І Син Божий проповідує в Нагірній проповіді, що наш люблячий Отець Небесний «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45). За наш цьогорічний урожай ми завдячуємо лише Богові. Бо це Він «насіння дає сіячеві та хліб на поживу» (2 Кор. 9:10) і дощі, і сонячну погоду, і здоров’я, аби ми могли трудитись і збирати дари Божі.
Проте як часто буває, що, зібравши гарний урожай, ми хвалимось, які ми розумні і працьовиті, і талановиті, але забуваємо за все прославити Бога, Який добром Своїм рік вкороновує (Пс. 64:12) і з любові та щедрості Якого ми маємо всяке добро із нашим урожаєм включно. Так діє гріх, який живе в нашій плоті.
Наше Євангеліє на сьогодні розпочинається із відповіді якогось чоловіка з народу, що стояв і слухав проповідь Божого Сина. Наш Спаситель проповідував про те, аби віруючі насамперед боялися Бога, а не людей і попри всі напади та переслідування зберігали вірність Христові. У вічне життя в Царстві Божому увійдуть лише ті, хто збереже вірність Христові.
І ось коли Ісус завершує Свою чудову проповідь про Царство Боже, оцей якийсь чоловік дає свою відповідь на проповідь і каже Христові: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». Його не цікавить спадщина Царства Небесного. Його цікавить земна спадщина. Йому всього мало. Йому треба більше і більше.
І заради більших земних скарбів він готовий воювати, судитися, змагатися навіть із своїм братом. І йти до кого завгодно. Він прийшов до Христа. Прослухав Його проповідь і був першим, хто на неї зреагував: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». Ми теж так можемо реагувати – не шукати найперше Царства Небесного і праведності його і чекати, що все інше нам Бог дасть обов’язково, а шукати насамперед земних скарбів.
«Господи, мені потрібне і те матеріальне благо, і інше», – можемо ми молитись, як наш сьогоднішній чоловік із натовпу і зовсім не згадувати ні про прощення наших гріхів, ні про життя вічне, ані про Божу милість і любов до нас. Для чоловіка з народу Ісус – лише Учитель, рабин, який може зайнятись судовою справою, бо рабини повинні було добре знати Закон Мойсея.
Син Божий дає відповідь такому позивачеві: «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» Юдеї мали своїх суддів і свої суди для вирішення майнових суперечок. Ще за днів Мойсея його віруючий тесть, Їтро, запропонував запровадити суддів, аби вони саме займалися такими суперечками. А тут Хтось більший ніж Мойсей! Тут – Сам Син Божий!
Тож Ісус суворо застерігає і цього чоловіка і всіх нас: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, – бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його». Зажерливість – руйнівна. Вона руйнівна не лише для країни і суспільства, бо за тридцять років того ми стали свідками, як зажерливість невеликої групи людей зруйнувала економіку України, жахливо ослабила українське військо та привела до втрати частини українських земель і посприяла нападу ворожої Росії на наш рідний край. Зажерливість – страшний гріх. Зажерливі люди – небезпечні для будь-якого народу і суспільства. Зажерливі люди – вкрай небезпечні для українського народу.
Але зажерливість несе ще більшу загрозу – загрозу вічну. Зажерливість – це надзвичайно яскравий вияв невірства і бунту про Бога. Зажерлива людина насправді життя не матиме. Вона думає, що накопичивши величезні статки, забезпечить собі життя. Її богом стали гроші. На них усе її уповання. І така людина думає, що чим більший за величиною її бог, тобто чим більше у неї грошей, тим більше у неї буде життя.
Господь цю фальшиву віру спростовує. І для її спростування, і для того, щоб застерегти своїх любих християн від зажерливості, небезпечного, для нашого вічного життя, гріха, Він розповідає притчу про якогось нерозумного багатого чоловіка.
Цей чоловік господарював на землі. Очевидно він вже був досить великим землевласником, бо Господь називає його багатим. Але як і у разі з багатьма іншими багатими невіруючими Ісус не називає його імені. Ми знаємо чимало багатих людей, які вірували в Христа і які не були зажерливими. Таким багатим був, наприклад, праотець віри, Авраам. Таким багатим був, наприклад, праведний Йов. Таким багатим був, наприклад, цар Давид. Але ніхто з них не був зажерливим.
