Повертаючись до нашого тексту, ми
зауважуємо, що є декілька суттєвих рис, які Йосафат хоче бачити у його суддях.
Перше – це «Господній страх», який ми можемо розуміти в глибшому сенсі
шанобливості віруючого. Друге – це вірність, а третє – рішучість. Йосафат хоче,
аби його судді діяли у відважній вірі, щоб вони служили як Господні
представники із Господом, як їхнім постійним союзником. Все життя віруючого
проводиться в присутності Бога, а суддя – це той, хто має покликання сидіти на
сидінні Господа, судячи «для Господа». Оскільки судді – віруючі, то в них, коли
вони будуть виконувати своє покликання, будуть бачити образ їхнього Отця. Як у
Бога немає улюбленців, так само улюбленців не матимуть і вони. Як немислимо для
Бога діяти несправедливо, так немислимо буде це й для них.
Вірність означає розглядати кожну
справу серйозно, незважаючи на те, чи вони судитимуть «за кров, чи то за Закон,
чи то за заповідь, устави, чи за права». Це – Закон Господній: порушувати його
– гріх і накликає Божий гнів. Тож те, що не стосується Закону – неважливе. І
нарешті рішучість необхідна в людині, яку
просять застосовувати Закон у житті людей. Судді не можуть тремтіти –
вони повинні діяти. А коли вони діють у страхові Божому, то хай вони покірно
довіряють обітниці, що Господь – їхній союзник і Він буде з тими, що чинять
добро.
Ми вже зауважили яке саме
застосування ці вірші могли б мати для
християн, що живуть у земному суспільстві. Вони також мають особливе значення
для християн, як людей покликаних ділитись Євангелієм із усіма народами. Це ми
бачимо у фразі «нема в Господа, Бога нашого… огляду на особу». Ідея про Божу
абсолютну неупередженість закорінена в переконанні, що Бог цілковито
справедливий. Вона містить вражаюче зображення. Слово «огляд на особу» є перекладом єврейського вислову «приймання облич».
Бог, перед тим, як вирішувати, що робити, не дивиться на соціальний статус
людини, її стать чи вік.
Пол Вендленд, З
коментарів на 19-ий розділ 2 Книги Хронік
Немає коментарів:
Дописати коментар