День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Займатися власною роботою

Петро особливо нагадує, щоб кожна окрема людина піклувалась про обов’язки власного служіння. Займаючись власною роботою, кожен повинен вірно виконувати те, що йому доручено – робити те, що йому наказано. Як в багатьох місцях навчають нас Писання, немає шляхетнішої праці ніж бути слухняним окремому поклику та ділу, яку призначив Бог і цим вдовольнятися – вірно служити своєму ближньому, а не витріщатися на те, що доручено та переданому іншому і не мати зухвалість переходити межі власного завдання. Проте багато нестійких, непостійних духів, особливо зарозумілі, горді і самовпевнені уявляють собі, що мають таку мірку Духа та вміння, що їхнього власного поклику їм недостатньо і, що вони повинні все контролювати, наглядати та критикувати працю інших. Вони – злобні душі, які нічого не роблять, а лише підбурюють до біди і не мають благодаті робити будь-яке добре діло, хоча й мають при цьому шляхетні дари. Бо вони не користуються дарами свого служіння для того, щоб служити ближнім, а служать ними лише на власну свою славу та задля власної вигоди.

Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

Утвердження, а не заперечення передання

     

"Передання", - казав Честертон, "демократія мертвих". Він, звісно, мав рацію. Але такий спосіб викладання справи висловлює також припущення про кордони для передання. Церква, врешті-решт, не демократія, а монархія, якою благодатно править Христос. Його божественне Царювання виставляє межі, які звичай і прецедент, якими б шановними та священними вони не були, переступати не сміють. Якби пан Честертон зважив був на цей бік речей, то ніколи не нарікав би, що Реформація вибірково вихопила Писання з величної процесії передання, а потім виставила цю єдину частину проти іншої, однаково автентичної - частини тієї самої процесії. Якби він уважніше подивився на величну процесію історичного християнства, то побачив би, що "Саме Писання" є утвердженням, а не запереченням істинного християнського передання.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

День Св. Апостола Якова Старшого

    

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Якова, який як і його брат, Іван, був сином Зеведея та Саломеї (Матвія 27:56 і Марка 15:40) та рибалкою, що ловив рибу на морі Галілейському. Саме там він разом зі своїм братом, а також Петром і Андрієм, отримав поклик слідувати за Ісусом (Матвія 4:18-22). В євангельських списках Ісусових учнів Яків числиться одразу після Петра та перед Іваном. Разом ці троє Апостолів виступають як провідники Дванадцятьох. Оскільки Яків числиться перед Іваном, то вважають, що Яків - старший з братів. В книзі Дій написано, що Ірод Аґріппа І відрубав голову Св. Апостолу Якову. Це сталося, напевно, в період між 42 і 44 роками по Різдві Христовому. Таким чином Яків став першим з Дванадцятьох, хто зазнав мученицької смерті.

Молитва на День Св. Апостола Якова Старшого:

Благодатний Боже! Твій слуга і Апостол, Яків, став першим з Дванадцятьох, що зазнали м

мученицької смерті заради Імені Ісуса Христа. Виливай на провідників Церкви Твоєї такий дух служіння у самозреченні, щоб вони могли полишати усякі фальшиві і минущі спокуси, а йшли за Самим Христом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 9-у неділю по П'ятидесятниці

    ХРАМ ДУХА СВЯТОГО

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий – святий, а храм той – то ви! (1 Коринтян 3:10-17) 

Божій Церкві..., посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим,… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!   ( 1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  коли ми ходимо нашим містом, то наше око часто милують прекрасні будівлі. Київські екскурсоводи знають перелік таких будівельних перлин столиці і водять туди і киян, і туристів, пояснюючи хто був архітектором такої будівлі, хто будував її і при цьому згадують навіть які будівельні матеріали використовували будівничі.

Ці будівлі зазвичай мають міцні, надійні фундаменти, добре вимурувані з гарної цегли або з надійного каміння стіни і хороший дах, який не дає опадам руйнувати будівлю. Через це минають століття, а такі будівлі залишаються, бо збудовані надійно і правильно.

А уявіть собі тепер на хвильку, що хто задумав би в центрі Києва збудувати будинок всупереч таким підходам і правилам. Уявіть собі, що хтось вирішив зробити фундамент із сіна або соломи, або картону чи фанери. Чи витримає така основа хоча б один поверх споруди?  І навіть якщо витримає, то скільки часу вона протримається?  І що буде з тими людьми, які поселяться в такий дім?

Ми, звичайно, можемо дивуватись і казати: «Та кому ж спаде на думку, робити фундамент будинку з сіна чи соломи, картону чи фанери? Воно ж усе швидко згниє і навіть, якщо стіни будуть з цегли, то по будинку скоро підуть тріщини і він завалиться. Бо – основа його нікудишня, його фундамент – поганий, неправильний! А його будівничий – або божевільний, або шкідник, або ворог!»

Але саме таку роботу виконують ті, що в основу церков намагаються закласти не Камінь, не Христа, а людські передання, людські уявлення, погляди і думки. І не грає ролі, якщо це передання, якому тисяча років, але яке суперечить Христові та Його Слову. Фундамент церкви буде неправильний, нестійкий, а будівля при найменших зрушеннях буде весь час падати.

Так само це передання може бути надзвичайно новим і навіть не називатися переданням, а носити сучасні назви критичного підходу або ліберального мислення, критикуючи з усіх сил Слово Боже, заперечуючи чуда Божі та заперечуючи навіть воскресіння Христове. На такій основі будується перекошена будівля, яку й церквою називати язик не повертається – настільки вона воює проти Христа і проти Його Євангелія.

Проблема для нас, любі брати і сестри, часто криється в тому, що нам буває важко заглянути у фундамент. Ми просто дивимось на фасад, на певні прикраси, але не бачимо основи. Втім основу будь-якої церкви легко виявити, прислухавшись до того, про що в ній проповідують і чому в ній навчають.

Сьогодні через уста Апостола Павла Господь Святий Дух навчає нас, яка церква є справді Апостольською. Нині є чимало ілюстрацій, в яких фальшиві учителі зображають свої церкви, як зелені дерева, а інші церкви – як засохлі гілки. Апостол каже сьогодні, що такі ілюстрації – дурниці, бо все визначається основою і дальшим будуванням, а саме проповідуванням, доктриною, вченням церкви.

Основа тоді – надійна, коли ця основа – Христос. Закладається ця основа в один єдиний спосіб – через Євангеліє Христове. Де є проповідь чистого, непофальшованого Євангелія – там діє Господь Святий Дух і там є віра в Христа. І там ми бачимо зібрання святих і виконання обітниці Сина Божого: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20).

Де є Христос – там є праведність і святість. Там прощення гріхів і виправдання. Там – вічне життя і Царство Боже.  А де немає Євангелія, там Христа благодатного не буде. Христос, звичайно, всюдисущий. Але благодатного Христа до нас приносить лише Євангеліє і лише воно творить віру, яка горнеться до Спасителя, тримається за Нього і в Ньому знаходить спасіння і втіху.

Що б не обіцяли фальшиві проповідники, які б камлання вони не здійснювали, коли немає проповіді чистого Євангелія – там стіни погані, бо Христа і всі Його заслуги ми отримуємо лише вірою,  а віра – від слухання Слова Христового, тобто Євангелія. Саме це послання проповідував Павло і всі інші Апостоли.

Раніше Апостол писав до коринтян: «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Кор. 2:1, 2). Таким було послання Апостолів – проповідувати Ісуса Христа, і Того розп’ятого. Не Діву Марію, не святих попередніх епох церкви, не добрі діла, не мощі, а Ісуса Христа, і Того розп’ятого.

            В цьому сутність Євангелія, що Ісус Христос, вічний Божий Син і Син Людський, народжений від Діви Марії у часі, настільки полюбив нас, що забрав на Себе всі наші гріхи та провини. Він поніс усіх їх на Голгофський хрест, на якому був розп’ятий і Своєю святою і дорогоцінною кров’ю обмив усі наші гріхи проти Бога і людей, і помер за нас і воскрес, підтвердивши, що Його жертва – повна і принесена за все людство. І кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і виправдання, і вічне життя в Царстві Божому.

            Дуже просте євангельське послання. Дуже воно втішливе для розкаяних грішників, для вас, любі віруючі брати і сестри. Бо Євангеліє каже нам, що Бог не тримає на нас гніву, що Христос Собою – Своєю святою жертвою, примирив нас із Богом і що вірою в Христа ми тепер – усиновлені діти Божі – Його любі сини та доньки, які воскреснуть і переміняться до вічного життя в Останній День, коли наш розп’ятий і воскреслий Господь повернеться у славі.

            Тоді Він промовить до нас, перемінених і воскреслих до вічного життя, до нас, що будемо мати досконалі та безгрішні тіла: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». І відтоді ми будемо вже вічно тішитись радістю і щасливим життям у Божому Царстві, в товаристві нашого любого Спасителя, і всіх сил небесних, і всіх, хто увірував в Сина Божого і був спасенний».

            Наскільки це Євангеліє – утішливе для нас, настільки воно дратує диявола і гріх. Адже воно звіщає перемогу над дияволом, над гріхом і над смертю. Тож наш лютий ворог з усіх сил намагається зупинити проповідь Євангелія і вкласти в голови та серця певних проповідників замінники Євангелія: різноманітні улесливі словеса, які відвертають нашу увагу від Христа і від Його всемогутнього Слова.

            Апостол каже, що він заклав надійну основу в церкву в Коринті – Ісуса Христа, Наріжний Камінь. Але після нього приходять ті, хто до Божої мудрості намагається долучити людську мудрість. І тоді вже до будівлі, яка мала би бути надійною і гарною, додає солом’яні стіни. Ці стіни стоять на надійному фундаменті – на Христі. Адже віруючі в Коринті ще пам’ятають Апостольську проповідь і в церкві читається Слово Боже.

            Але нові проповідники не проповідують того, що проповідували Апостоли. Нові проповідники не проповідують Христа, а проповідують все що завгодно крім Христа і все, що завгодно на додачу до Христа. Їхні проповіді відвертають увагу від Ісуса Христа і переводять її на Закон, на традиції, на обряди, на передання, на діла – на що завгодно. Вони не проповідують Євангелія, Христа, спасіння самою вірою в Ісуса, а щось інше. І таким чином будують вже не із золота, срібла чи дорогоцінного каміння, а будують стіни храму із дерева, сіна чи соломи.

            Апостол каже нам, що проповідники будують стіни особливих храмів. Ці храми – віруючі. Ці храми – ви, любі віруючі брати і сестри. Апостол каже: «Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» Храм Божий, яким вас сьогодні називає Господь Святий Дух, вибудуваний Євангелієм у Слові, у Хрищенні та в благодатній поживі істинних тіла та крові Христа у Святій Вечері.

В ньому – непорушна основа – Ісус Христос і стіни цього храму теж будуються із Євангелія, яке є істинне золото, срібло та дорогоцінне каміння. Мова йде про вашу віру, любі брати і сестри. Проповідники покликані будувати вашу віру проповіддю Євангелія, додавати до стін вашого храму те, що не поруйнується вогнем випробувань і навіть самою смертю.

І ніхто не має права цього храма нівечити своїми безглуздими будівельним роботами. Ніхто не має права забирати з його стін золото і срібло, а прогалини затикати сіном і соломою. Жоден проповідник не має права відбирати від церкви Євангеліє і заміняти його жалюгідними людськими байками та переданнями.

Бо настане час і всім віруючі люди постануть перед Богом, аби отримати нагороду.  Апостол каже, що будуть ті, що увійдуть в Царство з неймовірною радістю, як у довгоочікувану домівку, прикрашені Господом і Його нагородами.  Це – слухачі Євангелія, віруючі, які всю свою надію покладали на Сина Божого і мали щиру віру, яка до Нього горнулася, в Ньому мала втіху і в радості та з вдячності до Христа спонтанно, не замислюючись робила добро для своїх ближніх.

А будуть ще й погорільці, які спасуться, наче щойно вискочили з полум’я пожежі. Це будуть ті, в яких було Євангеліє, але воно відійшло було вже на якийсь другий чи третій, задній план, а все більше та більше ці віруючі покладалися на щось інше поза Христом, як-от: діла чи заслуги святих.

            Які вони здивовані будуть, коли опиняться у вогні і побачать, що «День… Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10). І опиняться вони перед престолом Божих, наче щойно вискочили з палаючого дому і не мають що показати Господу і не мають за що отримати похвали.

            Любі брати і сестри, хай Господь благословляє вас завжди, аби ви будувалися в храм Божий золотом, сріблом і дорогоцінним камінням – чистим непофальшованим Євангелієм Христовим і в кінці з непохитною вірою в Христа увійшли в Царство Боже, аби у вічному житті отримати з рук Бога нагороду за вірність Христові і Його Слову!  В Ім’я Спасителя. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Коли перебуваємо у Христі

Назовні християни спотикаються і час від часу падають. На поверхні з’являються лише слабкість і ганьба, виявляючи що християни – грішники, які роблять те, що світові не до вподоби. Тоді їх, як Попелюшок, вважають за нерозумних, за підніжків для світу, за проклятих, безсилих і непотрібних людей. Але це ролі не грає. У їхній слабкості, гріхові, глупстві та кволості внутрішньо і таємно перебуває сила і влада, яку світ не визнає і яка прихована з-перед його очей, але вона така, що приносить перемогу, бо Христос перебуває в них і виявляє їм Самого Себе. Я бачив багато таких, що назовні були дуже кволі, але коли наставала перевірка і вони зіштовхувались із судом, то в них пробуджувався Христос і вони ставали такими непохитними, що диявол мусив утікати.

                Я спрямовую це проти аріан, сакраментаріан  та інших розкольницьких духів і фанатиків, які цього тексту не розуміють. Вони вважають, що достатньо їхніх думок і вони бавляться лише думками про Христа. Через це вони не можуть вистояти проти диявола.  Серед них диявол займає своє власне місце і шипить, і нашіптує у їхні вуха пагубні ідеї, які вони швиденько рекламують, як Боже Слово або ж слова, натхненні Святим Духом. Але текст[1] наказує нам: «Ти мусиш вірувати в Христа, споживати і пити Його плоть і кров, і триматися Його вірою. Тоді ти отримаєш інший розум, силу і серце».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

---

[1] Євангеліє від Св. Івана 6:56.

День Св. Марії Магдалини

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Марію Магдалину.  Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ототожнення її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Молитва на День Св. Марії Магдалини:

     Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, відновив Марію Магдалину до здоров'я і покликав її бути першим свідком Його воскресіння.  Зціли всі наші немочі і клич нас, аби ми пізнавали Тебе в силі нескінченного життя Твого Сина; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Єзекіїля

    

Сьогодні ми згадуємо пророка Єзекіїля і дякуємо за нього Господу. Єзекіїль, син Бузі, був   священиком, якого Бог покликав, аби він був пророком для вигнанців під час Вавилонської неволі (Єзекіїля 1:3). 597 р. до Р. Х. цар Навуходоносор і вавилонська армія привели царя Юдеї і тисячі найкращих громадян Єрусалиму, з Єзекіїлем включно, до Вавилону (2 Царів 24:8-16). У пророкуванні Єзекіїля надзвичайним чином відбилося його священство, як-от: святість Бога та образи Храму (наприклад, Єзекіїля 9-10 і 40-48). Від 593 р. до Р. Х. до зруйнування Єрусалиму та Храму 586 р. до Р. Х. Єзекіїль пророкував про неминучість божественного суду над Єрусалимом, над вигнанцями до Вавилону і над сімома народами, які оточували Ізраїль (Єзекіїля 1-32). Єрусалим впаде, а в вигнанці повернуться нескоро – це буде справедливою заплатою за їхні гріхи. Щойно до Єзекіїля дійшло слово про руйнування Єрусалиму та Храму, його послання стало посланням утіхи та надії. Через нього Бог обіцяв, що Його народ матиме майбутні відбудову, відновлення та оживлення у грядущому царстві Месії (Єзекіїля 33-48). Чимало символіки з пророцтв Єзекіїля було пізніше використано в Об’явленні Св. Івана.

                         Молитва на День Св. Пророка Єзекіїля:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єзекіїля Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

                          Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Іллі

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Іллю.  Ім’я пророка Іллі означає: «Мій Бог – Ягве [Господь]». Він пророкував у північному царстві – Ізраїлі в основному упродовж царювання Ахава (847-953 р. р. до Р. Х.) Під впливом своєї поганської дружини Єзавелі, Ахав спонукав своє царство до поклоніння Ваалові, а Єзавель робила все, аби заборонити поклоніння Ягве. Іллю було покликано Богом осудити це ідолопоклонство і закликати народ Ізраїлю назад до поклоніння Ягве, як єдиному правдивому Богові (як він це зробив у 1 Царів 18:20-40). Ілля був різкою та показною особою, живучи в пустині та носячи одяг із верблюжої шерсті і шкіряного поясу (2 Царів 1:8). Він був пророком на слові та ділі. Через Іллю було здійснено багато чуд, з воскресінням мертвого (1 Царів 17:17-24) та впливом на довготривалу посуху в Ізраїлі (1 Царів 17:1), включно. Наприкінці свого служіння, його було забрано на небеса. Це бачив його наступник, пророк Єлисей (2 Царів 2:11). Пізніше пророк Малахія проголосив, що Ілля повернеться перед приходом Месії (Мал. 4:5-6). Це пророцтво збулося у пророцькому служінні Івана Христителя (Мт. 11:14)

Молитва на День Св. Пророка Іллі:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Іллю Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Кальвін і Ауґсбурзьке Віросповідання

    

Кальвін підписав незмінене Ауґсбурзьке Віросповідання і відповідно до цього, діяв, як лютеранський служитель. "І не зрікаюсь я Ауґсбурзького Віросповідання (яке я багато років тому підписав) у тому вигляді, в якому його витлумачив автор". Так писав Кальвін 1557 року до Шаллінґа. Щодо значення цих часто цитованих слів, то часто припускаються двох помилок. Перша: Сповіданням, яке він підписав, не було Variata. Кальвін підписав Сповідання у Страсбурзі 1539 року. Variata не з'явилась до 1540 року. Друга: Він не має на увазі і не каже, що він підписав його відповідно до того, як автор пояснює його. Тоді ще не було жодного слова від автора, яке навіть могло натякати на конфлікт з його первісним смислом. Кальвін має на увазі: І зараз я не зрікаюсь його у тому вигляді, в якому його витлумачив автор. Великі реформатські богослови визнавали, що в Сповіданні не було жодної фундаментальної помилки.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

Коли починаєте вірувати

Цей текст[1] чітко доводить, що ви маєте вічне життя в ту ж саму годину, коли починаєте вірувати. Воно вже ваше і заробляти його вам не потрібно. Як і немає жодного іншого способу порятуватися від смерті, гріха і диявола або ж стати побожним і живим. А якщо вічне життя ваше, то заробити його ви не можете. Але, аби це стало явним, слід чекати. Вічному життю нічого не бракує, воно просто ще приховане. Перше ви повинні вмерти, а Христос повинен вас воскресити з мертвих. Цінність цього скарбу об’явиться в Останній День, тоді ми будемо бачити і осягати те, чим володіємо нині вірою.

Немає ніякої різниці між годиною, коли ви починаєте вірувати і годиною Останнього Дня крім того, що ви вічного життя ще не бачите і його не тримаєте. В Останній День ви не будете мати більше ніж нині. В цю годину моїми є сама плоть і кров Христа – вони присутні і живуть точно так, як вони житимуть Останнього Дня – з тією лише різницею, що я ще їх не бачу і не відчуваю, бо вони ще прикриті та сховані у вірі. Старий Адам повинен перше перетворитися на попіл і бути похованим, а інакше він не може цього збагнути чи осягнути.  Це – прості та чіткі слова, вони показують нам джерело нашого вічного життя.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

---

[1] Євангеліє від Св. Івана 6:54.

День Св. Володимира Великого, християнського правителя

 

Сьогодні ми дякуємо Богові за життя київського князя – Св. Володимира Великого. Саме він став тим правителем Київської Русі, який домігся офіційного запровадження християнства у нашому краї. Будучи великим полководцем і політиком, він також сам став християнином і піклувався, аби його народ був спасенним. Переоцінити роль св. Володимира (Василя у Хрищенні) Великого у історії Русі-України, неможливо. Адже християнство не лише долучало Київську Русь до сім’ї європейських народів (як про це говорять нині багато політиків, і що саме по собі є другорядним), а насамперед благовістило Христа Спасителя, а отже принесло і продовжує приносити спасіння величезній кількості людей, які воскреснуть до вічного життя у Божому Царстві.

     «Ранком [Наступного дня] зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей, на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву.

      І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих! А диявол стогнав, причитаючи: «О горе мені! Прогнаний я звідси! Тут думав мати житло, бо не було тут учення апостольського, не знали тут Бога, і радів я із служіння тих, що служили мені. А тепер я переможений невігласом, а не апостолами і мучениками, і вже більше не буду царствувати в цих землях».

      Охрещені ж люди розійшлися по домівках своїх. Володимир був радий, що пізнав Бога сам і люди його, подивився на небо і сказав: «Боже великий, що створив небо і землю! Зглянься на нових людей своїх, дай же їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе країни християнські, і утверди в них віру правильну і неухильну. Поможи мені, Господи, проти супротивного ворога, надіюся на Тебе і на Твою силу в перемозі над його підступами». І, сказавши це, повелів будувати церкви і ставити їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого Василія на горі, де стояли ідоли — Перун і інші і де приносили їм жертви князь і люди.

     І почав ставити церкви і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення по всіх городах і селах. І почав [Володимир] посилати забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі.

     Через оцих, відданих на навчання книжне, і збулося пророцтво на Руській землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують слова книжні і ясною буде мова гундосих». Ці-бо не чули раніше мови книжної, але з Божого допусту і з милості своєї помилував їх Бог, як сказав пророк: «Помилую, кого захочу». Помилував-бо нас святим хрещенням і оновленням Духа, і за милістю Божою, а не за нашими ділами. Благословен Господь Ісус Христос, що возлюбив новоохрещених, Руську землю, і просвітив її святим хрещенням.

      От тому і ми припадаємо до Нього, кажучи: «Господи Ісусе Христе! Чим воздамо Тобі за все, що Ти воздав нам грішним? Не знаємо, чим воздати за дари Твої, великий бо Єси, дивні діла Твої, і величі Твоїй немає меж». Із роду в рід будемо восхваляти діла Твої, говорячи разом із Давидом: «Прийдіть, возрадуємося Господові і воскликнемо Богу і Спасителю нашому, предстанемо перед лицем Його у славослов’ї», славте Його, бо Він благий, бо вічна милість Його, бо звільнив нас від ворогів наших, тобто ідолослужителів.

      І ще скажемо з Давидом: «Заспівайте Господу нову пісню! Заспівайте Господу всім народом, заспівайте Господу, благословіть Ім’я Його, благовістіть з дня на день спасіння Його, возвістіть в народах славу Його, і серед усіх людей чуда Його, бо великий Господь і всеславний, і величі Його нема кінця». Яка радість! Не один і не два-бо зазнають спасіння. Сказав Господь: «Радість на небі буває і від одного грішника, що покаявся». А тут не один, не два, а незліченна кількість до Бога приступила, святим хрещенням просвітилася. Як сказав пророк: «Окроплю вас водою чистою, і очиститесь від ідолопоклонства вашого і гріхів ваших».

     І ще другий пророк сказав: «Хто, як не Бог, прощає гріхи і не ставить в провину неправду? І бажаючи цього — милостивий. Той наверне [до себе], і ущедрить нас, і ввергне у бездну гріхи наші». І [апостол] Павло говорить: «Браття! Скільки нас охрестилося в Ісуса Христа, і в смерть Його хрестимся, і хрещенням погребені-бо з ним у смерть, нехай, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми підемо в оновленому житті». І ще: «Старе минуло, тепер все нове». «Нині наблизилося до нас спасіння, ніч минула, а день настав».

     Завдяки князеві нашому Володимиру придбали ми доступ через віру до цієї благодаті, завдяки йому здобудемо славу і стоїмо. Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Господа, одержали плід свій у святості» («Повість врем’яних літ [з оповіді про 988 рік]».

Молитва на День Св. Володимира Великого, християнського правителя:

     Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Володимира Великого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для принесення Святого Євангелія на простори Київської Русі. Просимо Духом Твоїм виставляти правильні пріоритети в нашому житті, аби ми завжди трималися Ісуса і горнулися до Нього, як до нашого Спасителя та вірно ділилися Твоїм Словом із нашими співвітчизниками. Заради Христа. Амінь.

Молитва за духовне обновлення

     Всемогутній Боже!  Ти дав нам Твого Сина Єдинородного, щоб Він узяв на Себе нашу природу.  Дай, аби ми, будучи відродженими і вчиненими дітьми Твоїми усиновленням і благодаттю, могли щоденно обновлюватися Твоїм Духом Святим; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

Пані Ненависть і пані Любов

Очі пані Ненависті настільки засліплені презирством і отрутою настільки, що вона може бачити лише зло в кожній людині, з якою вона зустрічається, а коли вже якесь зло знайде, то не зупиниться і не залишить його в спокої, а розбурхує його, риється і копається в ньому, як свиня риється в огидному брудові. «На ближнього треба дивитися ззаду», – кажемо ми тоді, коли про ближнього, який має багато добрих рис, говорять і думають лише найгірше. Ненависть насправді бажає, аби кожна людина була ворогом своєму ближньому і говорили про нього лише найгірше, а коли щось почує про свого ближнього добре, то витлумачує це в найгірший спосіб так, що інша сторона озлобляється і своєю чергою починає ненавидіти, проклинати та лютувати. Ось так і палає цей вогонь, який приносить лише незгоду і нещастя.

Але з іншого боку, як каже нам Соломон, Любов – чеснота чиста і дорогоцінна. Вона не промовляє зла про свого ближнього і навіть зла не думає. Натомість вона покриває гріх – не один гріх, не два, а «безліч гріхів» - величезну їхню масу, цілі ліси та моря гріхів. Тобто, любов не має бажання відображатися у гріхах ближнього і зловтішатися ними. Вона поводиться так, наче їх не бачить і не чує. Або ж, коли вже не помітити їх не можна, то вона з готовністю їх прощає і наскільки це можливо, все залагоджує. Де не можна зробити нічого іншого, там вона терпить гріхи ближнього, не розбурхуючи ворожнечі і не роблячи погане ще гіршим.

Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні