Нема іншого ймення для спасіння: проповідь на 4-ту неділю Великодня

       НЕМА ІНШОГО ЙМЕННЯ ДЛЯ СПАСІННЯ

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був. І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять. І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники, і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. І, поставивши їх посередині, запиталися: «Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?» Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: «Начальники люду та старшини Ізраїлеві! Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена, нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами – здоровий!  Він – камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:1-12). 

Христос воскрес!

Любі брати і сестри, чи могли Апостоли Христові мати спокійне і заможне життя, принаймні в Юдеї? Могли би. Що для цього було потрібно? Їм просто не слід було обурювати священників, владу храму і саддукеїв. Вони могли би просто проповідувати про спасіння добрими ділами. І, звісно, в жодному разі не згадувати про воскресіння Христа, адже садукеї не вірили у воскресіння взагалі. 

      Це ж вони були ставили Христові питання про те, кому із сімох братів, які по черзі брали собі за дружину одну й ту саму жінку, вона буде дружиною у воскресінні. (Юдейський закон передбачав одруження молодшого брата на вдові старшого брата). А Господь Христос був їм відповів, глузуючи з їхнього запитання: «Женяться й заміж виходять сини цього віку. А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши» (Лк. 20:34-36). 

      Сьогодні чимало християн піддаються саме спокусі не проповідувати те, що могло б обурити сильних віку цього – чи в могутньому храмі, а чи в царській палаті. Ну, як скажіть, називати російським проповідникам війну Росії проти України несправедливою – як можна назвати все, що роблять російські загарбники гріхом, якщо це може обурити і Кіріла Московського і самого Путіна? Звісно, їм краще про це мовчати.  А ще краще прославляти злочини і називати ту війну священною. 

      Якби вони жили в перші місяці по воскресінні Христа і, «якби до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, обурюючись», то вони би швидко перестали би проповідувати Христа воскреслого, а проповідували б ідею про відновлення Царства Ізраїлю і возвеличували б Ірода Великого і всіх гонителів віруючого народу. А що робили б ми, любі брати і сестри, якби ми натрапили на таке обурення сильних віку цього? 

      Ми пам’ятаємо, що робили учні Христові до Великодня і навіть до П’ятидесятниці. Вони дуже боялись цих людей, які арештували Сина Божого, били Його, принижували Його, а в кінці засудили до смерті. Це були справді сильні світу цього – у їхній злобі, нечестивості та лукавстві. Тож боятися їх було природно і учні сиділи за замкненими дверима. Але коли воскрес Господь і особливо, коли вони зодягнулись силою з висоти – коли на них зійшов Господь Святий Дух, все змінилось. 

      Вони тепер не бояться. Вони проповідують не лише Христа розп’ятого. Якби вони проповідували лише Христа розп’ятого, то напевно храмові провідники були б цілком задоволені такою проповіддю. Бо вони проповідували б тоді торжество смерті і садукейської єресі про те, що воскресіння неможливе. Але вони проповідували Христа розп’ятого і воскреслого, і свою проповідь вони підтверджували чудами. В Ім’я Ісуса Назарянина був зцілений чоловік, який був кривий ще від часу материнської утроби!  Христос воскрес, і Він живе і діє! 

      Тож така проповідь була обурлива для провідників храму. Вона руйнувала їхнє фальшиве вчення і приводила людей до спасіння. Замість того, щоб розкаятись у богохульстві вони Апостолів Петра та Івана заарештували і на ніч вкинули у в’язницю, бо надворі вже був вечір. Чи пам’ятаєте ви, любі брати і сестри, як був повівся Петро, коли заарештували Сина Божого і привели Його на допит до первосвящеників? Так, тоді Петро тричі відрікся від Христа, як Господь був і передвістив. 

      Нині ж Петро сам ув’язнений. Не сам, поряд з ним – також Іван, який теж у час допиту Ісуса був прийшов у двір первосвященика. І ось тепер вони обоє у в’язниці і обоє вони вранці бачать перед собою тих людей, які засудили були Сина Божого на смерть і видали Його в руки язичників. «І, поставивши їх посередині, запиталися: «Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?» 

      Вони, звісно, чули про те, яким Ім’ям був зцілений кривий чоловік. Звісно ж  Ім’ям Ісуса Назарянина. Але вони сподіваються, що таке велике представництво можновладців, які засудили на смерть їхнього Учителя і Господа, налякає їх і змусить мовчати або говорити що завгодно окрім правди. Проте Христос воскрес! А Петро сповнений Духом Святим. 

      І він розпочинає свою проповідь. «Начальники люду та старшини Ізраїлеві!» – звертається він до них. Вони справді провідники Ізраїлю. Вони мають владу над своїм народом. Вони покликані Богом вести народ за собою у поклонінні істинному Богові. Вони мають обов’язок перед Богом проповідувати Христа, їхнього Спасителя. Вони мають піклуватись про те, щоб повсюди, де є нащадки Авраама, лунало Євангеліє. Вони справді начальники та старшини Ізраїлеві. 

      Вони цю владу отримали від Бога, як пізніше також запише цю божественну істину Апостол Павло: «Немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога» (Рим. 13:1).  Але не всяка влада, отримавши від Бога привілей, служить Богові. Сьогодні наші Апостоли стоять перед тією владою, яка збунтувалась проти свого Царя, Царя над царями – проти істинного Бога. А тих, хто вірний Богові, вона поставила перед собою, щоб судити.

       А за що судять Апостолів? Перше – за добродійство, за зцілення каліки. Буває і сьогодні судять людей, які творять добро і служать іншим людям. У світі часто так буває, що отримавши владу від Бога, можновладці починають вести війну проти Того, Хто їм цю владу дав, тобто проти Бога. І ця війна не обов’язково проявляється у руйнуванні храмів. Вона головним чином проявляється у цькуванні та гонінні проповідників Христового Євангелія і всіх вірних християн.

       Саме це й роблять сьогоднішні слідчі та прокурори, які допитують Апостолів Петра та Івана. А Петро вже не боїться, бо він наповнений Духа Святого. І він їх також не зневажає, бо вони таки – влада народу Ізраїлю. Проте навіщо їх судять за доброчинство? Де це Бог наказав судити за добрі діла для ближніх? Судити слід було б їм фальшивих пророків, які говорили те, що не збувалось. А тут – все збувається у абсолютній відповідності до пророцтв Писання і до слів Христа, які Він промовляв у Своєму земному служінні. 

      Апостолам нічого приховувати. Усе, що відбувається – останнє чудо, за яке їх судять – відбувається в Ім’я Ісуса Христа Назарянина. Це саме Той Христос, наголошує Апостол «що Його розп'яли ви». Не римляни, а ви – провідники народу Ізраїля, розіпнули Христа. Бо ж це ви вимагали Його смерті на хресті. Навіть, коли римська влада хотіла відпустити Сина Божого, на розп’ятті Христа наполягли саме ви. Ви скористались чужими руками. Але Христа насправді розп’яли ви. Ви хотіли, щоб Він замовкнув навіки, а з Ним і проповідь воскресіння. 

      Але, продовжує Петро «Його воскресив Бог із мертвих». Христос воскрес і Своїм воскресінням Він підтвердив, що Його Євангеліє – істинне. Христос воскрес, а отже гріхи кожного, хто вірує в Нього – прощені!  Христос воскрес, а отже, кожен, хто вірує в Христа – виправданий!  Христос воскрес, а отже, буде воскресіння усіх мертвих, і кожен, хто вірує в Христа воскресне і буде жити в Його Царстві повіки віків.

       Христос воскрес, а отже ваша доктрина, садукеї і всі провідники народу Ізраїля – фальшива і веде вас і всіх ваших послідовників до пекла. Ви можете заперечувати воскресіння і далі, але Христос воскрес!  Воскреснете і ви, Його переслідики, але ваше воскресіння, буде воскресінням суду і завершиться у воскреслих тілах, що будуть вічно мучитись у невгасимому вогні аду. 

      Воскреслим Христос кривий ще з материнської утроби чоловік поставлений здоровим, як свідчення грядущого зцілення і воскресіння у досконалих тілах усіх віруючих у Христа. А що ж робите ви, можновладці Ізраїлю. Ким ви мали бути? Апостол Петро пояснює – будівничими. Вони мали бути будівничими. Вони мали будувати Ізраїль, а отже попіклуватись про його основу, тобто про Бога, про Христа. Лише той народ збудований міцно і назавжди, який збудований на Христі.

       А що ж зробили ці будівничі? Апостол пояснює, що Ісус Христос є «камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!» Отакої! Вони відкинули основу будівлі. Ось такі вони будівничі, а насправді руйнівники теперішнього і майбутнього всього народу. Хто будується на Христі, той є народом Божим, і той має спадщину Царства Небесного і життя вічного. Той навіть у час смерті має життя, як каже Сам Господь: «Я –  воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). 

      Всі люди вмирають. Засновники всіх світових релігій повмирали. Але Христос воскрес! Тож Апостол Петро продовжує: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали». Немає спасіння ні в Будді, ні в Магометі, а ні навіть в Мойсеї. Бо й сам Мойсей був спасенний вірою в Христа грядущого, як і Авраам, і всі інші святі Старого Заповіту. 

      Немає під небом більше нікого, хто міг би нас спасти від наших гріхів і дати нам вічне життя. Це спасіння дає лише Христос. І це спасіння він дає будь-якій людині, яка кається у власних гріхах і вірує в Ісуса Христа Назарянина, розп’ятого і воскреслого Господа. І про це спасіння сліду проповідувати, незважаючи на те, що проповідь про воскреслого Ісуса Христа Назарянина може обурювати влади і начальства, великих і малих, шляхетних і простих. Бо якщо хтось обурюється через те, що Святий Дух через нашу проповідь чинить віру в Христа, що ж тоді воно того варте. 

      Адже, хто увірує у Христа, той  спасеться і буде нашим співгромадянином у Царстві Небесному. А там буде славне товариство, яке буде тішитись спасінням і воскресінням. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.