Проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці

                          

                              ЗІТХАННЯ ХРИСТА
             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: «Еффата»; цебто: «Відкрийся!» І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно! А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. І дуже всі дивувалися та говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим – говорити!»   (Євангеліє від Св. Марка 7:31-37).

            Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, ми люди і Творець дав нам наші емоції. Ми радіємо, ми сумуємо, ми сміємось, ми плачемо. Інколи нам потрібно виговоритись і нам потрібен слухач. А інколи ми самі хочемо побути слухачами, особливо, коли чуємо щось цікаве або важливе. У нас багато різних потреб і багато різних емоцій.

А інколи під впливом наших емоцій ми зітхаємо. Емоції, які викликають у нас зітхання теж можуть бути різними. Часто ми зітхаємо, коли натрапляємо на нерозуміння або коли знаємо, що попереду нас чекають якісь проблеми або випробування. Коли нам тяжко на душі ми теж зітхаємо. Ми люди, маємо емоції.

Божий Син – теж людина. Споконвіку Він – Божий Син, Предічний Бог, як ми про Нього співаємо Різдвяної пори у нашій відомій українській колядці. Він – всемогутній. Він – всезнаючий і всюдисущий. І Він – Бог благодатний. Він = Бог, Який любить нас безумовною любов’ю, якої ми не заслужили.

Навпаки, ми заслужили на Божий гнів і смерть, тимчасову і вічну. Наші прабатьки відступилися від нашого Творця, послухавшись ворога людського роду, сатану і згрішили. А через гріх увійшла у світ смерть. Через прабатьківський гріх ми народжуємось у гріхах і приречені до смерті, тимчасової і вічної.

Як часто ми зітхаємо, коли хтось грішить проти нас. Як часто ми зітхаємо, коли потрапляємо у біду чи страждання, особливо, коли все це надходить від рук інших людей. А як часто зітхають інші люди, коли ми коїмо гріхи проти них.  Коли, очікуючи від нас співчуття, любові чи допомоги, вони отримують у відповідь щонайменше байдужість, а то й зловтіху.

Гріх, який живе у нашій плоті має огидне обличчя, яке проявляється у наших грішних ділах, у злих вчинках. Апостол Яків повчає нас: «Хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх» (4:17). А гріх, скоєний проти ближнього голосить до вух всемогутнього і справедливого Бога і він не може залишитись безкарним.

Аби визволити нас від цієї жахливої неволі гріха і пекла, Син Божий стався людиною.  Він – істинний Бог та істинна людина. Він – Син Божий і Син Людський. Він так само, як і ми має людські емоції. Він радіє, і Він сумує. Він сміється і Він плаче. Сьогодні Євангеліє розповідає нам про те, як Господь Ісус зітхає.

Ця подія сталася, коли наш Господь проходив із середземноморського узбережжя на береги Галілейського моря, у край, який називається Десятимістям.  Господь ходить повсюди і звіщає Євангеліє Царства, тобто Син Божий проповідує Своє Євангеліє, Слово Боже. Христа мовчазного ми практично не бачимо.

Але наш Господь не лише промовляє. Він також зцілює хворих і немічних. Він проганяє бісів із тих, з кого диявол знущався в особливий спосіб. Він насичує голодних, і то не одну-дві людини, а тисячі людей.  Він змушує замовкнути морські бурі. Він дає рибалкам улови. І Він воскрешає померлих.

Така природа нашого Бога. Його Слово не розходиться із ділом. Він любить не лише на Слові, але й на ділі. Він ніколи не відмовляє у допомозі тим, що до Нього звертаються. І така само природа християнина. «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів! А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!» (1 Ів. 3:16-18).

Тож і ми так само. Ми найперше слухаємо Бога і довіряємо Божому Синові, нашому Спасителеві.  Ми віруємо, що Він з нами і що Він ніколи нас не покине, незважаючи ні на які обставини нашого життя, хіба що ми самі від Нього відцураємось. Але допоки ми віруємо, ми – Його діти, а Він – наш Спаситель, Який завжди поряд з нами і, Який не лише готовий нам допомогти в цьому світі, але й найголовніше – Він завжди готовий привітати нас у Царстві Небесному, аби ми у радості жили там з Ним вічно.

А по-друге, ми так само, як і Христос, готові робити добро нашому ближньому, незважаючи на те, чи цей ближній – християнин чи язичник, юдей чи мусульманин. І навіть, незважаючи на те, чи цей ближній – друг чи ворог. Скільки разів наш Господь може розчаровано зітхати, коли бачить, як ми, на власний розсуд визначаємо, кому робити добро, а кому ні, як та сорока-ворона у скоромовці, що кашку варила і діткам давала.  Християнин вірує в Христа і робить добро усім людям.

Як і наш Господь. Навряд чи Він був особисто знайомий із цим чоловіком, заходив колись до нього у гості, сидів у нього за столом чи навіть ночував. Він бачить його вперше. Але Він не відмовляє йому в допомозі. Він нікому не відмовляє в допомозі. Навіть якщо хтось звернеться до Христа сьогодні вперше і помолиться до Нього, то будьте певні – Ісус не відмовить у допомозі, а зробить усе, що буде найкраще для тієї людини, бо Ісус – Господь благодатний і многомилостивий. А тим більше Господь відповість на молитви Своїх любих діток – на ваші молитви, любі брати і сестри.

Сьогодні ми бачимо у Євангелії, як Господь робить щось незвичне. Він відводить глухого немову від натовпу, а потім «вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: «Еффата»; цебто: «Відкрийся!»  Бідний чоловік не міг ні чути, ні говорити. Ми кажемо про таких, що вони – глухонімі. І Господь виявляє до нього змилування і робить чудо.

Це – чудо, як я вже згадував незвичне. Дуже часто Господь просто промовляв слово і людина зцілювалась, вода перетворювалась на вино, воскресали покійні. А тут Господь дає можливість цьому бідному чоловікові сповна зрозуміти, що це чудо робить Господь. Цей бідний глухонімий має інші відчуття. Тож він відчуває дотик Ісусових пальців на своїх вухах. І так само відчуває дотик пальців Ісуса, зволожених Христовою слиною у себе на язиці.

А потім Ісус, поглянувши на небо зітхає. Чому Він зітхає? Він зітхає через те, що має невимовне співчуття до цього чоловіка, до його страждань. Господь зітхає також через усі вуха, що не можуть чути і через усі язики, що не можуть говорити.   Господь зітхає через усе людство, що страждає у гріхах.

            Наш глухонімий, як ми бачимо, моментально зцілюється. «І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!» Він міг одразу забутись про зітхання Господа, але Святий Дух через Св. Євангеліста Марка зробив усе, аби ввести це одне слово у наш текст, аби не проходили повз нього у такому величному чуді, а звертали все-таки на увагу і на Христові почуття.

            Господь зітхає за нас усіх і в передчутті нашого великого визволення, яке настане дуже дорогою ціною – стражданнями і смертю Божого Сина. Своїм учням Господь часто нагадував про Свою місію – визволення нас від влади гріха, диявола і смерті і те, яким чином та місія буде виконана – Його стражданнями і смертю. Але учні Господа радше тривожились і не хотіли слухати пророцтво про таку сумну перспективу для Месії.

            Але гріх не може залишатися безкарним. Тож Ісус з невимовної любові до нас забирає усі наші гріхи, і навіть гріхи усього людства і несе їх на Голгофський хрест, аби визволити нас від цього жахливого лиха, обмивши їх усі до одного Своєю святою, божественною кров’ю.  Яку величезну любов має Ісус до вас і до мене, що помирає на нашому місці і замість нас, аби заплатити повну ціну за наші гріх - ціну, яку ми ніколи б не змогли заплатити.

            Ось через що пройшов наш люблячий Господь перед тим як на третій день вийти із гробу переможцем над смертю і відкрити нам двері вічного життя і радості, і праведності. Все це Господь зробив для вас і для мене, аби ми віруючи в Нього, не були засуджені, а були виправдані і мали вічне життя у Його Царстві. І хоча ми, буває, грішимо, ми знаємо, що не лише Христос зітхає, але й Святий Дух.

Апостол Павло утішає, кажучи: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих» (Рим. 6:26, 27). Як добре, що наш Бог має до нас співчуття і любов, і милість, і благодать, і прощення.

Як сумно, що є так багато фальшивих пророків, вовків у овечих шкурах, які перекручують Євангеліє і милостивого та благодатного Христа перетворюють на жорстокого та підступного Суддю, Який тільки й шукає нагоди, аби помститись нам за наші немочі, за наші гріхи.  Христос Господь зітхає і про це лихо. Бо фальшиве вчення – це наче духовна отрута, яка вбиває людські душі, не дає утвердитись у них спасенній християнській вірі, в упованні і навіть у впевненості, що Христос помер за всі наші гріхи і воскрес для нашого виправдання.

Але Боже Слово – живе і діяльне. Ми бачимо в нашому Євангелії, як люди славили Бога і хвалили Христа. Так само й ми хвалімо Бога, любі брати і сестри. І бережімо наші вуха від фальшивого вчення, яке пропагує диявол і його учні. А наші вуста хай славлять Христа і сповідують, що спасіння ми маємо самою вірою в Сина Божого, Який сьогодні торкається наших уст Своїми істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері, аби покріпити нас, щоб ми могли з полегшенням і радісно зітхнути і сказати: «Я прощений. Я виправданий в Ім’я Христа. Мені належить Царство Боже і вічне життя. І все це заради Христа». Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).

Джерело спасіння і його поширення

Подія (розп’яття) – поза нашою (фізичною) досяжністю. І якби ми могли знайти оригінальний хрест десь у Єрусалимі, то в принципі він був би для нас чимось подібним до Туринської Плащаниці. Лютер пояснює, що ми неповинні змішувати разом два цілковито різних аспекти прощення, а саме: його джерело та його поширення.  

На хресті Христос досягнув і здобув прощення для всіх людей, але там Він його не роздає. У Своєму Євангелії і Таїнствах роздає Христос прощення, хоча воно не там було здобуте. Ми не полишені тут на якісь власні винаходи. Хреста не слід осягати якимись розумовими вправами. Його скарби роздаються Богом у Його святому Слові і Таїнствах, і робиться це не ментально, а воістину та поправді: 

Христос на хресті і всі Його страждання, і Його смерть не приносять користі навіть, якщо як навчають: «їх визнають і про них розмірковують» у найбільшому «запалі, палкості та щиросердечності». Мусить бути щось інше. 

Слово, Слово, Слово. Послухай, оманливий духу, Слово приносить користь. Навіть якби Христос був відданий і розп’ятий за нас тисячу разів, користі з цього не було б, якби було відсутнє Слово Боже і якби воно не роздавалось із проханням: «За вас, прийміть те, що ваше».

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

День Святого Хреста Господнього (Воздвиження Хреста Господнього)

    

Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 14 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на День Святого Хреста Господнього:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Віра отримує, любов дає

Весь характер християнина складається з віри та любові. Віра отримує, любов дає. Віра приводить людину до Бога, любов приводить цю людину до її ближнього. Через віру вона дає, аби Бог чинив добро для неї, а через любов вона чинить добро своєму братові. Бо хто-лишень вірує, що він має все від Бога - той щасливий і багатий. Йому більше нічого не треба і він усе робить та впорядковує заради добра свого ближнього. Через любов він робить те своєму ближньому, що Бог зробив для нього через віру. Він пожинає добро згори через віру і роздає низами це добро через любов.

Мартін Лютер

Не легковажити судом Божим у Вечері Господній

    

     Лютеранська Церква за вірність цьому вченню страждала більше ніж через інші причини, але саме вчення варте всіх її страждань. Для неї дуже мало значить людський суд, але є той суд, яким вона не сміє легковажити  і то - суд її Бога, який їдять та п'ють собі ті, що не розважають про Господнє тіло у Вечері Господній. 

