він бачить, як падають стіни Єрихону. Він бачить, як завойовується місто за містом і, як знищуються ті народи, які бунтували проти Бога і міра нечестивості якої виявилась переповненою.
Мойсей бачить останні десятиліття царювання Давида і пророкує: «І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями росу». Мир і безпека панують в Обіцяному краї. Ніхто більше не сміє непокоїти народ Божий. Чому? Тому що Покрова народу – Сам Христос і Він веде війни Свого народу. Він змагається за Свій народ. Край їхній – край збіжжя і вина, край хліба і вина, а небо сипле краплями росу так, що тут завжди є достаток їжі і всього, що їм потрібно для заможного життя, для вільного поклоніння Господу і для чекання на народження Спасителя світу.
Не їхніми власними силами вони це здобули. Власне кажучи, коли вони покладались на власні сили, то завжди зазнавали поразок. Але коли вони уповали на Господа, то Бог завжди дарував їм перемоги і здобутки. Мойсей каже: «Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности».
«Ти блаженний, Ізраїлю!» – каже Мойсей. «Ти щасливий, Ізраїлю» – каже він. Ізраїль блаженний і щасливий не лише тим, що Господь Бог – його Покрова, а й тим і особливо тим, що з Ізраїлю вийде Спаситель світу, Месія-Христос. Який інший народ Бог спасав, як Ізраїль?
У плоть і кров якого іншого народу зодягнувся вічний Божий Син? Серед якого іншого народу Він виріс, проповідував, робив чуда і жив? Ізраїль воістину щасливий – каже Мойсей. Мойсей – пророк Божий. І віруючі Ізраїлю раділи і тішились Христом не менше, як радіємо і і тішимось Христом ми, віруючі з українського народу.
Якби Ізраїль увірував у Христа, то Він і далі залишався б їхнім Щитом і їхнім Мечем. Історія Ізраїля була б зовсім іншою. І зовсім іншою могла бути і ще може бути історія України. Ще не пізно розкаятись у наших особистих і національних гріхах і покласти всю нашу надію на Христа Бога. Він нікого не підводив і нікого не підведе. Він – Покрова всіх, хто на Нього надіється. І на відміну від святих, навіть таких як Діва Марія, Його руки – руки вічні і всемогутні.
Його руки були прибиті до хреста Голгофи. І з відцвяшних ран на Його руках спливала Христова невинна і свята кров. Цією кров’ю обмиті усі гріхи людства. Цією кров’ю ми викуплені від влади гріха, диявола і навіть самої смерті. Бо Христос забрав усі наші гріхи і приніс Себе в в досконалу і святу, і повну жертву на хресті Голгофи.
І Він здобув найбільшу і найважливішу перемогу для всіх нас. На третій день по Своїй смерті, Він вийшов переможцем над смертю. Наші гріхи прощені заради Христа. Христос – Покрова для всіх, хто вірує в Нього. Він наче покровом укриває усіх нас Своє святою праведністю, так що ми тепер – прощені і виправдані. Ми тепер маємо прощення гріхів і воскресіння, і вічне життя в Божому Царстві. Все менше часу залишається до того дня, коли Христос наш Господь повернеться у славі, ступатиме по висотах, а всі вороги Його і Церкви будуть упокорюватись. Все менше часу залишається до повернення Христа у славі і життя будучого віку, яке ми маємо заради Сина Божого.
А якщо Бог видав за нас Свого Сина, то як би з Ним не дав би нам і всього іншого, що нам потрібне для життя в цьому світі, для нашої мандрівки цією долиною смутку і сліз? Звісно ж Бог дасть усе необхідне Своїм любим дітям. Він дав нам наш рідний край, Україну. Хіба Він не подасть Своїм віруючим дітям небесного захисту? Звісно ж подасть. Аби ж то Україна вірувала в Христа і уповала на Нього, а вірний Бог завжди виконає те, що обіцяє.
Бо Його слова про Покрову, про Щит і Меч стосуються усіх Його віруючих дітей у всі часи. Хай Господь у цей день благословить наш рідний край, аби в ньому було все більше віруючих дітей Божих і особливо хай їх все буде більше серед захисників нашого краю, українських воїнів. Хай Господь буде Покровою України, і Покровою наших воїнів, їхнім Щитом, і їхнім Мечем. Заради Христа. Амінь.
Ми всі, буває, зазнаємо таких випробувань у нашому житті, що здається, що весь світ довкола нас рушиться. В нас виникають проблеми особисті, сімейні, національні. Так буде завжди, бо ми живемо в грішному світі. Сьогодні Мойсей наш погляд теж підводить до небес і промовляє, звертаючись до Божого народу: «Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах».
Він ці слова промовляє після того, як проголосив останні благословення на кожне племено Ізраїлю. А потім він звертається до цілого Ізраїлю і називає його «Єшурун», тобто «Прямий, Правильний, Праведний». Таким називає його Бог, як і ми інколи називаємо своїх дітей іменами святих, бо хочемо, аби наші діти були чимось подібним до героїв віри.
Ось так і Ізраїль називається Єшуруном, адже Господь визволив Свій народ із єгипетської неволі, із дому рабства. Коли Ізраїль опинився наче спійманий у пастку між єгипетською армією, найпотужнішою армією тогочасного світу і Червоним морем і, відповідно до правил ведення людських воєн, мав би зазнати абсолютної поразки, Бог розділив море і провів Ізраїль морським дном як суходолом на другий бік. А над єгипетською армію, що кинулась в погоню за Божим народом, Господь це саме море замкнув.
Ціла армія з її могутньою зброєю, сучасними колісницями, усім іншим озброєнням, усіма її воїнами, генералами і стратегами, потонула. Коли до справи взявся Бог – коли Господь виступив на захист Свого народу, могутнім воїнам нічого не допомогло. Вони були приречені до погибелі і вони загинули.
В дорозі пустинею до Обіцяного Краю, в який вони ось-ось мали ввійти, вони багато чого бачили і пережили. Вони зазнавали поразок, коли забувалися про Бога, коли відступались від Нього, коли нехтували Божим Словом, Божими наказами. Але коли вони каялися і повертались до Господа і слухали Його, вони отримували перемоги. Вони отримували перемоги бо ті перемоги давав їм Господь, Який сьогодні нагадує їм про це і каже: «Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах».
Мойсей промовляє ці слова, пророкуючи. Ці слова утішають Ізраїль і всіх віруючих людей. Немає, звісно такого Бога, як Бог Ізраїлю – Бога благодатного і люблячого і водночас Бога всемогутнього, всюдисущого, всевідаючого. Цей Бог створив усе на світі. Після гріхопадіння Він дав обітницю про Спасителя, Який, будучи Насінням жінки, розтрощить голову змія, хоча й Сам зазнає смертоносного укусу.
Він цю обітницю повторював і уточнював. Месія-Христос має вийти із Ізраїлю, які є потомками Авраама, Ісака і Якова. З цією метою Господь вибрав цей народ. З цією метою Він веде їх у Обіцяний Край. Вони – не самотні і не покинуті напризволяще. А Сам Бог, свідками перемог Якого вони є «їде по небу на поміч тобі».
Бачите, Бог не байдужий до потреб віруючого народу, а тим більше до Його бід. У пустині Бог піклувався про них у чудесний спосіб. Вони мали їжу і воду. Вони не журилися про те, у що їм зодягнутись або взутись, бо Господь піклувався про них. Господь завжди був з ними і Мойсей нагадує про те, що немає такого більше Бога як Бог Ізраїлю, Який об’явив Себе нам як Отець, Син і Святий Дух.
І цей Бог не байдужий, а Він їде по небу на поміч тобі. Де б ти не був, які б вороги тобі не загрожували, пам’ятай твій Бог їде по небу на поміч тобі. Він хоче тобі допомогти і Він зробить усе, аби тобі допомогти. Головне – вір у грядущого Спасителя, довіряй Слову Господньому, уповай на Господа.
Ізраїль має незабаром перейти Йордан і увійти в Ханаанський край. Коли там, майже сорок років тому, побувала розвідка з дванадцяти племен, то десятеро розвідників повернулися пригнічені побаченим і переляканими. Вони побачили могутні і укріплені міста, сильних, войовничих людей, непереможні, на перший погляд, армії. Вони налякались самі і налякали народ. Лише двоє відважних розвідників не боялися ворогів, бо знали, що з Богом нічого боятися: Ісус Навин і Калев.
Тож народ, який налякався, відмовився іти в Обіцяний Край і отримати перемогу з Божих рук. Вони збунтувались проти Бога. А коли вони збагнули, який гріх накоїли, було вже пізно і практично сорок років блукали пустинею, аж поки не вимерли бунтівники проти Бога і боягузи. Тепер нове покоління під проводом Ісуса Навина готове рушати вперед.
Тож Мойсей каже: «Покрова твоя – Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його». Ось хто буде захищати віруючий народ. Звісно ж тут Мойсей пророкує про Христа, Який є істинний Бог споконвіку. Сам Бог, обіцяний Христос, є Покровою Церкви. А Церква перебуває у Його руках. Не кволі руки тримають Церкву, народ Божий, а руки вічні. Для цих рук немає нічого неможливого. Вони здобудуть перемогу. Вони дадуть хліб і сіль. Вони розбудують державу і принесуть мир і спасіння.
А далі Мойсей описує майбутнє, як вже існуючу реальність. Мойсей, а через Нього Господь Святий Дух промовляє: «І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його!» Бог Мойсеєві показує, як Він візьме Ізраїль під проводом Ісуса Навина і гнатиме ворогів Ізраїлю перед ним. Він бачить, як падають стіни Єрихону. Він бачить, як завойовується місто за містом і, як знищуються ті народи, які бунтували проти Бога і міра нечестивості якої виявилась переповненою.
Мойсей бачить останні десятиліття царювання Давида і пророкує: «І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями росу». Мир і безпека панують в Обіцяному краї. Ніхто більше не сміє непокоїти народ Божий. Чому? Тому що Покрова народу – Сам Христос і Він веде війни Свого народу. Він змагається за Свій народ. Край їхній – край збіжжя і вина, край хліба і вина, а небо сипле краплями росу так, що тут завжди є достаток їжі і всього, що їм потрібно для заможного життя, для вільного поклоніння Господу і для чекання на народження Спасителя світу.
Не їхніми власними силами вони це здобули. Власне кажучи, коли вони покладались на власні сили, то завжди зазнавали поразок. Але коли вони уповали на Господа, то Бог завжди дарував їм перемоги і здобутки. Мойсей каже: «Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности».
«Ти блаженний, Ізраїлю!» – каже Мойсей. «Ти щасливий, Ізраїлю» – каже він. Ізраїль блаженний і щасливий не лише тим, що Господь Бог – його Покрова, а й тим і особливо тим, що з Ізраїлю вийде Спаситель світу, Месія-Христос. Який інший народ Бог спасав, як Ізраїль?
У плоть і кров якого іншого народу зодягнувся вічний Божий Син? Серед якого іншого народу Він виріс, проповідував, робив чуда і жив? Ізраїль воістину щасливий – каже Мойсей. Мойсей – пророк Божий. І віруючі Ізраїлю раділи і тішились Христом не менше, як радіємо і і тішимось Христом ми, віруючі з українського народу.
Якби Ізраїль увірував у Христа, то Він і далі залишався б їхнім Щитом і їхнім Мечем. Історія Ізраїля була б зовсім іншою. І зовсім іншою могла бути і ще може бути історія України. Ще не пізно розкаятись у наших особистих і національних гріхах і покласти всю нашу надію на Христа Бога. Він нікого не підводив і нікого не підведе. Він – Покрова всіх, хто на Нього надіється. І на відміну від святих, навіть таких як Діва Марія, Його руки – руки вічні і всемогутні.
Його руки були прибиті до хреста Голгофи. І з відцвяшних ран на Його руках спливала Христова невинна і свята кров. Цією кров’ю обмиті усі гріхи людства. Цією кров’ю ми викуплені від влади гріха, диявола і навіть самої смерті. Бо Христос забрав усі наші гріхи і приніс Себе в в досконалу і святу, і повну жертву на хресті Голгофи.
І Він здобув найбільшу і найважливішу перемогу для всіх нас. На третій день по Своїй смерті, Він вийшов переможцем над смертю. Наші гріхи прощені заради Христа. Христос – Покрова для всіх, хто вірує в Нього. Він наче покровом укриває усіх нас Своє святою праведністю, так що ми тепер – прощені і виправдані. Ми тепер маємо прощення гріхів і воскресіння, і вічне життя в Божому Царстві. Все менше часу залишається до того дня, коли Христос наш Господь повернеться у славі, ступатиме по висотах, а всі вороги Його і Церкви будуть упокорюватись. Все менше часу залишається до повернення Христа у славі і життя будучого віку, яке ми маємо заради Сина Божого.
А якщо Бог видав за нас Свого Сина, то як би з Ним не дав би нам і всього іншого, що нам потрібне для життя в цьому світі, для нашої мандрівки цією долиною смутку і сліз? Звісно ж Бог дасть усе необхідне Своїм любим дітям. Він дав нам наш рідний край, Україну. Хіба Він не подасть Своїм віруючим дітям небесного захисту? Звісно ж подасть. Аби ж то Україна вірувала в Христа і уповала на Нього, а вірний Бог завжди виконає те, що обіцяє.
Бо Його слова про Покрову, про Щит і Меч стосуються усіх Його віруючих дітей у всі часи. Хай Господь у цей день благословить наш рідний край, аби в ньому було все більше віруючих дітей Божих і особливо хай їх все буде більше серед захисників нашого краю, українських воїнів. Хай Господь буде Покровою України, і Покровою наших воїнів, їхнім Щитом, і їхнім Мечем. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар