четвер, 11 вересня 2008 р.

ПЕРЕМОГА ЧЕРЕЗ ПОКІРНІСТЬ І МОЛИТВУ


Але чому Бог з’явився до одного зі Своїх дітей як суперник, як ворог, який проти цієї дитини бореться? Безперечно, Він не зробив це для того, щоб видушити з Якова життя. Якби Бог хотів його зруйнувати, то вся боротьба завершилася би за пів-секунди. В запалі боротьби в Якова, можливо, була спокуса думати про Бога, як про свого ворога; в цьому випадку Бог не хотів би поблагословити Якова. Але Бог був обіцяв поблагословити його і Яків знав, що Бог не обманює.
Боротьба тривала, допоки божественний Суперник Якова простим доторком до Якового стегна не висмикнув цілий суглоб зі стегна. Тепер Яків не міг більше продовжувати болісної боротьби, тож він обхопив руками свого суперника і затримав Його. Його суперник сказав: «Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря». Йому сподобалася відповідь Якова: «Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене». Бог не хотів, щоб Яків боявся Його (Він також не хоче, щоб ми боялися Його). Він радіє, коли ми здобуваємо над Ним перемоги через нашу покірність, через віруючу молитву. Яків у молитві притулився до Бога і до Божої обітниці й одержав те благословення, яке бажав.


Джон Джеске, Народна Біблія: Коментарі на книгу Буття. Lutheran Heritage Foundation, Київ 2007, стор. 279.

Немає коментарів: