Рушійним... є Лютерів розсудливий і цілковито церковний
принцип, що «Собор повинен займатися лише справами віри» і що церемонії «повинні
цілковито такими Соборами нехтуватися і залишатися вдома в парафіях і, власне
кажучи, в школах, аби наставник разом із пастирем були церемоніймейстерами».[1]
Але звідки пастирі та наставники знатимуть, які церемонії пестити як
здорові,[2]
а які знеохочувати? Очевидно, що формування поінформованого і церковного
судження має бути частиною їхнього навчання і підготовки - пускати на
самоплив цього не можна. Як і не сприятимуть цьому антиноміанська буфонада та
сутяжницький легалізм, але сприятиме цьому зріла розсудливість.
Догматичний інтерес тут полягає не в тій або іншій деталі, а в
тому, чи витримується в Церкві основна позиція засобів благодаті, а чи вона
розтринькується на користь інших принад. Тобто, в тому, що поставлено на карту
за сучасного культурного тиску – задоволення натовпу (2 Тим. 4:3) ринковою
споживацькою релігією, яку дотепний оглядач обізвав «Мак-Церквою».[3]
Потреба мати те, що сьогодні мається на увазі під «емпіричною церквою»,[4]
є абсолютно несумісною з ученням Євангелія і Таїнств, як Богом даних і
виняткових каналів прощення, життя і спасіння.
Професор Курт Маркворт, «Церква та її
спільнота, служіння і управління»
[1]
Про Собори і Церкву, LW 41:136-137; WA 50:619, 5-7. Див.
також Заклик до всього кліру, зібраного в
Ауґсбурзі (1530 р.), LW
34:9-61; WA 30:II:268-365.
[2]
«Ніщо не робить такого внеску в підтримання гідності на публічному богослужінні
та в зростання побожності і превелебності серед люду, як належне дотримання
церемоній у церквах» (АВ, Передмова до Ст. ХХІІ-ХХVIII:6, Tappert, с. 39).
[3]
Скорочення для «Middle
American Christian Church – Середня американська християнська церква», –
це є «місце для солідних американців – мешканців передмість, які хочуть мати
якогось маленького бога у своєму житті
та місце перед бранчем – її богослов’я має визначатися опитувальниками, але відносно необразливими.
Так писав Джек Кешілл у Wall Street Journal, якого наводить W. C. Roof у American Mainline Religion, c. 229.
[4]
Один відомий оглядач описав «духовну традицію, яка з’являється», як таку, що надає перевагу «безпосередньому
досвіду… перед будь-якою формою організованої релігії» (M. Ferguson, The Aquarian Conspiracy: Personal and Social Transformation in the 1980s,
c. 367). Далі: «Під час «великих пробуджень» є зміщення від релігії, яка
передається авторитетами, до релігії безпосереднього духовного досвіду…
Доктрина свій авторитет втрачає, а місце віри займає знання… Здається, що цей «радикальний
центр» духовного досвіду є пізнанням без доктрини» (с. 369, 371, 377).
Немає коментарів:
Дописати коментар