ХРАМ ДУХА СВЯТОГО
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав,
а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не
може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. А коли хто
на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна,
соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем
об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке
збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той
матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. Чи не знаєте ви,
що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма,
того знівечить Бог, бо храм Божий – святий, а храм той – то ви! (1 Коринтян 3:10-17)
Божій Церкві..., посвяченим у
Христі Ісусі, покликаним святим,… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й
Господа Ісуса Христа! ( 1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, коли ми ходимо нашим містом, то наше око часто
милують прекрасні будівлі. Київські екскурсоводи знають перелік таких
будівельних перлин столиці і водять туди і киян, і туристів, пояснюючи хто був
архітектором такої будівлі, хто будував її і при цьому згадують навіть які
будівельні матеріали використовували будівничі.
Ці будівлі зазвичай мають міцні,
надійні фундаменти, добре вимурувані з гарної цегли або з надійного каміння
стіни і хороший дах, який не дає опадам руйнувати будівлю. Через це минають
століття, а такі будівлі залишаються, бо збудовані надійно і правильно.
А уявіть собі тепер на хвильку,
що хто задумав би в центрі Києва збудувати будинок всупереч таким підходам і
правилам. Уявіть собі, що хтось вирішив зробити фундамент із сіна або соломи,
або картону чи фанери. Чи витримає така основа хоча б один поверх споруди? І навіть якщо витримає, то скільки часу вона
протримається? І що буде з тими людьми,
які поселяться в такий дім?
Ми, звичайно, можемо дивуватись і
казати: «Та кому ж спаде на думку, робити фундамент будинку з сіна чи соломи,
картону чи фанери? Воно ж усе швидко згниє і навіть, якщо стіни будуть з цегли,
то по будинку скоро підуть тріщини і він завалиться. Бо – основа його
нікудишня, його фундамент – поганий, неправильний! А його будівничий – або
божевільний, або шкідник, або ворог!»
Але саме таку роботу виконують
ті, що в основу церков намагаються закласти не Камінь, не Христа, а людські передання,
людські уявлення, погляди і думки. І не грає ролі, якщо це передання, якому
тисяча років, але яке суперечить Христові та Його Слову. Фундамент церкви буде
неправильний, нестійкий, а будівля при найменших зрушеннях буде весь час
падати.
Так само це передання може бути
надзвичайно новим і навіть не називатися переданням, а носити сучасні назви
критичного підходу або ліберального мислення, критикуючи з усіх сил Слово Боже,
заперечуючи чуда Божі та заперечуючи навіть воскресіння Христове. На такій
основі будується перекошена будівля, яку й церквою називати язик не
повертається – настільки вона воює проти Христа і проти Його Євангелія.
Проблема для нас, любі брати і
сестри, часто криється в тому, що нам буває важко заглянути у фундамент. Ми
просто дивимось на фасад, на певні прикраси, але не бачимо основи. Втім основу
будь-якої церкви легко виявити, прислухавшись до того, про що в ній
проповідують і чому в ній навчають.
Сьогодні через уста Апостола Павла
Господь Святий Дух навчає нас, яка церква є справді Апостольською. Нині є
чимало ілюстрацій, в яких фальшиві учителі зображають свої церкви, як зелені
дерева, а інші церкви – як засохлі гілки. Апостол каже сьогодні, що такі
ілюстрації – дурниці, бо все визначається основою і дальшим будуванням, а саме
проповідуванням, доктриною, вченням церкви.
Основа тоді – надійна, коли ця
основа – Христос. Закладається ця основа в один єдиний спосіб – через Євангеліє
Христове. Де є проповідь чистого, непофальшованого Євангелія – там діє Господь
Святий Дух і там є віра в Христа. І там ми бачимо зібрання святих і виконання
обітниці Сина Божого: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них»
(Мт. 18:20).
Де є Христос – там є праведність
і святість. Там прощення гріхів і виправдання. Там – вічне життя і Царство
Боже. А де немає Євангелія, там Христа
благодатного не буде. Христос, звичайно, всюдисущий. Але благодатного Христа до
нас приносить лише Євангеліє і лише воно творить віру, яка горнеться до
Спасителя, тримається за Нього і в Ньому знаходить спасіння і втіху.
Що б не обіцяли фальшиві
проповідники, які б камлання вони не здійснювали, коли немає проповіді чистого
Євангелія – там стіни погані, бо Христа і всі Його заслуги ми отримуємо лише
вірою, а віра – від слухання Слова
Христового, тобто Євангелія. Саме це послання проповідував Павло і всі інші
Апостоли.
Раніше Апостол писав до коринтян:
«А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з
добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім
Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Кор. 2:1, 2). Таким було послання
Апостолів – проповідувати Ісуса Христа, і Того розп’ятого. Не Діву Марію, не святих попередніх
епох церкви, не добрі діла, не мощі, а Ісуса Христа, і Того розп’ятого.
В цьому
сутність Євангелія, що Ісус Христос, вічний Божий Син і Син Людський,
народжений від Діви Марії у часі, настільки полюбив нас, що забрав на Себе всі
наші гріхи та провини. Він поніс усіх їх на Голгофський хрест, на якому був
розп’ятий і Своєю святою і дорогоцінною кров’ю обмив усі наші гріхи проти Бога
і людей, і помер за нас і воскрес, підтвердивши, що Його жертва – повна і
принесена за все людство. І кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і
виправдання, і вічне життя в Царстві Божому.
Дуже просте
євангельське послання. Дуже воно втішливе для розкаяних грішників, для вас,
любі віруючі брати і сестри. Бо Євангеліє каже нам, що Бог не тримає на нас
гніву, що Христос Собою – Своєю святою жертвою, примирив нас із Богом і що
вірою в Христа ми тепер – усиновлені діти Божі – Його любі сини та доньки, які
воскреснуть і переміняться до вічного життя в Останній День, коли наш розп’ятий
і воскреслий Господь повернеться у славі.
Тоді Він
промовить до нас, перемінених і воскреслих до вічного життя, до нас, що будемо
мати досконалі та безгрішні тіла: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте
Царство, уготоване вам від закладин світу». І відтоді ми будемо вже вічно
тішитись радістю і щасливим життям у Божому Царстві, в товаристві нашого любого
Спасителя, і всіх сил небесних, і всіх, хто увірував в Сина Божого і був
спасенний».
Наскільки
це Євангеліє – утішливе для нас, настільки воно дратує диявола і гріх. Адже
воно звіщає перемогу над дияволом, над гріхом і над смертю. Тож наш лютий ворог
з усіх сил намагається зупинити проповідь Євангелія і вкласти в голови та серця
певних проповідників замінники Євангелія: різноманітні улесливі словеса, які
відвертають нашу увагу від Христа і від Його всемогутнього Слова.
Апостол
каже, що він заклав надійну основу в церкву в Коринті – Ісуса Христа, Наріжний
Камінь. Але після нього приходять ті, хто до Божої мудрості намагається
долучити людську мудрість. І тоді вже до будівлі, яка мала би бути надійною і
гарною, додає солом’яні стіни. Ці стіни стоять на надійному фундаменті – на
Христі. Адже віруючі в Коринті ще пам’ятають Апостольську проповідь і в церкві читається Слово Боже.
Але нові
проповідники не проповідують того, що проповідували Апостоли. Нові проповідники
не проповідують Христа, а проповідують все що завгодно крім Христа і все, що
завгодно на додачу до Христа. Їхні проповіді відвертають увагу від Ісуса Христа
і переводять її на Закон, на традиції, на обряди, на передання, на діла – на що
завгодно. Вони не проповідують Євангелія, Христа, спасіння самою вірою в Ісуса,
а щось інше. І таким чином будують вже не із золота, срібла чи дорогоцінного
каміння, а будують стіни храму із дерева, сіна чи соломи.
Апостол
каже нам, що проповідники будують стіни особливих храмів. Ці храми – віруючі.
Ці храми – ви, любі віруючі брати і сестри. Апостол каже: «Чи не знаєте ви, що
ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» Храм Божий, яким вас сьогодні
називає Господь Святий Дух, вибудуваний Євангелієм у Слові, у Хрищенні та в
благодатній поживі істинних тіла та крові Христа у Святій Вечері.
В ньому – непорушна основа – Ісус
Христос і стіни цього храму теж будуються із Євангелія, яке є істинне золото,
срібло та дорогоцінне каміння. Мова йде про вашу віру, любі брати і сестри.
Проповідники покликані будувати вашу віру проповіддю Євангелія, додавати до
стін вашого храму те, що не поруйнується вогнем випробувань і навіть самою
смертю.
І ніхто не має права цього храма
нівечити своїми безглуздими будівельним роботами. Ніхто не має права забирати з
його стін золото і срібло, а прогалини затикати сіном і соломою. Жоден
проповідник не має права відбирати від церкви Євангеліє і заміняти його
жалюгідними людськими байками та переданнями.
Бо настане час і всім віруючі
люди постануть перед Богом, аби отримати нагороду. Апостол каже, що будуть ті, що увійдуть в
Царство з неймовірною радістю, як у довгоочікувану домівку, прикрашені Господом
і Його нагородами. Це – слухачі Євангелія,
віруючі, які всю свою надію покладали на Сина Божого і мали щиру віру, яка до
Нього горнулася, в Ньому мала втіху і в радості та з вдячності до Христа
спонтанно, не замислюючись робила добро для своїх ближніх.
А будуть ще й погорільці, які
спасуться, наче щойно вискочили з полум’я пожежі. Це будуть ті, в яких було Євангеліє, але воно відійшло
було вже на якийсь другий чи третій, задній план, а все більше та більше ці
віруючі покладалися на щось інше поза Христом, як-от: діла чи заслуги святих.
Які вони
здивовані будуть, коли опиняться у вогні і побачать, що «День… Господній
прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть,
а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10). І опиняться вони перед
престолом Божих, наче щойно вискочили з палаючого дому і не мають що показати
Господу і не мають за що отримати похвали.
Любі брати
і сестри, хай Господь благословляє вас завжди, аби ви будувалися в храм Божий
золотом, сріблом і дорогоцінним камінням – чистим непофальшованим Євангелієм
Христовим і в кінці з непохитною вірою в Христа увійшли в Царство Боже, аби у
вічному житті отримати з рук Бога нагороду за вірність Христові і Його
Слову! В Ім’я Спасителя. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар