Як пише Лютер у вступі до Послання Св. Павла до римлян:«Таким чином віра є божественним ділом у нас, ділом яке змінює нас, яким Бог відроджує нас і вмертвляє старого Адама, робить нас цілковито іншими людьми у серці, духові, розумі і всіх силах та дарує нам з цим Святого Духа. Ох, ця жива, діяльна, активна, сильна річ, що ми маємо її у вірі, так що неможливо для неї безперервно не робити добрих діл.
Вона також не запитує чи треба робити добрі діла. Але перед тим навіть як постане таке питання, вона вже їх зробила і вона завжди зайнята. Але той, хто не чинить таких діл є позбавлений віри і йде навпомацки, та шукає віру та добрі діла, і не знає ні того, чим є віра, ні того, чим є добрі діла. Проте він лепече і базікає багатослівно про віру і добрі діла. Виправдовуюча віра є живою, твердою довірою Божій благодаті, такою певною, що людина помре за неї тисячу разів, а не дозволить, щоб цю довіру від неї відібрали.
І ця довіра і знання про божественну благодать чинить її радісною, безстрашною і бадьорою до Бога і всякого творіння. Цю радість і бадьорість чинить Святий Дух через віру. І через це людина стає готовою і бадьорою робити добро кожній людині, служити кожному і переносити все задля любові і на славу Богові, Який дарував їй цю благодать. Тому неможливо відділити діла від віри, так як і неможливо відділити від вогню світло і тепло».
Формула Злагоди, Повне Проголошення, Стаття IV, пункти 10-12.
Немає коментарів:
Дописати коментар