Займатися власною роботою

Петро особливо нагадує, щоб кожна окрема людина піклувалась про обов’язки власного служіння. Займаючись власною роботою, кожен повинен вірно виконувати те, що йому доручено – робити те, що йому наказано. Як в багатьох місцях навчають нас Писання, немає шляхетнішої праці ніж бути слухняним окремому поклику та ділу, яку призначив Бог і цим вдовольнятися – вірно служити своєму ближньому, а не витріщатися на те, що доручено та переданому іншому і не мати зухвалість переходити межі власного завдання. Проте багато нестійких, непостійних духів, особливо зарозумілі, горді і самовпевнені уявляють собі, що мають таку мірку Духа та вміння, що їхнього власного поклику їм недостатньо і, що вони повинні все контролювати, наглядати та критикувати працю інших. Вони – злобні душі, які нічого не роблять, а лише підбурюють до біди і не мають благодаті робити будь-яке добре діло, хоча й мають при цьому шляхетні дари. Бо вони не користуються дарами свого служіння для того, щоб служити ближнім, а служать ними лише на власну свою славу та задля власної вигоди.

Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні