ПРИЙДІТЬ І ПОБАЧИТЕ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його. І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: «Ото – Агнець Божий!» І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: «Чого ви шукаєте?» А вони відказали Йому: «Равві (перекладене це визначає: Учителю), де Ти живеш?» Він говорить до них: «Ходіть і побачте!» Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої. А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: «Знайшли ми Месію, (що визначає: Христос)». І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: «Ти – Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, (що визначає: скеля)». Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: «Іди за Мною!» А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра. Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: «Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету». І сказав йому Нафанаїл: «Та хіба ж може бути з Назарету що добре?» Пилип йому каже: «Прийди та побач». Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: «Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!» Говорить Йому Нафанаїл: «Звідки знаєш мене?» Ісус відповів і до нього сказав: «Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти». Відповів Йому Нафанаїл: «Учителю, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!» Ісус відповів і до нього сказав: «Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!» І Він каже йому: «Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються» (Євангеліє від Св. Івана 1:35-51).
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор.13:13).
Любі брати і сестри, ми звертаємо більшу увагу на інших людей, коли на них вказують нам добре відомі нам і поважні люди. Зазвичай те, як вони описують ту або іншу людину, справляє на нас враження і надовго залишається в нашій пам’яті. Чому так буває? Бо вони говорять про важливі речі – те чим відома та або інша людина.
Наше Євангеліє спочатку ставить нас, вочевидь, на берег Йордану. А там стоїть Іван Христитель, останній пророк Старого Заповіту. І Він вказує на Христа, про Якого він і раніше був проповідував і вказував, і нагадує учням: «Ото – Агнець Божий!» Він наче каже їм: «Ви все ще ходите за мною і дивитесь, як я проповідую про Христа, про Ягня Боже. Але ж я – не Ягня Боже. Я лише Його Предтеча.
Я посланий Богом, аби всім розказувати про Нього і показувати на Нього. Тож, чого ви ходите за мною? Не я Агнець Божий, а ото – Агнець Божий! Ісус – Ягня Боже, Яке на Себе гріх світу бере. Він – ваш Спаситель!» «І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом». Вони пішли за Ним з цікавості. Їм хотілось більше дізнатись про це Ягня Боже. Вони чекали на Христа. Але, як ми знаємо, для них Христос мав би бути царем, а не Ягням Божим. Тож вони хочуть дізнатись про те, що то означають ті слова пророка – дізнатись усе про Боже Ягня, про Христа.
Тож вони пішли слідом за Ісусом. А, коли Він їх запитався: «Чого ви шукаєте?», то вони не відповіли: «Спасіння» або: «Прощення гріхів», або: «Вічного життя». Їх цікавить насамперед, де живе Христос. Вони Його називають Учителем і Він запрошує їх до Себе додому. Коли ж вони побували у Христа вдома і провели з Ним день, вони вже знали, що знайшли Того, Кого шукали вони і на кого очікував весь віруючий Ізраїль, і Того, Хто був упованням усіх віруючих людей, починаючи від Адама і Єви.
А, коли знаєш Христа, то природною реакцією є привести до Нього інших твоїх рідних і друзів. Тож «Андрій, брат Симона Петра… знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: «Знайшли ми Месію, (що визначає: Христос)». Радість Андрія велика, адже тепер у Ізраїлю все піде зовсім по-іншому. Адже Месія мав відновити Царство Ізраїлю, а для Андрія і Петра це означало незалежність їхнього рідного краю і поклоніння Господу в мирі та процвітанні. Аж до хреста Голгофи вони намагатимуться ігнорувати слова пророка: «Це – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» Як і нам хочеться миру, процвітання і всякого добра і так легко нам буває нехтувати нашими гріхами і хрестом.
Коли Андрій привів до Христа свого брата, то саме Син Божий дає йому нове ім’я. «Ти – Симон, син Йонин», – сказав Господь йому, «будеш званий ти Кифа, (що визначає: скеля)». Петро стане речником Апостолів і сповідуватиме Христа Сином Бога Живого. І якби не це сповідання віри, яку у нас творить Сам Бог, то Петро був би не каменем, а сипучим піском, бо, як і буває з нами, коли він надіявся на власну силу, то одразу сипався і у сповіданні віри, і в поведінці.
А число учнів Господніх далі зростало. Далі Господь покликав Пилипа, а в нього теж був друг, який чекав на прихід Христа. Того друга звали Нафанаїл. Ми чуємо запрошення Пилипа і в ньому ми бачимо, на основі чого, ці віруючі мужі, чекали на прихід Христа. «Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету», – ділився радісною новиною Пилип із Нафанаїлом. Ось розмова віруючих людей. Ось що вони читають і слухають. Не байки, не передання. Вони слухають і читають Писання. А Писання свідчать про Христа.
Нафанаїл теж любить слухати і читати Писання, проте він знає, що Месія має прийти з роду Давидового, а всі знають, що Давидове коріння – не в Назареті, а в Юді і зокрема у Віфлеємі. Втім Пилип переконаний, що Ісус – це Христос і тому теж запрошує Нафанаїла: «Прийди та побач». Запрошення віруючого друга часто діє і допомагає спасти людину не тільки від голоду і холоду, як це буває в нас під час війни, але й від гріха і пекла – спасти до вічного життя в Божому Царстві.
І Нафанаїл скористався запрошенням свого віруючого друга. Але ще дорогою до Христа він чує від Сина Божого похвалу: «Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!» Господь наче каже: «Ось іде справді віруючий чоловік, який уповає на Христа і чекає на прихід Месії, звіряючи все зі Словом Божим. Він хоче спасіння і собі, і людям. Він не лукавий і перебуває у правді Писання та в молитвах до Господа.
Коли Спаситель хвалить його, то це Нафанаїла дивує. До того ж він дуже добре знає, що люди буває підлещуються до інших людей, аби здобути їхню прихильність та потім щось від них отримати. І це може бути дуже небезпечно. Як і навчає нас премудрий Соломон: «Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить» (Пр. 29:5). Тож питання Нафанаїла – питання розумного віруючого: ««Звідки знаєш мене?»
Господь на це питання не ображається, а пояснює Нафанаїлові: «Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти». Ще до того, як Пилип покликав Нафанаїла, Господь його бачив. А як Він міг бачити Нафанаїла? Він бачив Нафанаїла так само, як Він бачить кожного з нас, любі брати і сестри. Давид співав про Господа: «Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю! Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти – там, або постелюся в шеолі – ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! (Пс. 138:1-10).
Син Давидів, Господь Христос – не просто істинна і свята людина, але й святий Бог: всемогутній, всюдисущий і всевідаючий. Він бачив Нафанаїла, як той молився і чув Його молитву. Він так само бачить і нас, і знає все про нас кожної миті нашого життя. А Нафанаїл тепер добре розуміє, Хто перед ним стоїть і промовляє своє сповідання віри: «Учителю, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!»
Нафанаїл увірував через слова Христа, зрозумівши, що перед Ним стоїть обіцяний Син Божий – Бог, Який воплотився. Але Господь обіцяє Нафанаїлові, який увірував через слова Христа ще дивовижніші речі. Він промовляє до Нафанаїла і до всіх нас, що віруємо в Христа: «Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються».
Ми це побачимо, бо Христос – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере. Він не просто всемогутній, всюдисущий і всевідаючий Богочоловік – Він люблячий Спаситель людства. Він забрав на Себе всі гріхи Андрія і Петра, Пилипа і Нафанаїла, усі наші гріхи і всі до одного гріхи людства. Слова Агнець Божий і бути Агнцем Божим означає з любові до всіх людей на світі Своєю невинною і святою кров’ю Ягняти Божого їх усі обмити і принести Себе Самого в жертву за всі наші гріхи, померши замість кожного з нас і на місці кожного з нас на хресті Голгофи.
Але як пропровідував у день П’ятидесятниці Петро про Христа: «Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла». Христос воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав вічне життя. А той, хто виправданий і має вічне життя, той побачить Христа у славі, і побачить «небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються».
Ми побачимо це в Останній День, який буде днем повернення нашого Спасителя і днем нашої великої переміни до вічного життя у прославлених тілах або ж днем нашого воскресіння у святих і нетлінних тілах. А воскреснувши з мертвих, ми вже ніколи не будемо ані помирати, ані навіть хворіти, бо ми увійдемо у Царство Христове, де будемо жити з нашим Святим Царем повіки віків.
А до того часу ми запрошуємо тих, хто ще не знає Христа: «Прийдіть і побачте – прийдіть побачте Христа, бо Він з нами – із Церквою, як Наречений із Своєю Нареченою. Побачте Його у людях Його. Почуйте Його Слові. Доторкніться Його у Таїнстві, до якого Він нас запрошує, аби ми споживаючи Його істинні тіло та крові під виглядом хліба та вина Святої Євхаристії, покріпювались у нашій вірі і в наших силах, отримуючи прощення гріхів, спасіння і вічне життя. А ми сповідуючи нашу віру у реальну присутність нашого Царя, співаємо в нашій літургії: «Ми, що Херувимів тайно уявляємо і життя творящій Трійці трисвятую пісню співаємо, всяку журбу життєву відложімо тепер, щоб Царя всього прийняти, Якого невидио проводжають ряди ангелів. Алілуя, алілуя, алілуя». Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Цареві ж віків - нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові, – честь і слава на віки вічні, амінь (1 Тим. 1:17).
Немає коментарів:
Дописати коментар