Бо зажерливий не може бути віруючим. І навіть якщо його дуже добре знає ціла країна і світ, для Бога його ім’я ніякого значення не має. Ми можемо бути дуже незначними в очах світу, але коли ми віруємо в Христа, то для Бога – ми Його діти, імена яких записані на небесах. Бог вас, любі віруючі, знає поіменно. Але не так з невіруючими, навіть якщо вони мільярдери і мільйонери. Це тут ти можеш бути важливим і впливовим олігархом. Але якщо ти не віруєш в Христа, то ти – ніхто і звати тебе ніяк. Тож наш багатий у притчі – просто якийсь багатий, в якого нива принесла дуже славний і щедрий урожай.
Тож урожай цей багатий чоловік зібрав. І тепер в нього ще більше міняється перспектива на світ. Він вважає, що він уже стоїть на порозі свого особистого земного раю. «І міркував він про себе й казав: «Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?» І сказав: «Оце я зроблю, – порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!»
Швейцарський художник, Юджин Бурнан, дуже гарно передав на своєму полотні слова Господа. Він зобразив нашого безіменного багатого, який вже ухвалив рішення. Він старанно перерахував усі свої гроші – своє золото і срібло – все розфасоване по мішках. Якась частина коштів – на полиці над його головою. Гроші для нових будівель – інвестиції – в нього на столі. А тепер він відхилився трохи назад, обперся на спинку лавки і його замислене чоло видає його мрії про ті величні зміни, які тепер розпочнуться в його житті.
Але перегортаємо сторінку і бачимо цього самого чоловіка, одягненого в той самий одяг, але він уже лежить мертвий і руки його, які ще ввечері фасували гроші, лежать схрещені на його животі, а його очі вже нічого не бачать. Він помер.
Адже, коли він будував свої грандіозні плани «Бог.. до нього прорік: «Нерозумний, – ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?»... Як написано в Псалмі «вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!» (145:4). Своїм багатством він не скористається. Його золото і срібло дістанеться комусь іншому. Може за його спадщину буде відбуватись така боротьба, про яку нарікає чоловік із народу, що слухав Ісуса. А багатий опиниться у вічних муках аду.
Наш Господь завершив притчу такими словами: «Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». Можна мати найбільший урожай на землі, можна бути найбагатшим чоловіком в Україні, але бути бідним у Бога і тоді одного дня або ночі душу забирають і життя припиняється, а починаються вічні муки у вогняному озері пекла.
А можна мати невеликий урожай і багатіти в Бога. А ще цей урожай можуть від віруючих відібрати, як його відбирали зажерливі слуги сатани в Україні від українських селян-християн, і все одно багатіти в Бога, і помираючи від страшної голодної смерті, увійти в життя вічне. Бо істинне багатство – Христос.
Бо ми не лише все маємо від Христа, з нашим цьогорічним урожаєм, але й в Ньому маємо життя. Поза Христом існує лише гріх і смерть, як заплата за гріх. Але в Христі гріх зазнає смерті, бо Христос забрав усі гріхи людства на Себе і поніс їх на Голгофський хрест. Там Він приніс у жертву за всі наші гріхи. Своєю святою і невинною кров’ю Сина Божий і Син Людський викупив нас від гріха, від смерті та від влади диявола.
Він помер за кожного з нас і на третій день по Своїй хресній смерті Він вийшов переможцем над смертю, аби ми вірою в Нього, мали праведність і вічне життя. Христос дає вам, любі брати і сестри, прощення гріхів, спасіння і вічне життя. І Христос дає також нам бажання ділитися Його дарами. Христові люди зажерливими, жадібними, себелюбними бути не можуть. Ми знаємо від Кого ми отримали все і ми знаємо, що любов до ближнього має прояв у конкретних ділах милості та допомоги усім потребуючим, а не лише, наприклад, нашим одноплемінникам, як то є звичаї у інших фальшивих релігіях.
Зажерливість, маєтки життя не дають. Життя дає лише Христос. А віруючим в Нього, Він дає вічне життя. Усе, що є в цьому світі, буде Останнього Дня, у час повернення Христа у славі, спалене в огні. Але ті, що вірують у Христа, воскреснуть до вічного життя у Його Царстві і Божі Ангели зберуть нас як чудовий урожай Божий у Христове вічне Царство.
Тож багатіймо в Христі: слухаймо Його Слово, перебуваймо і залишаймося у Його Слові, розважаймо про Христове Слово у нашому серці, славімо Христа і дякуймо Христові і за цьогорічний урожай, і найголовніше за спасіння і вічне життя, яке Він для нас здобув. Де є Христос, там і вічне життя і урожай і все, що нам потрібне у дорозі до Царства Небесного. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар