(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: «Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні. Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: «Незнаному Богові». Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам. Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: «Навіть рід ми Його!» Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки. Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити у праведності ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши». Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...» Так вийшов Павло з-поміж них. А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними (Дії 17:22-34).
Божій Церкві.., посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, Греція сьогодні – християнська країна. Навіть у наш рідний край Євангеліє принесли греки, навіть якщо ту імперію, яку вони контролювали називали Візантією, а ми натрапляємо інколи на слово «ромей», фактично «римлянин» із грекомовної частини колись єдиної і великої Римської імперії. Кирило і Мефодій, уславлені і шановані нами місіонери до слов’ян, були теж представниками великого грецького народу.
Ми також знаємо, що Греція не завжди була християнською. Навіть якщо ми не візьмемось за читання грецької класики, то наш геніальний Іван Петрович Котляревський у його неперевершеній «Енеїді» нам з гумором наводить опис вірувань стародавніх греків. А вони були переконаними язичниками, врешті як і наші предки до навернення до Христа.
Сьогодні ми читаємо, як Апостол Павло проповідує в ареопазі, фактично в суді Афін. Туди його привели філософи, які захотіли вислухати його вірування і зрозуміти сутність його вчення. І Павло почав проповідь із похвали афінян: ««Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні», – каже він. Це слово, яке він використовує і яке наш перекладач подає нам як «побожні» можна також перекласти як «богобоязливі» або ж «релігійні».
Можна бути «богобоязливим» і «релігійним» не віруючи в Христа. Це означає, що ці люди не атеїсти, тим більше не войовничі безбожники, яких у нас з’явилось чимало в пору комуністичної окупації. Вони навіть не агностики. Вони вірять, що якийсь бог існує або існують багато богів. Вони вірять, що є вищі сили, які є над ними і над всім людством.
Павло робить такий висновок через те, що вони мають жертівника, на якому написано «Незнаному Богові». Афіняни допускали, що є такий Бог, Якого вони не знали. Тож, аби догодити Йому, вони поставили такого жертівника – так, про всяк випадок. Вони Його не знають, але готові Його вшанувати поряд із іншими богами, аби Він не образився. А вони таким чином підстрахують своє майбутнє.
Знайома позиція, правда? Напевно і ви, і я теж знаємо таких богобоязливих і релігійних людей, які про всяк випадок готові і свічку поставити, і навіть якусь пожертву на церкву дати. Але для них Бог залишається Богом Незнаним, бо вони на Нього не уповають, не знаючи Христа і маючи в своєму житті масу інших богів, яких ми ще називаємо пріоритетами. Коли у нас хтось або щось перебувають на першому місці в нашому житті поза Христом, тоді Христа ми теж, як і афіняни в ареопазі теж шануємо навмання. Диявол же і світ роблять усе, аби в нас пріоритети були фальшиві, аби на першому місці в нас було щось таке, що претендує на місце Бога, а не Бог істинний.
Тож нам, як і афінянам у Апостольські часи потрібна сьогоднішня проповідь Апостола Павла. Він каже: «Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам». Тепер вони почують про істинного Бога. А Він зовсім інший ніж усі інші боги, які насправді богами не є. Апостол каже: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих».
Язичницький світ був наповнений храмами, святилищами, які будували для своїх богів різні народи. Вони порівнювали богів із людьми і вважали, що їм потрібні оселі і чим гарніша буде оселя, тим більше прихильності такий бог буде до них виявляти. Істинний же Бог – зовсім інший. Це Він створив світ і все, що в Ньому. Він є Господь неба і землі і Він не проживає у тих будівлях, які для Нього будують люди. Він – надто великий, аби Його міг вмістити навіть цілий світ.
Він також не потребує, аби ми Йому готували сніданок, обід та вечерю. Він не потребує, аби ми шили для Нього одяг і взуття. Апостол каже: «Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу» і далі пояснює: «бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все». Бог не потребує нашого служіння для Свого життя. Це ми потребуємо Бога, аби прожити чергову мить у цьому світі. Бо Він усе створив і Він далі про все піклується.
Він створив весь людський рід і кожну людину окремо. Звісно, ми народжуємось на цей світ від наших батьків і матерів. Але навіть в материнських утробах Господь піклується про нас і творить наші тіла. Наше походження – не з хаосу, не з еволюції, а з люблячих уст нашого Творця, який усе створив Своїм Словом.
