СПІЛЬНОТА ТІЛА ТА КРОВІ ХРИСТОВИХ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, – чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хліба одного (1 Коринтян 10:16, 17).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що єгипетська цариця, Клеопатра, настільки хотіла вшанувати одного зі своїх гостів і показати, як високо вона його цінує, що в кубкові вина, призначеному для любого гостя, розчинила дуже дорогу перлину. Коли ми запрошуємо гостів, ми також зазвичай стараємося пригостити їх чимось найкращим: і їжею, і напоями.

Зазвичай, коли готується гостина, то і господар, і господиня, ретельно продумують меню, і те, чим вони будуть своїх гостів частувати. Навряд чи ми будемо розчиняти дорогоцінні перлини в бокалах з напоями. Але всі їства і трунки будуть смачними, поживними та якісними.

Проте уявіть собі ситуацію, що ви прийшли до когось в гості. Ви дуже довго йшли – тиждень важкої, виснажливої дороги. І ця дорога не пролягала прекрасною місцевістю, а безводною пустелею, в якій неможливо було знайти чогось попоїсти. Вас саджають за стіл. А стіл – порожній. Натомість вам пропонують порожній келих і пропонують випити символ води чи вина. Або ставлять перед вами порожню тарілку і пропонують взяти з неї символ шинки чи ковбаси. Ви не можете нічого зрозуміти, адже вас запрошували на вечерю, а ви залишаєтесь голодними і змушені задовольнятися лише поясненнями господаря та господині про те, що і наїдки, і напої перебувають в інших місцях, але вам, звісно корисно насправді під час банкету не їсти і не пити.

Ви залишаєтеся голодними. А з огляду на вашу довгу дорогу – виснаженими. Ваше становище – небезпечне, адже вам знову вирушати в подорож. Як ви її подолаєте? Чи здолаєте ви цю подорож взагалі?

Здавалося б, хто наважився б запропонувати гостям такий безглуздий банкет – таку порожню, у всіх відношеннях, гостину? Втім, є багато таких церков, які саме так подають вечерю, яку вони називають теж Господньою Вечерею, але яка насправді не є Господньою Вечерею – не є тією Вечерею, яку Господь запровадив того найпершого Чистого Четверга і не є тією Вечерею, яку Він накриває для Своїх любих гостів – для Своїх учнів щонеділі або щоразу, коли вони збираються на цю Вечерю або щоразу, коли вони голодні і спрагнені Божої милості та благодаті.

Порожні кубки та порожні тарелі ставлять перед своїми гостями ті, що відкидають реальну присутність тіла та крові Христових у Господній Вечері. Адже не хліба з’їсти і не вина попити приходять до Церкви мандрівники Божі. Хліб і вино можна знайти і вдома, і в будь-якому ресторані. Але вони не дають того, що дає Свята Вечеря – прощення наших гріхів, вічного життя, спільноти з розп’ятим і воскреслим Христом.

Сьогодні Апостол Павло захищає Святу Вечерю і пояснює її не лише для віруючих у Коринті, але й для нас – християн у Києві. Він каже: «Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової?» Апостол ставить риторичне запитання, на яке можна дати лише ствердну відповідь. Негативну відповідь можуть давати на це запитання ті, що не вірять ні слову Христа, ні слову Апостола – слову Святого Духа.

Чаша благословення – чаша Святої Вечері – це спільнота Христової крові. Ця чаша – чудо, яке відбувається у Церкві весь час, коли вона збирається довкола Святої Вечері. У чаші – вино. І водночас, каже Апостол – ця чаша – кров Христова. Це чудо відбувається Словом Христа, що каже: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22:20).

Можна, звісно, запротестувати, як це роблять багато-хто і сказати, як таке може бути, що у вині раптом з’являється Христова кров. Можливо, Христос має на увазі символ Своєї крові. Ні! Не має Син Божий на увазі якогось символу. Його слова – прості і категоричні: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається».

На хресті Голгофи не проливається якась символічна кров. З-під тернового вінка, зі збичованого тіла, із пробитих римськими цвяхами рук і ніг, струменить справжня, реальна і невинна та свята кров Божого Сина. Кров, яка проливається за вас – за всіх, хто вірить у Христове Слово і за всіх, хто довіряє Христовому Слову.

Все, що каже Христос – відбувається. Він не пояснює, як Він це робить. Як не пояснював Син Божий, наприклад, свого першого чуда – перетворення води на вино. Він просто наказав наповнити посудини водою, а звідти вже зачерпнути вино та віднести його до весільного старости. «Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...» (Ів. 2:9, 10).

Господь так само наказує припинитися бурі і буря припиняється. А учні дивуються: «Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?» (Лк. 8:25). А перед запровадженням Святої Вечері Ісус наказує покійному Лазареві – Лазареві, тіло якого вже почало в гробі розкладатися: «Лазарю, вийди сюди!» І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: «Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...» І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували» (Ів. 11:43, 45).

Сьогодні Ісус каже: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається». А Його Апостол підтверджує: «Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової?» Ісус – не політик. Він не годує порожніми обіцянками. Ісус – Господь, Слово Якого повік пробуває. В книзі Чисел написано: «Бог – не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?» (23:19).

Ісус каже: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається». І дає Своїм учням чашу Нового Заповіту у Його крові. Християни, які збираються разом на службу Божу, п’ють під виглядом вина ту саму кров Христову, що її пили Апостоли Христові в той найперший Чистий Четвер.

Апостолам, жилами яких тече грішна кров, Ісус дає Свою святу кров. Винним у багатьох переступах проти Бога, Син Божий дає невинну кров. Він любить їх і знає, що перед ними лежить виснажливий шлях – шлях свідчення про Христа, дорога проповіді Євангелія, терни переслідувань і навіть мучеництва – Ісус творить з ними спільноту прощення, святості, жертовної Божої любові і вічного життя.

Чаша – спільність з реальною кров’ю Христа – з реальним Христом, Який любить вас, любі брати і сестри, до такої міри, що заради вас проливає Свою кров, аби Його кров стала часткою вас на прощення гріхів, на праведність, на грядуще воскресіння з мертвих і блаженне, нескінченне життя в Царстві Божому.

Друге риторичне запитання, яке перед нами ставить сьогодні Христів Апостол: «Хліб, який ломимо, – чи не спільнота він тіла Христового?» Це запитання теж передбачає лише ствердну відповідь. Цей хліб, що роздається Церквою вірним Христовим – чудо. Бо це – хліб, але й водночас це – реальне тіло Христове. Як каже Господь: «Це – тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!»

Раніше Ісус був промовляв: «Я – хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, і померли. 50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, – то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам». Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: «Як же Він може дати нам тіла спожити?» І сказав їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:48-57).

Ви, любі віруючі брати і сестри, що п’єте із Чаші Христову кров і споживаєте тіло Христове, споживаєте Христа і Христом живете, і в Христі перебуваєте і вас Син Божий воскресить Останнього Дня. Який великий дар – Його Свята Вечеря! Яка щедра ця вечеря і яка благодатна і життєдайна! Пишуть, що Клеопатра була розчинила в кубкові для гостя дорогу перлину. Наскільки незначним є той дар у порівнянні з Христовими істинними тілом і кров’ю у Таїнстві Святої Вечері – Таїнстві, що дає невимовні дари – прощення і вічного життя!

Наш любий Апостол продовжує: «Тому що один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хліба одного». У святій Вечері ми маємо один хліб, хоча й він роздається облатками кожному з вас, любі брати і сестри, він – один, як одним є тіло Христове. Христос не ділиться і не ділиться Його тіло.

Ми ж причащаємося одним хлібом і одним тілом Христа. Але нас багато. Всі ми – різні. Але ми всі спільники або ж причасники одного хліба – Христа. Через Христа і у Христі ми також поєднані один з одним. В Посланні до римлян Апостол пише: «Так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени» – частини одного й того самого тіла (12:5).

У Христі і через Христа, у Його Святій Вечері ми маємо спільність не лише один з одним у нашій парафії, але й з усіма віруючими Христовими по цілому світові. І їм, як і нам, у Таїнстві Святої Вечері даються істинне тіло та кров Христа, і прощення гріхів, і вічне життя, і спільність з люблячим Богом, і один з одним. Радіймо цією спільнотою, тішмося нею і приступаймо до Святої Вечері щоразу, коли вона святкується. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.