ДІТИ БОЖІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він. Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня. І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його. Діточки, хай ніхто вас не зводить! Хто чинить праведність, той – праведний, як праведний Він! Хто чинить гріх, той – від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому-то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола (1 Івана 3:1-8).
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор.13:13).
Любі брати і сестри, уявіть собі таку ситуацію: до дитини день за днем приходить лукавий і брехливий сусід, і весь час її переконує, що насправді вона – чужа у її сім’ї, батьки – не її рідні і її не люблять. Інколи такий лукавий сусід наводить докази правдивості своїх слів: батьки не дають цій дитини поспати, а будять її вранці до школи, а в неділю ще й до церкви. Не годують її солодощами, а змушують їсти фрукти, салати, каші, супи і все таке подібне.
Вони не дозволяють цій дитині дивитись фільми чи ходити на шоу, де пропагується відвертий блуд і перелюб. А ще ж буває, коли батьки вдаються до дисципліни та покарання дітей! Ну, це вже вірна ознака того, що вони – нелюблячі і неправдиві батьки. Дитина, наслухавшись таких «повчань» і «об’явлень» може, якщо не повірити в брехню лукавої людини, то принаймні, почне сумніватись у тому, що батьки – це її справжні батьки і, що вони справді її люблять.
Це будуть перші кроки до відчуження і полишання сім’ї перед початком бід і нещасть. Подібним чином, любі брати і сестри, діє диявол. Ми не бачимо його особисто, принаймні ми не бачимо його таким, як його зазвичай зображають: з рильцем, як у свині, з ратицями на ногах і з довгим хвостом. Диявол – дух, нечистий дух і він має дуже багато рабів.
А хто його раби? Це всі невіруючі. Тож йому необов’язково з’являтись і лякати нас своєю з’явою, бо тоді, налякані, ми його й слухати, напевно, не захочемо. Але ми залюбки, буває, слухаємо тих, хто спонукає нас відмовлятись від здорової духовної їжі – проповіді Слова Божого і Таїнства, а натомість поглинати сміття світу – усякі ідеї, які відводять нас від Христа.
Диявол вміло користується засобами масової інформації і різноманітними шоу, аби переконати нас, що блуд, перелюб, злодійство і обман – це весело, а ми ще й гроші платимо за те, щоб почути і подивитись те, що після реготу приводить до руйнування устоїв суспільства і рік крові та руїн на місці наших міст і сіл.
Аби ми і наші діти не ходили до церкви, диявол через своїх слуг запрошує провадити неділі веселіше і корисніше для пекла: у ліжку, перед телевізором, спортивних секціях або інших розвагах, адже ми заслужили на відпочинок, а Бог чомусь вимагає присвячувати відпочинковий день Йому.
Ну і нарешті, Божа дисципліна. Як Бог може дозволяти відбуватись злу в нашому житті? Бог повинен бути добрим і потурати нашим гріхам, хіба ні? Хіба не так роблять справжні, люблячі батьки? Диявол дуже хотів би, аби ми ніколи не чули слів з Писання: «Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини» (Євр. 12:6-8). Натомість він переконує нас, що Бог нас ненавидить і, що ми – не Божі діти.
Але Бог Святий Дух через Апостола Івана запевнює нас і про любов Божу і про те, що ми – Його улюблені діти. Він каже: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є». Бог нас любить, любі брати і сестри і Бог не перестає нас любити. Ми стали дітьми Божими через Його до нас любов, адже «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).
Те, що ми діти Божі – не наше діяння, а вияв безмежної Божої любові. І ми діти Божі не в якомусь майбутньому, каже Апостол, а ми вже є дітьми Божими. Для світу ми – звичайні люди. Над нами не сяє німб. Але ми – діти Божі не через наявність або відсутність німбу над нашими головами. Ми – діти Божі через віру в Христа. Ми уповаємо на Христа. Ми довіряємо Йому. Христос живе у нас і через це ми – діти Божі.
Тож ми живемо у світі і серед людей цього світу без особливих видимих зовнішніх ознак на наших тілах. Зовні ми, як діти світу. Проте весь час такими ми не будемо, бо невпинно наближається той час, коли наш Господь Христос повернеться у славі і ось тоді все зміниться. У день повернення Христа у славі ми, якщо ми помремо до Його приходу – ми воскреснемо у досконалих і святих тілах. Або, якщо ми будемо ще жити в час повернення Господа у славі, то помирати нам не доведеться, а Він перемінить наші тіла на святі і досконалі.
Ось тоді буде видно різницю між дітьми Божими і дітьми цього світу, рабами диявола, які будуть вкинуті на вічні муки в невгасимий огонь аду. А ми будемо жити вічно з Христом у Його святому Царстві. Ми будемо бачити Його! Хіба це не чудово? Ми будемо бачити нашого Спасителя так, як Його бачили Апостоли і навіть більше – ми будемо бачити Його у прославленому тілі, адже Він, хоча є вічний Бог – Він навіки залишиться істинною людиною, і нашим Братом! Ми будемо бачити Христа і самі будемо мати прославлені тіла!
А до того часу ми поки що живемо в тлінних тілах, які заражені гріхом. А відмінність між нами і рабами диявола полягає у нашій вірі і наших вчинках. Хоча ми до нашої смерті або до повернення Христа у славі живемо в тлінних тілах, ми все-таки чисті перед Богом. Світ цієї чистоти не бачить. Він бачить наші хвороби, страждання і навіть смерть, і думає собі: «Ну які це діти Божі? Вони хворіють, страждають і помирають так само як і всі люди на світі!»
Але різниця є і вона суттєва! Апостол каже, що кожен, хто уповає на Христа, той стає чистий – і то настільки чистий як Сам Христос! В іншому місці свого Послання Апостол нас навчає: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).
Коли ми віримо в Христа, то Його свята і невинна кров, очищує нас від усякого гріха – очищує постійно. Як це чудово оспівує наш гімн: «З Його чола і рук, і ніг тече ще й досі свята кров, що з кожного змиває гріх, хто в вірі до Христа прийшов» (УЛС 23:3). Христова кров, пролита на хресті Голгофи і далі очищує нас любі брати і сестри, а Христова хресна жертва за наші гріхи – простягається на всі покоління і на всі віки: і до Різдва Христового, і після Різдва Його і аж до Останнього Дня – повернення Сина Божого у славі.
Ось така велика Божа любов, що Він віддав Сина Свого, аби ми були очищені Його кров’ю і аби вірою в Христа ми були виправдані і були дітьми Божими, чистими і святими, незважаючи на те, як ми виглядаємо в очах світу. Проте це не означає, що ми можемо далі залишатись у гріхах і коїти гріхи.
Апостол далі каже: «Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня». Не можна бути дитиною Божою і залишатись у гріхах, коїти гріхи, як це роблять невіруючі люди. Бо якщо дияволу не вдасться переконати нас, що Бог нас не любить і що ми не Божі діти, то він буде намагатись зайти з іншого боку і навчати нас, що можна бути Божою дитиною і далі коїти всякі гріхи. Апостол наче каже: «Ні! Так бути не може! Бо хто чинить гріхи, той коїть беззаконня! Дитина Божа так діяти не буде!»
А як буде діяти Божа дитина? Вона буде діяти, як Той, Хто її породив! Вона буде діяти, як Отець! Вона буде діяти як Христос! Адже, як каже Апостол: «Ви знаєте, що (Христос) був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить». Кожному віруючому, кожній віруючій гріхи огидні. Ми хочемо жити так, як каже Бог.
А як щодо людини, яка заявляє про те, що вона віруюча, але далі залишається у гріхах і насолоджується ними? Апостол каже: «Усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його». Немає різниці, ким є той, хто грішить, що би він про себе не говорив. Такий у Христа не увірував і Христа не пізнав, і не знає, хоча й може хвалитись протилежним.
Адже той, хто знає Христа, той чинить праведність, бо й Сам Христос – праведний і Він живе в нас. А як він чинить праведність? Він отримує цю праведність, визнаючи свої гріхи і уповаючи на Христа. І будучи виправданим заради Христа, любить Бога і також любить ближніх. Бо чинити праведність означає, сповідувати Свою віру в Христа вустами і перебувати у Його Слові. І чинити праведність означає також служити нашому ближніми добрими ділами – тими ділами, які для нас визначає Бог у Його Десяти Заповідях.
А хто цього не робить, але навпаки залишається у гріхах і не шукає прощення у Христі, той не просто невіруючий у Христа, а той – від диявола. Третього не дано. Або ти – дитя Боже через віру в Христа, або ти далі залишаєшся рабом диявола, а отже залишаєшся у своїх гріхах. Бо що робить раб? Він виконує волю свого пана і робить від його імені і для нього певну роботу. Тож, коли хтось грішить, то він працює на диявола. І диявол є його і паном, і наставником і отцем духовним. Бо сам диявол грішить від початку і своїх рабів навчає подібному і до гріха весь час спонукає.
Але Бог не хоче, щоб люди грішили і гинули в своїх гріхах. «Тому-то», – каже Апостол, «з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола». Син Божий прийшов, щоб вирвати нас із того жахливого рабства і темряви гріха і переставити нас у Своє світле і святе Царство праведності і життя. Диявол хоче, щоб загинули всі люди, бо коли людина залишається в гріхах, то вона – пропаща і приречена до смерті тимчасової і вічної. А Бог хоче, щоб усі люди спаслися. Бог не бажає погибелі ні однієї людини. Бог хоче спасіння усім людям.
І те, що ми сьогодні, любі брати і сестри сьогодні тут зібрані є доказом цього бажання нашого Отця Небесного і доказом Його любові. Він любить нас невпинно і безмежно. Господь утішає нас Своїм Словом, живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, даючи нам разом із ними і в них прощення гріхів, спасіння і вічне життя і покріплює нас, аби зростали в любові до Бога і до людей, виявляючи, що ми є Його любі і люблені сини та доньки. Заради Христа. Амінь.
Цареві
ж віків - нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові, – честь і слава
на віки вічні, амінь (1 Тим. 1:17).
Немає коментарів:
Дописати коментар