Він не просто нас створив. Він також, каже Апостол: «Людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх». Бог визначив границі нашого замешкання. Земля, на якій нині проживає український народ, дана нам Богом, а не більшовиками чи ще якимись тиранами на кшталт Путіна, який намагається порушити окреслені Богом границі і завоювати довколишні народи.
Який кремлівський ідеолог виправдовує це екзистеційною потребою Росії, яка мусить весь час когось завойовувати, бо для цього вона, мовляв, існує. Проте для чого дана земля і час на цій землі для будь-якого народу і для будь-якої країни? Апостол далі пояснює: «щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас».
Ось для чого Бог дає нам землю і час на ній. Ось чому Бог створює країни і ставить у них уряди – аби люди і окремі народи шукали Бога. Бог не дав українцям землю для того, щоб ми йшли загарбували землю сусідів і їх убивали. Бог не дам росіянам їхню країну, щоб вони ішли і загарбували українські землі та вбивали українців. Усім народам дана земля і час, щоб вони шукали Бога. Хто ж вирушає із загарбницькою місією у чужі краї, той коїть страшний гріх і буде проклятий та засуджений до вічних мук у аду.
«Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» – промовляє Псалмоспівець (32:12). Блаженними є і ті правителі, що таким чином діють. Блаженним є Св. Ольга і її славний внук Св. Володимир. Блаженним є Св. Ярослав Мудрий і Св Князь Костянтин Острозький. Проклятими навіки є Лєнін, Сталін і Гітлер. Як і проклятими навіки ризикують стати всі ті, що нині кличуть іти завойовувати Україну і вбивати українців. Їм ще не пізно розкаятись і почати шукати Бога.
А Бог насправді близько, каже Христів Апостол. Він настільки близько, що це усвідомлювали навіть деякі грецькі, ще язичницькі поети. Павло цитує їхнього поета: «Навіть рід ми Його!» А потім показує безглуздість вірувань язичників, що боги – це ідоли із золота та срібла або якісь мистецькі твори. Вони – не боги, наче каже він. Вони – фальшивка.
Істинний Бог, Якому, ви самі не відаючи того, поставили жертовника і Якого оспівують навіть ваші поети – близько. Він вас створив. Він про вас піклується. І Він дечого від вас хоче. А чого Бог хоче від греків і від нас, і від усіх людей на світі? Бог «ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися». А чому потрібне каяття?
«Бо Він визначив день, коли хоче судити у праведності ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» - завершив свою проповідь Апостол. Бог довго терпів, але настало виповнення часу. Прийшов Муж, Якого Бог обіцяв ще від часу гріхопадіння. Він є Тим, на Кого ми всі повинні уповати, щоб мати праведність, а отже прощення гріхів і вічне життя. Бо коли є праведність, то праведних не судять, а їм дають нагороду – вічне життя.
Доказом того, що ті – праведні, хто вірує в Христа і того, що Ісус Христос є єдиний Спаситель від гріха, від влади диявола та смерті, є Його світле воскресіння з мертвих. Ніхто, крім Ісуса Христа, не воскресав з мертвих до вічного життя. Воскрес лише Він після того, як приніс Себе в жертву за гріхи цілого світу на Голгофському хресті. Він помер за всіх людей на світі. За євреїв (одним з яких був Павло), за греків, яким Павло проповідував в ареопазі у Афінах, і за кожного з нас, що нині чуємо цю проповідь.
І Він воскрес, аби кожен, хто вірує в Нього, мав праведність і вічне життя. Як? Через віру. Бо лише віра в Христа зараховується у праведність. Кожен, хто кається у гріхах і уповає на Христа – прощений, виправданий і має вічне життя. Ви, любі віруючі брати і сестри, прощені, виправдані і маєте вічне життя через Мужа, про Яког проповідує Апостол – тобто, через Христа.
Більшість людей, які слухали Апостольську проповідь, не могли прийняти Слова про Христа Воскреслого. Для них це було неприйнятне. Вони навіть глузували із Павла через те, що він проповідував таку, на їхню плотську думку, нісенітницю. Так часто буває у світі, для якого проповідь Євангелія – дурість. Провина за це лежить на тих людях, що відкидають Євангеліє. Вони пересвідчаться у власному гріхові невірства на Останньому Суді, який буде для них справді Страшним.
Але є й такі, в серцях яких Святий Дух творить віру. І серед того великого гурту, що слухав Павла, були й такі новонавернені християни. Господь Святий Дух свідчить: «А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними». Їх чекає воскресіння на життя вічне. Хай воно чекає і на нас. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (1 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар