Бога не слід спокушувати, щоб Він посилав нових проповідників із небес - ми мусимо діяти відповідно до Писання і кликати та ставити на посади тих, що мають кваліфікації і тих, кого Бог просвітив розумом, і наділив відповідними дарами.
Мартін Лютер
Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму. Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви. Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви". До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво. Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву. Майже одразу дата його мученицької смерті, 10 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви.
Освячення і добрі діла явно не домінують у проповідуванні Реформації, але однозначно і явно вони формують його важливу частину. Це важливо, бо нове творіння у нас перебуває під невпинними нападами диявола, світу і нашої власної плоті. Це нове творіння у нас потребує підбадьорення і піклування. Якщо ним нехтувати і проповідувати так наче в нас немає ніякого нового творіння, а є лише нечестива стара плоть, то це означатиме доламувати надломлену очеретину і гасити тліючий ґніт всупереч Ісаї 42:3, наведеному в Матвія 12:20.
Ми, проповідники, повинні підбадьорювати наших слухачів, коли вони воюють за добре, правильне і Боговгодне у їхньому щоденному житті. І ми самі мусимо пам'ятати про наш головний обов'язок - проголошувати божественну істину Божого Закону і Євангелія у правді та повноті, без компромісів.
Курт Маркворт
Здається, що деякі місця з Писання справді говорять про те, що святі, насолоджуючись небесною славою із Богом, бажають та хочуть для Церкви Божої, яка все ще веде боротьбу на землі під стягом хреста і змагається з різними бідами, найкращого. Але з цього в жодному разі не випливає, що до них потрібно звертатись у час потреби, особливо через те, що у нас стосовно цього немає ані наказу Божого, ані Божої обітниці.
І Писання чітко кажуть, що з цієї причини, а саме - через те, що (покійні) святі живуть вже в іншому світі і не знають про наші справи, то молитись потрібно лише до Бога, а не до святих (Ісаї 63:16). Оскільки (покійні) святі вєе не на цьому світі, то вони не можуть ні розуміти наші думки, зітхання і бажання, ані не можуть дивитись у наші серця і досліджувати їх. Зробити це може лише Богочоловік - Христос (Єремії 17:10; Римлян 8:27; Об'явлення 2:23; Івана 2:24, 25; Луки 24:38).
Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства
БУДУВАТИСЬ НА КАМЕНІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Проте слова, які ми чуємо із уст Сина Божого сьогодні, застерігають нас, аби не велись на символи, ознаки і навіть чуда, і щоб ними ми не спокушувались. Сьогодні ми бачимо Останній Суд, який ми ще називаємо Страшним Судом. І на тому суді присутні проповідники, які використовували Ім’я Христа. Коли вони будуть чути на себе осуд Божий, то протестуватимуть: «Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?»
Але їхні протести на Суді Божий Син відхилить і скаже їм: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» Це вражаючий епізод грядущого Суду! Ми звичайно розуміємо, що на Останньому Суді будуть засуджені усі невіруючі. Але тут Господь Христос засуджує християнських проповідників!
Він тут засуджує людей, які проголошували проповіді в Його Ім’я, проголошували різноманітні пророцтва в Ім’я Христа. Вони цими проповідями і цими пророцтвами хочуть прикритись наче щитом, але їм цього не вдається – Господь все-одно їх засуджує! Їх чекає жахлива вічність у нестерпних муках аду.
Господь засуджує і тих, хто чинить різні чуда. Це людей може вражати, коли раптом на якомусь християнському зібранні, в соборі, церкві чи на стадіоні – місце ролі не грає – хтось, за наказом проповідника, піднімається з інвалідного візка. Або коли хтось оголошує, що в нього була якась невиліковна хвороба, але ось він або вона повністю від тієї хвороби зцілені через те, що той або інший проповідник поклав на цього хворого або на цю хвору руки і наказав хворобі припинитись в Ім’я Христа.
Все виглядає настільки побожно і в християнському духові, що слова Христа-Судді здаються неймовірними. Бо всім тим проповідникам, які приносили полегшу людям, даючи їм зцілення від недуги в Ім’я Христа, Сам же Христос наказує від Нього відійти і заявляє про те, що Він ніколи їх не знав. І навіть більше – Господь називає їх тими, хто чинить беззаконня! Як можуть проповідники і цілителі творити беззаконня в Ім’я Христа?
Усе пояснюють дальші слова нашого Господа про чоловіка, який будує на камені і будує на піску. Будинок може дуже гарно виглядати і навіть пропонувати комфортні умови для проживання. Але, коли на нього налітає повінь і буря, він руйнується і ховає під собою тих, хто в ньому живе. Так і ці проповідники та цілителі – вони нібито говорили правильні речі і навіть робили добрі діла.
Однак, незважаючи на те, що вони проповідували в Ім’я Христа і творили чуда в Його Ім’я. Він їх не знає і проганяє від вічного життя на вічні муки. І називає тими, хто чинять беззаконня. В чому ж полягає їхнє беззаконня? Воно полягає у перекручуванні Божого Слова. Господь Святий Дух так описує того, хто чинить беззаконня і головного беззаконника: «Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме…»
І продовжує: «Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду» (2 Сол. 2:3, 4, 9-12). Ті, що чинять беззаконня – це вовки в овечих шкурах. Вони видають себе за християнських проповідників, але ставлять своє слово вище слів Христа.
Тож Господь засуджує цих фальшивих проповідників і пастирів, а нас навчає, як нам будувати своє життя, аби не піти на вічну погибель. Спасуться розумні, а необачні загинуть. Хто ж ці розумні? Господь пояснює це у Своїй притчі: «Кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені».
З цим Словом приходить до нас благодать Божа і Дух Святий творить у наших серцях спасенну віру в Сина Божого. Слово Христове робить нас розумними на спасіння і воно є тим каменем, скелею, на якій будується наше життя – наш дім. Тож той камінь і скеля – слова Христові і Сам Бог у Своєму Слові і життєдайній благодаті. Яка чудова основа для дому, для життя.
Вони не розуміють якої саме праведності від них вимагає Бог і що ту праведність може дати лише Христос. А натомість вони вважають і навчають і сповідують, що прощення гріхів від Бога і спасіння можна заслужити добрими ділами і самої віри в Христа для цього недостатньо. І все може виглядати дуже побожно і благочестиво.
Бо ж нібито і Христос є і Його Слово десь лунає, але не воно є основою їхньої релігії і серцевиною поклоніння, і не Христос є їхнім упованням. А ті, що чинять беззаконня фальшиві пастирі і проповідники в Ім’я Христа відводять все далі від Христа до уповання на діла, на чуда, на святих, які виглядають наче камінь, але є піском.
І необачні свій духовний дім будують на піскові, інколи будучи цілком впевнені, що то – добра основа. Але коли вдаряє велика і жахлива буря, смерть, тоді раптово вони розуміють, що вони зруйновані.
Серед слухачів не може бути фальшивого пророка - він буде лише посеред учителів. Ось чому всі вчителі та їхнє вчення мають підлягати судженню слухачів.
Мартін Лютер
Інколи ми чуємо, що освячення найкраще залишити на самоплив і, що свідомі спроби догодити Богові ведуть до лицемірства і, що коли ми просто будемо проповідувати Євангеліє, то освячення відбуватиметься автоматично. Ні, ми - не автомати. Ми маємо відновлену волю, яка "не є бездіяльною, але також співпрацює у всіх діяннях Святого Духа, які Він чинить через нас" (ФЗ ПП ІІ:88). Якщо бути галуззям правдивої Виноградини (Івана 15) означає, що наче рослини ми не маємо свідомих намірів, а просто приносимо плоди "автоматично", тоді така сама бездумність стосувалася б і Самої Виноградини. Це настільки ж абсурдно, як і стверджувати, що оскільки Христос є Дорога і Двері, то Йому наче дорозі і дверям байдуже, хто ними або крізь них проходить! Цей псевдо-Біблійний аргумент відлунює мову старих анти-номініан, які доводили, що християни будуть робить правильні речі "без ніякого навчання, докору, прохань, або спонукань Закону. Так само, як сонце, місяць і всі сузір'я небесні самі по собі, без перепон ідуть своїм курсом, без докору, просьб, спонукання сили, чи необхідності, відповідно до налаштування Божого, яке Бог дав їм одного разу" (ФЗ ПП VI:6).
Курт Маркворт
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10). Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3). Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу. Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї. Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі. Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60). Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43). Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39). Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.
Молитва на День Св. Йосипа Ариматейського:
Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42).
Молитись до когось іншого (як-от, до покійних святих), окрім єдиного Бога, є гріхом проти Першої Заповіді Декалогу (Матвія 4:10). Аби людина не намагалась знайти вихід у цій вигаданій різниці між поклонінням і молитвою, Писання вшановує лише молитву до Бога і показує, що поклоніння водночас включає в себе молитву до Бога в кожній потребі (Псалом 50:15). Через це Христос, даючи нам приклад молитви, наказує молитись до Того, Хто є і називається нашим Отцем на небесах, завершуючи її так: "Бо Твоє Царство і сила, слава" тощо.
Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства
Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! (Послання Св. Апостола Павла до галатів 3:26, 27).
Київська парафія Воскресіння вітає нашого молодшого брата Олександра Сребницького, який став дитям Божим, громадянином Царства Небесного, зодягнувшись у Христа через Таїнство Святого Хрищення минулої неділі, 23 липня 2023 року! Хай Господь благословляє його на зростання у вірі, легке пізнання істини Божої та Христа і на розвиток усіх його духовних і тілесних сил для служіння Господу та українському народові на многії літа!!!
Сьогодні ми дякуємо Господу за святу княгиню Ольгу, першу християнську правительку Русі-України. Мати великого князя Святослава, бабуся Володимира Великого, була мудрою володаркою і вірною християнкою, яка прагнула, аби Євангеліє поширилося цілим її краєм.
.jpg)
