(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: «Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, – порожня вона». І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, вертався, і, сидячи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. А Дух до Пилипа промовив: «Підійди, та й пристань до цього повозу». Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: «Чи розумієш, що ти читаєш?» А той відказав: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?» І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. А слово Писання, що його він читав, було це: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...» Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: «Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?» А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: «Ось вода. Що мені заважає христитись?» А Пилип відказав: «Якщо віруєш із повного серця свого, то можна». А той відповів і сказав: «Я вірую, що Ісус Христос – то Син Божий!» І звелів, щоб повіз спинився. І обидва – Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм (Дії 8:26-39).
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь.
Любі брати і сестри, я впевнений, що ви зустрічали в своєму житті багато людей, які не читають Біблії, і яким вона взагалі не цікава. Історія нашого рідного краю навіть має той період, коли Біблія була забороненою книгою. Це було в час радянського режиму. Тоді проти Слова Божого спрямовувалась вся міць Радянського Союзу. Біблію було знайти вкрай важко.
Інколи комуністи дозволяли підконтрольній православній церкві видати якийсь мізерний тираж Біблій, але й ті Біблії видавались російською мовою. Біблії ж українською мовою були заборонені. Навіть якби хтось хотів читати Боже Слово, той мусив би або переписувати Біблію собі в зошити або шукати спосіб, як її придбати і інколи це виходило, бо християни з Європи і США намагались доставити Боже Слово в Радянський Союз хоча б контрабандою.
Врешті-решт і моя перша власна, надрукована Біблія потрапила в Радянський Союз подібним чином і теж була не українською мовою, а англійською – так звана версія Короля Якова (KJV). Але десятки, якщо не сотні мільйонів людей у колишньому Радянському Союзі так і не змогли ані почути Божого Слова, ані прочитати Біблії і помирали в невірстві.
Гріх за цей опір Божому Слову лежить на комуністах і на всіх, хто їх підтримував у їхній боротьбі проти Христа і Його Слова. І на них також лежить гріх за те, що ті, хто хотів би прочитати Біблію, не зміг її ніде ані отримати, ані придбати. Слава Богу, що в Україні нині придбати Біблію можна доволі легко.
Але, коли людина стає власником Біблії, може виникнути інша проблема. І це проблема читання і розуміння. Чи ви зустрічались із людьми, які брались за читання Біблії, але потім розчаровувались у книзі, бо не могли її зрозуміти? Можливо і вам самим доводилось натрапляти на таке місце в Слові Божому, яке вам не вдалось зрозуміти і це потім відбивало у вас бажання далі Біблію читати? Таких людей було багато і в той час, коли ще проповідувати Апостоли та їхні учні.
Сьогодні Писання знайомить нас із одним таким чоловіком. Власне кажучи, ми знайомимось із ним через Пилипа, який був дияконом, проповідував Євангеліє і якраз перебував у Єрусалимі. Він був муж «доброї слави, повний Духа Святого та мудрості» (Дії 6:3). І ось Дух Святий наказав цьому доброму мужеві піти на дорогу Єгипет-Ґаза, яка була порожня і не настільки забита транспортом і пішоходами, як всі інші дороги.
Пилип – не Йона. Він виконує доручення Господа дуже чітко. На тій дорозі Бог має для Пилипа роботу. Бо саме нею повертався із Єрусалиму ефіопський вельможа, який був скопцем і скарбником ефіопської цариці. А що він робив у Єрусалимі? Він приїздив до Єрусалиму, щоб там поклонитись Господеві. Він вірував у Бога. Він хотів спастися. І він любив Боже Слово.
Ось і цього разу він повертався з новим сувоєм Писання – з новою книгою, яку купив і яку тепер читав. І то була книга Пророка Ісаї. Очевидно, то був переклад Писання грецькою мовою – цей переклад ми ще називаємо Септуаґінтою, тобто перекладом семидесяти єврейських мудреців, які переклали грецькою для грекомовної єврейською діаспори книги Старого Заповіту.
Наш ефіоп в руках тримав справжній скарб, воістину Старозаповітне Євангеліє, адже невипадково Ісаю ще називають євангелістом Старого Заповіту – так часто і виразно він пророкує про Христа. І ось ми бачимо, як «Дух до Пилипа промовив: «Підійди, та й пристань до цього повозу». Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: «Чи розумієш, що ти читаєш?»
А наш мандрівний богомолець прочитаного не розумів. Він вірив в Бога, але мало про Нього знав, хотів знати більше і для цього він купив цю чудову книгу. Він чесно зізнається Пилипові: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?» Він не мешкає в Юдеї. Він живе в Ефіопії, а там мало-хто знає Слово Боже добре. Їм потрібні проповідники і вчителі.
А тут така нагода! В запитанні, яке він почув, він почув і пропозицію пояснити прочитане. Тож він запрошує Пилипа долучитись до нього на його повозі і пояснити йому ці слова з Ісаї: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...»
«Благаю тебе», – звернувся скопець до Пилипа, «це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?» Цей ефіоп хотів зрозуміти Писання. А без проповідника це було неможливо. Тож «Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому». Він благовістив цьому віруючому ефіопові про Христа, правдиве Ягня Боже.
Про Нього за сімсот років до цього провіщав був Господь Святий Дух через Пророка Ісаю. Для юдеїв овечки були тваринами жертовними. Ще в найпершу Пасхальну ніч у Єгипті, за наказом Божим вони брали безвадні ягня і різали його. Кров’ю того ягняти вони намащували одвірки своїх невільницьких осель, а плоть ягняти споживали у готовності до виходу із дому рабства. Ті доми, де це робилось, Ангел Божий не вразив, а пощадив, а в усіх домівках невіруючих загинули всі перворідні – від людини і до тварини.
А вже, вийшовши з неволі ягнят приносили у жертву за гріхи народу. Ранок починався із принесення Господу жертовного ягняти за гріхи. І вечір закінчувася так само – в жертву за гріхи приносилось ягня. Ось так день за днем, рік за роком, тисячоліття за тисячоліттям, Господь вказував на грядуще Ягня, про яке так чітко звіщав Ісая.
Ісус Христос – те Ягня Боже. Ісус Христос – це істинний Бог, Який стався людиною для того, щоб на нашому місці і замість нас прожити святе і досконале життя, і забрати на Себе усі наші гріхи. Він став Ягням Божим, аби Своєю кров’ю обмити всі наші гріхи та провини.
Ісус справді ішов, як безголосе ягня. Ягнятко не розуміє, що з ним має статись. А Ісус розумів, але не протестував проти хреста, бо Він хотів, аби ми через Його святу і досконалу жертву, були прощені. На суді, де Божого Сина судили Його священики і де Царя над царями, судив римський прокуратор, Він не відкривав Своїх уст на Свій захист, але захистив усіх нас від влади гріха, пішовши на розп’яття на Голгофському хресті.
Він помер за всіх нас, але на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен хто вірує в Нього, був виправданий Богом, мав спасіння, воскресіння і вічне життя. Він Сам дав Заповідь: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, – буде спасений, а хто не ввірує – засуджений буде» (Мр. 16:15, 16). Пилип гарно проповідував нашому ефіопському вельможі.
А той, почувши про те, як пророцтво Ісаї виконалось у Ісусі Христі, тепер мав віру в Христа, яку в його серці створив Господь Святий Дух. «І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: «Ось вода. Що мені заважає христитись?» А Пилип відказав: «Якщо віруєш із повного серця свого, то можна». І цей тепер віруючий християнин відповів: «Я вірую, що Ісус Христос – то Син Божий!»
А потім він віддав наказ, щоб повіз зупинився «І обидва – Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його». А коли вони вийшли з води, то дороги їхні одразу розійшлися. Бо наш ефіоп мав повертатись у рідну Африку, і «Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його». В Пилипа ще було дуже багато роботи, бо так багато людей потребували почути проповідь про Христа і бути спасенними і радіти спасінням, як радім ним скопець, повертаючись у рідний край.
Любі брати і сестри, як добре, що ми нині маємо свободу віросповідання і Біблія – доступ на книга. Проте вона може бути важкозрозумілою для тих, хто ще добре не знає Христа. Хтось може так само як ефіопський вельможа розгортати цю Божу Книгу і не розуміти про що там ведеться мова. Якщо ми знаємо таких людей, тоді ми можемо їм пояснити, що Біблія – про Христа і про спасіння самою вірою в Сина Божого.
Але буває й так, що інколи й ми самі можемо натрапити на таке місце, яке ми одразу не можемо зрозуміти. Але це не підстава закривати Біблію і відкладати її. Натомість, це добра причина, аби позначити незрозуміле місце, записати його і зателефонувати пастиреві, або прийти до церкви і запитатись у нього, що означає це місце і про кого саме або про що саме говорить Святий Дух через Свого пророка, Апостола або Євангеліста.
А дізнавшись і ще більше пізнавши Христа і Його до нас любов, радіймо спасінням, яке ми маємо в Божому Сині, і пізнаваймо ще більше Його любов до нас, підходячи до Господнього Столу, аби причаститись Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері і з ними отримати прощення гріхів, спасіння і вічне життя. І розгортаймо щодня Біблію, аби слухати Бога і радіти вічним життям, яке вже мають Його віруючі діти. Заради Христа. Амінь.
А Тому, Хто може зробити значно
більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, – Тому слава в
Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).
Немає коментарів:
Дописати коментар