В Новому Заповіті молитви святих не прив'язуються ні до певного місця, ні до певного часу, як про це виразно навчає Христос (Івана 4:21). І Павло говорить про те, що молитися можна де завгодно (1 Тимофія 2:8). Фактично, кожна людина може молитись у власній кімнаті (Матвія 6:6) і в ліжку (Псалом 63:6). І через те, що ми повинні молитись постійно (Луки 18:1) то для молитви урочистим і святим є будь-який час.
Але, коли для молитви, у християнській свободі, заради доброго порядку, без забобонів, визначається певний час і так само вибирається належне місце, яке є відносно вільне від зовнішнього втручання і перебивання, то такого не можна і потрібно зупиняти. Тож коли у зібраній громаді навчається Слову Божому, роздаються Таїнства і проголошуються молитви, то це робиться за прикладом Апостольської Церкви (Дії 2:42, 46; 1 Коринтян 14:26). Але, коли людина буде це робити з думкою, що така молитва є святішою і прийнятнішою для Бога з причини часу або місця, які освячені певними обрядами, то таке потрібно зупиняти як марний і згубний забобон.
Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства
Немає коментарів:
Дописати коментар