Коли перебуваємо у Христі

Назовні християни спотикаються і час від часу падають. На поверхні з’являються лише слабкість і ганьба, виявляючи що християни – грішники, які роблять те, що світові не до вподоби. Тоді їх, як Попелюшок, вважають за нерозумних, за підніжків для світу, за проклятих, безсилих і непотрібних людей. Але це ролі не грає. У їхній слабкості, гріхові, глупстві та кволості внутрішньо і таємно перебуває сила і влада, яку світ не визнає і яка прихована з-перед його очей, але вона така, що приносить перемогу, бо Христос перебуває в них і виявляє їм Самого Себе. Я бачив багато таких, що назовні були дуже кволі, але коли наставала перевірка і вони зіштовхувались із судом, то в них пробуджувався Христос і вони ставали такими непохитними, що диявол мусив утікати.

                Я спрямовую це проти аріан, сакраментаріан  та інших розкольницьких духів і фанатиків, які цього тексту не розуміють. Вони вважають, що достатньо їхніх думок і вони бавляться лише думками про Христа. Через це вони не можуть вистояти проти диявола.  Серед них диявол займає своє власне місце і шипить, і нашіптує у їхні вуха пагубні ідеї, які вони швиденько рекламують, як Боже Слово або ж слова, натхненні Святим Духом. Але текст[1] наказує нам: «Ти мусиш вірувати в Христа, споживати і пити Його плоть і кров, і триматися Його вірою. Тоді ти отримаєш інший розум, силу і серце».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

---

[1] Євангеліє від Св. Івана 6:56.