ХОДИТИ У СВІТЛІ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Що було від початку,
що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші
торкалися, про Слово життя, а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і
звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам, що ми бачили й
чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же
наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша
радість! А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і
немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо
в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як
Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його
Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли
ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми
свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та
очистити нас від неправедності всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то
чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!
Діточки мої, це пишу
я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед
Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він
– ублагання за наші гріхи, і не тільки
за наші, але й за гріхи всього світу (1 Івана 1:1-2:2).
Христос воскрес!
Любі брати і сестри, чи
любите ви читати? Думаю, що всі ми в школі вивчали предмет «Українська
література», а в старших класах «Зарубіжна література» або «Світова
література». Ми читали різні твори, а потім їх обговорювали. Якісь твори нам
подобались, а якісь ледь дочитували до кінця, аби лишень виконати завдання,
дане учителями. Не знаю, як вам, а мені чомусь більше подобались ті книжки,
яких не було в програмі, але від яких було важко відірватись і які читались,
як-то кажуть, на одному подихові.
Але всі ті книги були
художніми творами, вигадками. Навіть, якщо то були історичні романи, то в них
все-одно була велика доля різних домислів. Не так із Біблією. Біблія – від
початку до кінця – істина. Кожне слово в ній – правдиве. Сьогодні ми чуємо
слова Апостола і Євангеліста Івана, який каже нам: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними
очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя
з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам».
Він є очевидець усього того, про що нам
розповідає. Він каже про те, що бачив на власні очі. Він бачив Слово життя,
тобто Христа, Сина Божого, Який є Дорога і Правда, і Життя. В Ньому було і є
життя усіх людей. Усе, що створене, створене через Нього. Усьому живому життя
дав Він. Він нас створив на Свій образ і подобу, а потім набрав нашої подоби і
стався подобою, як людина (Фил. 2:7).
Вічний Бог Син зодягнувся в людське тіло і
стався істинною людиною задля нашого спасіння. Іван мав привілей і
благословення бути улюбленим учнем Бога Слова, Слова життя, Ісуса Христа. Але
Іван був не єдиний учень Сина Божого, Слова життя. Були ще й інші Апостоли. Тож
Іван сьогодні промовляє до нас також і від їхнього імені, і від імені усіх тих,
хто увірував у Слово життя і теж бачив власними, очима, розглядав і торкався
руками.
Іван розповідає нам про реальні події, що
відбувались у його життя та житті перших віруючих у часи земного служіння Сина
Божого, нашого Спасителя Ісуса Христа. Вони чули слова Спасителя Христа. Вони
чули Євангеліє із Його уст. Він для них – їм особисто пояснював Свої притчі.
Він розмовляв з ними, як із Своїми учнями, братами, друзями і дітьми. Вони Його
особисто чули.
На власні очі вони бачили Христа. Вони
бачили всі Його чуда. Вони були очевидцями перетворення води на вино, насичення
голодних, зцілення хворих і воскресіння мертвих. Вони бачили, як Господа Христа
слухались стихії. Вони все це бачили на власні очі.
Вони також розглядали славу Христову. Коли
Ісус узяв їх на гору Преображення, то вони дуже добре бачили, що там
відбувалось. Там «Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала
біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним»
(Мт. 17:2, 3). Вони були настільки вражені, що Петро навіть хотів зробити
намети для Слова життя, Іллі та Мойсея. На власні очі вони розглядали славу
Христову.
Вони також торкалися власними руками
Христа воскреслого. Маловірному Хомі, який сумнівався у воскресінні Сина
Божого, воскреслий Христос, з’явившись посеред учнів у таку
неділю, як наша, промовив: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої
подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти
невіруючий, але віруючий!» Після цього Хома визнає і сповідує Слово життя
Господом і Богом, промовляючи: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:27, 29).
Тож Апостоли звіщають нам життя вічне, а
цим життям вічним є Син Божий Ісус Христос. Він цим життям є споконвіку. Це
життя з`явилось Апостолам. Вони були очевидцями Христа. Вони мали з Ним
спільність. А сьогодні Апостол проголошує ці слова, щоб і ми мали спільність не
з якимись обманщиками та єретиками, а з Апостолами, які мають вічне життя у
Христі і з Христом. Бо через віру в Христа вони мають спільність з Сином Божим
і з Отцем Небесним.
Через Апостола Івана промовляє Господь
Святий Дух. І Він хоче, щоб через це Апостольське послання ми мали радість. І
то не просто якусь частинку радості, але повну радість! Як може бути радість у
час такої великої народної біди, як ця війна, яку проти нас безпричинно
розпочала віроломна і безбожна росія? Як ми можемо мати повну радість, коли
бачимо, як російські загарбники руйнують нашу країну, убивають наших громадян?
Як ми можемо мати радість у долині сліз?
Апостол, любі брати і сестри, жив і
трудився теж у дуже складні часи. Більшість його братів у служінні були
замучені за віру в Христа. Церкву гнали і переслідували. Християн вбивали і
всіляко з них знущались. Однак Апостол кличе до того, щоб і вони, і ми мали
повну радість. Він не помиляється!
Так, світ лежить у темряві. В іншому місці
Апостол каже, аби ми не мали оптимізму щодо світу, бо світ лежить у злі. Ми зі
злом зіштовхувались і до війни. Ми бачили і бачимо це зло у наших власних
гріхах. Але з початком війни ще 10 років тому ми бачили, як зло, яке чинили
росіяни зростало спочатку в арифметичній, а потім і в геометричній прогресії.
Апостол пояснює, хто чинить таке зумисне
зло. Він пояснює: «Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо,
що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди
не чинимо!» Яка користь для Путіна
стояти на Службі Божій десь там у Росії? І яка користь тим, хто називає
загарбницьку, несправедливу війну священною, стояти і щось проповідувати. Вони
на словах мають спільність з Богом, але ходять у темряві, говорять неправду і
правди не чинять. У темряви один – князь диявол. Але вони маскують свою
спільноту з ним.
Проте зауважте, любі брати і сестри, що
Апостол використовує дієслово першої особи множини. Тобто його слова стосуються
і нас. Бо якщо й ми вітаємось сьогодні і в цю Великодню пору словами «Христос
воскрес! Воістину воскрес!», але ходимо в темряві, свідомо та цілеспрямовано
грішимо, то й ми уподібнюємось до Путіна, Кіріла мосоковського і всіх їхніх
єретиків.
«Коли ж ходимо в світлі», – вже втішає нас Іван, «(коли ж ходимо в
світлі) як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса
Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха». А коли ми ходимо у світлі? Ми
ходимо у світлі тоді, коли визнаємо власні гріхи віруємо в Ісуса Христа, як
нашого Спасителя. Ось тоді кров Божого Сина очищає нас від усякого гріха.
Апостол далі пояснює: «Коли ж кажемо, що
не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» Якщо ми не визнаємо,
що ми грішні люди і що ми не грішимо, бодай несвідомо, невільно, тоді ми самі
себе обманюємо. Ми самі для себе творимо дуже небезпечну ілюзію фальшивої
святості. І тоді ми наче брудом, який не змивають, покриваємось все більше і
більше нашими гріхами, навіть якщо це гріхи невільні, гріхи упущення – це
все-одно гріхи. І тоді вже в нас немає правди як і в тих, хто ходять у темряві
і коряться князеві темряви та виконують його жорстокі та нечестиві накази.
Проте, якщо ми визнаємо наші гріхи – коли
ми усвідомлюємо, що ми – грішні люди і навіть мимоволі наша грішна плоть бунтує
проти Бога і коїть гріх – коли ми наші гріхи визнаємо, то «Він вірний та
праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправедності всілякої».
В цих словах Апостола є дуже велика втіха. Ми – мінливі, ми грішимо. Але Бог –
вірний. Він вірний у Своїй любові до нас, у Своїй благодаті до нас, у Своїй
милості до нас.
Він завжди тримається Свого Слова і Своєї
обіцянки. Він обіцяв, що у Христі ми маємо прощення гріхів і Він це прощення
весь час дає. Будьте певні, щоразу, коли ви просите: «І прости нам провини
наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», Він ваші гріхи прощає. Щоразу, коли
ви каєтесь у якому гріхові і просите в Бога прощення, Він ваші гріхи прощає.
Щоразу, коли ви споживаєте істинне тіло Христове та п’єте істинну кров Христову у
Святій Євхаристії, ваші гріхи прощаються, бо де є Христос, Слово життя, там
обов’язково завжди є прощення гріхів, спасіння і вічне життя.
І коли ви каєтесь у ваших гріхах і
уповаєте на Христа, то Сам Господь очищує вас від усякої неправедності і ви
тоді стаєте чисті і невинні. Тоді ви
ходите у світлі Христовому і самі відбиваєте Його світло і самі є світлом для
світу. А хто гріхів не визнає, той перебуває у темряві, а отже і довкола нього
шириться лише темрява. А хто каже, що він ніякого гріха не скоїв, то такий з
Бога робить неправдомовця і в собі не має Слова життя, а отже не має ні
спасіння, ні воскресіння до життя вічного.
Але чи визнання власної гріховності та
гріхів дає дозвіл на життя у гріхах? Зовсім ні!
Апостол каже, що це написано, щоб ми не грішили. Ми повинні змагатись
проти диявола і спокус грішної плоті. Тоді ми живемо так як Божі діти. Чи це
дає гарантію, що ми не впадемо у гріх? Не дає! Але коли ми зрозуміємо, що
згрішили, то в нас є велика втіха. Ми маємо чудового Заступника перед Отцем!
Про це нам звіщає не художня література, а Слово істини.
Хто цей Заступник? Апостол каже, що це –
Ісус Христос, Праведний. Він – наш Заступник, Він – наш Адвокат. Та ще й який
Заступник! Ісус – Ублагання за наші гріхи і не лише за наші гріхи, але й за
гріхи цілого світу. Бо Він забрав на Себе усі ці гріхи і приніс Себе у жертву
повну і досконалу за всі гріхи людства. І доказом того, що Він є Ублаганням
служить Його воскресіння. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.
ХОДИТИ У СВІТЛІ
Немає коментарів:
Дописати коментар