Чарльз Краут, Консервативна Реформація

Божі люди потребують підбадьорення до праці

 Мистецтво підбадьорення до служіння – саме те мистецтво, якому нам варто повчитися у Давида. Ніякий проповідник або учитель Божого Слова не може вважати свою працю виконаною, якщо він говорить про гріх, а потім про Божу благодать у прощенні гріха, і на тому закінчує говорити. Божі люди хочуть, аби їх спрямовували, куди йти. Вони хочуть знати де і як вони можуть служити цьому благодатному Богові, Якого вони тепер знають. Немає кращого способу це робити ніж це робить Давид, повчаючи свого сина. Нагадуйте Божим людям, звідки приходить їхня сила. Нагадуйте їм про Божі обітниці. Потім нагадуйте їм про Божу волю щодо їхнього життя. Ось що Бог каже тут про те, що означає бути учнем, матір'ю, батьком, дитиною, роботодавцем, працівником. Будьте впевнені, що те, що ви робите – угодне Богові, бо ці покликання у житті установлені Ним і чітко промовлені у Його Слові. «Будь міцний та роби!» Роби всяку працю, яку Господь поставив перед тобою!

Пол Вендланд, Народна Біблія: Коментарі на 1-у Книгу Хронік

Проповідь на 12-у неділю по П'ятидесятниці

                          

                           ГОСПОДЬ ЗРОБИТЬ ПО-ПРАВЕДНОСТІ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Нехай Господь зробить мені по моїй праведності, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх! Бо беріг я дороги Господні, і від Бога свойого я не відступив, бо всі Його присуди передо мною, постанови ж Його, – не вступлюся від них! І був я Йому непорочним, і стерігся своєї провини. Господь заплатив був мені по моїй праведності, за чистотою моєю перед очима Його. З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним – по-чесному, із чистим – поводишся чисто, а з лукавим – за лукавством його! І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої – на зухвалих, яких Ти принижуєш. Бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву! (2 Самуїлова 22:21-29).

            Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, життя царя Давида було сповнене тяжких випробувань. Після того, як він був забраний від овечих отар, аби пасти народ Ізраїлю і до того, як почати царювати, він продовжував славити Бога на пслатирі, а також був відважним воїном. Він єдиний вийшов на герць проти велетня Голіафа.  Він здобув багато перемог для свого народу і для свого царя Саула.

Від царя, будучи невинним і відданим його слугою, Давид отримав не лише царську доньку в дружини, але й підозри в бажанні узурпації влади та переслідування і спроби убивства. Давид змушений був переховуватись від Саула і водночас захищати околиці Ізраїлю від ворогів Божого народу.

Згодом, коли він став царем, внаслідок гріхів, які він скоїв, і будучи вже розкаяним грішником, він пережив сімейні біди, бунт свого рідного сина  і, фактично, громадянську війну. В житті Давида було чимало таких моментів, коли його становище здавалося безвихідним і він перебував за кілька днів, а то й годин від невідворотної погибелі.

В нього бували дні, коли здавалося, що ще трохи і буде знищений не лише він, але й знищена буде навіть сама надія на виконання Божих обітниць про прихід у світ Спасителя світу, Месії-Христа. Часто здавалося так, що торжество будуть мати люди заздрісні, обмовники, інтригани, зрадники або й відверті вороги Божих людей.

Сатана дуже часто вміє демонструвати свої м’язи і силу, аби залякувати віруючих людей. Він дуже хоче, аби ми зневірились у Господі та боялися не те, що крок ступити, аби робити добро, розбудовувати Церкву Божу та служити Божим людям, захищати їх, але й боялися навіть слово сказати – слово, яке приправлене сіллю (Кол. 4:6). В свої союзники він бере світ і мирських, плотських, безбожних людей. Вони з радістю розправилися б і з Церквою Божою.

Про захист від них Давид був молився: «Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. А я в праведності побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!» (Пс. 16:13-15).

            Сьогоднішні слова із Біблії, які покладені в основу цієї проповіді – теж молитва Давида і то не просто молитва, але й пісня. І ця пісня – особлива. Ця пісня – псалом хвали Господа. Давид хвалить і величає Господа за Його любов, за Його захист, за Його провід, мудрість і за Його благодать.

            З перших слів, які ми сьогодні чуємо у цьому величальному псалмі, то у невіруючої людини може скластися враження, що Давид – хвалько і самовпевнений чоловік. Як можна так зухвало промовляти до Бога, аби всемогутній Творець ставився до нас за нашою праведністю? Що таке наша праведність?

Навіть невіруюча людина розуміє, що вона недосконала і робить зло. І, якщо бажати собі, аби Господь ставився до нас відповідно до нашої праведності, яку Бог порівнює із поплямованим місячним одежею (Іс. 64:6), то яке ставлення ми мали би від Бога? Він мав би до нас ставитись, як справедливий суддя ставиться до негідного злочинця, караючи його суворим вироком, а в кінці Він мав би нас укинути ще й на вічні муки до пекла.  Ось що заслуговує наша власна праведність – праведність із якою ми народились від наших грішних батьків.

Проте цей псалом подяки співає Давид віруючий, який дещо пізніше, буквально за декілька речень, промовляє такі слова: «Світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву!» Давид довіряє Господу. Давид уповає на Господа. Давид вірує в Бога і в грядущого Христа і Господь, як Давидовому праотцеві, Авраамові, залічує його віру йому в праведність (Буття 15:6).

Через багато століть Св. Пророк Єремія буде проголошувати про цю праведність, що її мають усі істинні віруючі: «Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить. За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша» (Єр. 23:5, 6). На цього Царя-Христа уповав Давид. І цей Цар-Христос ще до Свого воплочення вже був праведністю і Давида, і Авраама, і всіх віруючих.

Господь Христос дає Свою праведність Давидові, Авраамові і всім вам, любі віруючі брати і сестри. А що ж Він робить із тією праведністю, у якій ми народились, із усіма нашими гріхами та усім нашим злом?  Він бере весь гріх на себе і несе його на Голгофський хрест і там змиває його Своєю невинною і святою кров’ю. Христос помер за нас і на нашому місці і воскрес із мертвих на третій день, аби проголосити Авраама і Давида, і всіх, хто уповає на Нього, праведними і зодягнути нас у Його праведність – праведність Божу.

Ось чому Давид не зухвалий, а упевнений у Божій любові, у Божій благодаті і в Божій милості. Ось чому він каже: «Нехай Господь зробить мені по моїй праведності, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх!» Він наче каже: «Нехай Господь зробить мені так, як би Він зробив би Своєму Христові, святому і невинному, в Ім’я Якого я прощений і виправданий, і я тепер дитя Боже!  Я – праведний, і руки мої чисті».

Давид так співає не через те, що він особисто таким народився чи це заслужив. Ні. Святим і праведним народився лише Христос. Лише Його невинні руки були прибиті до Голгофського хреста, але через Христову кров і через Христові руки, руки Давида, на яких була навіть невинна кров, тепер чисті.

Бо Давид не відступив від Бога, тобто не втратив віри в Христа грядущого, у Божу милість, у Божу благодать. А горнувся до Бога і благав у час свого великого гріха: «Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені. Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив. Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй. Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе» (Пс. 50:3-15).

Ось що означало, що Давид не відступався від Бога. Він знав, де його прощення. І щойно він усвідомлював власний гріх, то звертався до Бога у каятті, віруючи, що заради Месії, гріхи його будуть прощені, а праведність грядущого Христа буде його праведністю, допоки він вірує у Господа. Всі присуди Божі, Закон і обітниці Божі про спасіння вірою в Господа, були перед його очима, так само, як і нині ці присуди і Євангеліє є перед вашими очима, любі брати і сестри.

Давид був непорочним у очах Божих і стерігся своєї провини. Це звучить наче парадокс. Як людина може мати провину і водночас бути непорочною в очах Божих? Вірою в Христа. Бо Христос – непорочний. І Він всі наші провини покриває Своє праведністю, так що Давид – непорочний. І ми, любі брати і сестри, так само непорочні, коли віруємо у Христа, коли єднаємося із Сином Божим вірою, коли причащаємось Його істинними та святими тілом і кров’ю у Святій Вечері.

Перед тим, як ставити Давида на царство, Господь був сказав здивованому Самуїлові, великому пророкові Ізраїлю, який заглядався на старшого Давидового брата Еліява і думав, що то він буде царем: «Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам. 16:7). Бог дивиться на серце, бо серце або має віру, або її не має.

Давид мав віру з дитинства. І в цій вірі ходив. Бувало так, що він кидав Бога, але Бог ніколи не кидав Давида. І завжди, коли Давид мав віру, Бог йому відплачував – рясно благословляв і Давида, і Давидову країну, і Давидів народ. Так само, любі брати і сестри, Бог ставиться до всіх Своїх віруючих дітей. Віруйте в Христа і Господь заплатить вам по вашій праведності, за чистотою вашою перед очима Його – тобто за праведністю Христа і за чистотою Христа, бо коли ви віруєте в Христа, то Христова праведність – ваша праведність, а Христова чистота – ваша чистота.

Поза вірою, тобто поза Своїми домашніми, Бог діє не просто як Отець, але як справедливий Суддя. Ви, любі віруючі, домашні для Бога, а ті, що відкидають Христа, як єдиного Спасителя, діють як бунтівники. Тож з лукавими Господь буде поводитись за їхнім таки лукавством. І хоча Бог довготерпеливий і многомилостивий і хоче, щоб усі люди спаслися і увійшли у вічне життя, ті, що відкидають Господа і не уповають на Нього так, як уповав віруючий цар Давид, не почують запрошення увійти в Царство Боже і жити у радості та щасті з Богом по вічні віки. Натомість лукаві почують такі слова Христа: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).

Ми ж, що уповаємо на Христа, будемо спасенним народом і разом зі славним царем Давидом у воскресінні будемо славити Його Сина, а нашого Господа Ісуса Христа, в Ім’я Якого ми маємо прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. І це дає нам сили і бажання жити чисто, чесно і справедливо. Бо Христос – наше світло і наша праведність. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Тимчасова прерогатива Апостольського часу

    

     Окрім інших дарів робити чуда, Апостоли мали також цей - покладаючи свої руки, вони не лише зцілювали хворих (Марка 16:18), але й видимим чином віруючим у такий спосіб давався Святий Дух з говорінням мовами та пророкуванням (Дії 19:6). Але та прерогатива, яку мали Апостоли, була тимчасовою. У Божому Слові ми не маємо жодного наказу повторювати такий приклад Апостолів, як і не маємо Божої обітниці про те, що Бог посилає, дає і виливає Святого Духа через покладання рук...

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

Коли дари та добра не опоганюються

  

Зрозуміймо, що дари та те добро, яке дає нам Бог, не опоганюються тоді, коли вони використовуються для допомоги бідним і для благодійності, як і обіцяє нам Христос, кажучи: "Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам". У цьому на власному досвіді переконалося чимало побожних людей, які щедро подавали на підтримку проповідницького служіння, шкіл, бідних тощо. За це Бог давав їм добрий час, мир і спокій. Звідси й постала приповідка серед народу:  "Не марнує часу той, хто ходить до церкви; милостиня не робить бідним; багатство, здобуте неправедно, благословення не принесе".

Мартін Лютер

День Св. Захарія і Єлисавети

    

     Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові.  Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6).  Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік.  За таке невірство Захарія було покарано німотою. 

     Народивши сина, Єлисавета назвала  його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети:

     Боже!  Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі.  Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби  ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Мойсея

    

Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Згодом нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина, найнявши рідну матір Мойсея на годувальницю (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де знайшов притулок і впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк, чуда і пророцтва якого свідчили про грядущого Месію-Христа.  Перші п’ять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:

    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чудеса Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

День Св. Ганни

Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.
     

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 11-у неділю по П'ятидесятниці

                      

                         РІЗНІ ДАРИ 
ОДНОГО І ТОГО САМОГО ДУХА
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви. Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. Тому-то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: «Нехай анатема буде на Ісуса», і не може сказати ніхто: «Ісус – то Господь», як тільки Духом Святим. Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному-бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче (1 Коринтян 12:1-11).

            Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, Роберт Ріплі, відомий американський карикатурист і водночас підприємець був показував наскільки збільшується або знижується вартість одного й того самого матеріалу, залежно від того, як його використовувати. Наприклад, простий брус заліза, який коштував 5 доларів. Якщо його перетворити на кінські підкови, то він вже коштуватиме 50 доларів.

А якщо це самий брус заліза перетворити на голки, то його вартість підніметься вже до 5 000 доларів. Проте якщо з нього почати виготовляти пружини для надійних швейцарських годинників, то все це буде коштувати вже 50 000 доларів. Простий сировинний матеріал не настільки цінний як той, з якого щось виготовляється. Один і той самий матеріал, але з нього виготовляються різні речі.  І всі ці речі, в принципі важливі для людського суспільства.

Навряд, чи селянин, який має коні, або людина, яка займається кінним спортом, погодиться, що голка важливіша за підкову. А шевці та всі господині, що мають праву із шиттям навряд чи будуть стверджувати, що голки, їхній інструмент не такий важливий, як, скажімо, пружини для швейцарських годинників.

У суспільстві важливі всі його складові. Так само всі складові важливі і в Церкві. У Церкві важливі всі дари від Святого Духа. Сьогодні ми чуємо, як Він через Апостола Павла навчає далі церкву у Коринті, а також цілу Церкву Христову. Віруючі у Коринті були розділені на різні фракції, кожна з яких вважала себе не просто за особливу, а за важливішу.  Ті пишалися тим, що їх христив Петро, а інші тим, що їх христив Аполлос. І вони сварились, намагаючись довести те, що їхнє Хрищення було краще, а отже й вони були, відповідно кращі. Так діє гординя.

Гординя властива нашій грішній природі. Гординя переконує нас у тому, що інші люди – гірші за нас. Гординя нас переконує, що те, що вони роблять – не настільки важливе, як те, що робимо ми. Гординя нас переконує, що дари інших людей, наших братів і сестер, не настільки важливі, як наші дари.

Проте всі ці дари були дані нам Святим Духом. І коли Він їх нам давав, то давав їх із певною метою. І звісно ж та мета не полягала в тому, щоб посварити людей у Церкві чи розколоти церкви, а навпаки, щоб церква була сильнішою.

І ці дари, каже нам сьогодні Апостол – різні. І всі вони – від Святого Духа. Господь Святий Дух, Який живе в людях, дає їм різні дари. А як нам дізнатися в кому живе Святий Дух, а в кому Він не живе? Апостол дає нам це чітку відповідь: «Ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: «Нехай анатема буде на Ісуса», і не може сказати ніхто: «Ісус – то Господь», як тільки Духом Святим.

Ніяка людина, в якій живе Святий Дух, не буде проклинати Ісуса Христа. Проклинають Божого Сина ті, в кому Дух Божий не живе. Бо саме Святий Дух приводить нас до віри в Ісуса Христа. Він цю віру творить і Він її зберігає. А ця віра горне нас до Христа. Вона єднає нас із Сином Божим, із Його праведністю. І вона чинна любов’ю до Ісуса.

І Святий Дух спонукає нас визнавати Ісуса нашим Господом. Таке визнання може бути лише через Духа Святого. Звісно, є чимало фальшивих учителів, які промовляють «Господи, Господи». Але вони промовляють ці слова, як папуги. Для них це речення «Ісус – то Господь» мало що значить.

Бо якби вони вірували в Христа і якби в них справді жив Святий Дух, то вони робили б те, що каже Божий Син: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів» (Ів. 14:23, 24). Фальшиві учителі не люблять Христа, бо не бережуть Його Слово, а заміщають всякими видами передань та байок. Тож, коли вони називають Христа Господом без любові, то дуже часто вони просто лицемірять.  

В кінці їм Господь скаже: «Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7:21-23)

Слова «Ісус – то Господь» той промовляє Святим Духом, хто  любить Христа і визнає, що поза Христом немає нічого і нікого, хто або що могло б його спасти. І вірує, що всі його гріхи прощені винятково заради Христа і що немає такого гріха, за який би Божий Син не помер і не обмив той гріх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.

Той промовляє ці слова Святим Духом, хто радіє тим, що у воскресінні Христовому він має виправдання і той, хто сам чекає воскресіння мертвих і життя будучого віку, уповаючи на Самого Христа, а не власні діла чи діла та заслуги інших людей. І цей Самий Дух буде спонукати нас до єдності з Христом і покріплення Христом через Його істинні тіло та кров у хлібі та вині Святої Євхаристії.

І ось цей  Святий Дух, любі брати і сестри, Який створив віру у ваших серцях, Він цілій Церкві і кожному з вас зокрема дає Свої різні дари. Так само, як Церква одна, а нас – багато, так само і Дух – один, але дарів Його багато і вони – різні. Апостол каже нам, що різняться навіть ті дари, які називаються одним словом, входять наче в одну групу.

Він каже: «Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий».  В Діях Апостолів ми читаємо, наприклад про церкву в Єрусалимі, яка дбала про самотніх вдовиць, годуючи їх. А в Йоппії ми зустрічаємо Таввіту-Сарну, яка шила для незаможних вдовиць плащі. Ми зустрічаємо і купчиху кармазином Лідію, яка піклувалася про те, аби проповідники Євангелія мали дах над головою.

Дари милості різні, але Дух – один і той Самий. Дари милості, які виявляєте ви, коли ділитеся з потребуючими їжею чи одягом у нашій церкві – теж різні. Але Дух, Який промовляв через Апостола Павла і Який діє через вас – один і той Самий, любі брати і сестри. В церкві можуть бути різні служіння: хтось з вас може провідувати хворих і допомагати їм. Хтось прибирає в церкві.  Хтось оплачує рахунки церкви.

Хтось годинами вистоює в чергах в різних установах, аби ті рахунки сплатити та привести до ладу господарчі справи церкви. Хтось запрошує до церкви гостів. Хтось піклується про тих гостів, що зайшли до церкви. Служіння – різні. Дії – різні. Але Бог, Який стоїть за ними, спонукає до них, підбадьорює все це робити – один –Христос і  Отець наш Небесний.

І ось так Господь Святий Дух проявляється у кожному християнинові для спільного добра, для добра громади, і для добра цілої Церкви. Одним із дарів Духа є слово мудрості. У Христі, каже Апостол «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Коли хтось може дуже могутнім чином доносити Христа, то йому цей дар дав Господь Святий Дух. Так само як і один і той Самий Дух дає слово знання.

Господь – дуже щедрий до Своїх дітей і рясно обдаровує нас Своїми дарами. Одним із таким дарів є особлива віра. Не просто спасенна віра, яку ми маємо всі, любі віруючі брати і сестри, а особлива віра –  а надзвичайна довіра до Христа і уповання на Христа у всяку лиху годину.

Ще є дари вздоровлення.  Ми бачили ці дари, коли Апостоли зцілювали людей. Ці дари присутні і нині, коли підноситься молитва за певну людину і така людина одужує. Дар вздоровлення може мати, очевидно й інший вимір, коли Бог дає людині дар лікування, як-то робив, наприклад, славний лікар Агапіт Печерський або роблять наші лікарі та медсестри. У всіх віруючих діє один і той Самий Святий Дух.

А є ще дар роблення чуд, які трапляються, можливо рідше ніж у першому столітті життя Апостольської Церкви, але вони трапляються через діяння тих, хто має цей особливий дар від Святого Духа. Дари – дуже різні, але Дух один і той Самий. Дари різні, але всі вони дані для блага цілої Церкви Христової.

Інший дар – пророкування, проповідування Христа і, коли того забажає Господь – пророкування про певну подію, яка станеться, бо того хоче Бог і Він оголошує Свою святу волю через Свого слугу, Якому дав такий дар пророцтва. Знову дари різні, але Дух – той Самий.

Інший дар – розпізнавання духів, бо є духи, а є Господь Святий Дух, Який свідчить про Христа. І Апостол Іван каже: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ»  (1 Ів. 4:1). Розпізнавання фальшивого вчення – дар від Святого Духа.

Так само як дар від Святого Духа – говоріння мовами, але не белькотання в екстазі, а проповідування спасіння самою вірою в Христа сучасними мовами. «Все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче», – каже Апостол. Святий Дух не обмежений, але все що Він робить, усі дари, які Він дає, Він дає нам на добро. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

День Св. Ісуса Навина

    

    Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...
    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".

Давид Хитрей

Молитва на День Св. Ісуса Навина:
Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви