ПРОПОВІДЬ НА НЕДІЛЮ СВ. АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

            

                          ЗЛОВЛЕНИЙ, ЩОБ СТАТИ ЛОВЦЕМ

                          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.  І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!  І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.  І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.  Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним   (Матвія 4:18-22).

Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

            Дорогі брати і сестри, як ви, можливо, знаєте Християнська Церква в Африці зростає досить швидко. Один з місіонерів у Конго зауважив молитву новонаверненого африканця. Він молився: «Господи Ісусе! Ти – голка, а я – нитка!» Місіонера така молитва зацікавила і він потім спитався в цього християнина, чому він так молився. Виявилося, що цей конголезець ніколи не бачив, як раніше люди шиють, а прийшовши до церковної школи, зауважив, як учениці вчаться шити і його дуже вразило, як нитка йшла за голкою. Він так само хотів іти за Ісусом.

Дуже часто люди діють навпаки. Від Бога вони втікають.  Вони роблять так, як був зробили наші прабатьки в раю після гріха. Про це ми читаємо в третьому розділі першої книги Біблії: «І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю» (Буття 3:8). 

Але втеча від Бога насправді означає втечу від Творця, а отже і від Подателя життя.  Втеча від Бога означає втечу від життя. Грішній плоті здається, що втеча від гріха означає втечу до життя насолод і втіх, до справжньої свободи. Насправді – це обман.  Пам’ятаєте чим закінчилася втеча Адама і Єви?  Вирок Божий усьому грішному людству в особі наших прабатьків, що втікали від Бога був і залишається суворий: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:17-19).

Бог повторює Свій вирок у Посланні до римлян: «Заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).  Утікаєш від Бога – смерть. Нехтуєш Його Словом, думаючи, що так тобі буде веселіше і ти відпочинеш – смерть.  Зневажаєш батьків і старших – смерть. Чиниш комусь біль – смерть.  Втікаєш від Бога і шукаєш утіхи в блудові, у перелюбі – смерть. Крадеш і обманюєш – смерть.  Бажаєш відібрати те, що тобі не належить – смерть. Втеча від Бога – завжди смерть. Бо втеча від Бога – це втеча від життя. 

Гірка правда в тому, дорогі брати і сестри, що після прабатьківського гріха людина вже народжується втікачем від Бога. Неохрищене мовлятко на руках матері – це вже втікач такий само, як і столітній дідусь, що оперся на палицю і вважає, що Бога немає, або що йому вдасться Бога перехитрити.

Як добре, що Бог нас шукає. Як добре, що Він кидає усе і йде шукати нас так, як добрий пастух іде шукати свою заблукану вівцю. І Він знаходить нас і кличе до Себе. Він кличе нас до Себе Своїм Словом, як написано в Посланні до римлян (10:13-17): «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?  І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове».

Це Слово Христове лунало ще до народження Христа Спасителя від Діви Марії. Це Слово кликало ще Адама і Єву, Ноя і Авраама, Мойсея і Давида.  Це Слово проголошував Сам воплочений Христос Господь, коли Він почав проповідувати: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 4:17).  Царство Небесне проповідував його таки Цар – Ісус Христос, правдивий Бог і правдивий Чоловік. Де Він – там немає гріха. Де є Христос – там немає місця для смерті. Де Христос – там життя.

Проповідь Сина Божого, на Якого вказав був Іван Христитель, чули багато людей. Багато з них увірували. Бо Слово Боже «живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).  Це Слово – настільки сильне, що перетворює втікачів на послідовників.

Одним із таких колишніх утікачів, одним із таких – тепер – послідовників був чоловік, якого звали Андрій.  Він був рибалкою.  Він вірив у Христа. Він приходив слухати Його проповіді, Його навчання. Він довіряв Христові і знав, що Ісус із Назарету – Месія, Агнець Божий, Який на Себе бере гріх світу. Він вірив, що там де є Ісус – там є Бог і життя.

Сьогоднішній наш євангельський текст описує Андрія разом із його братом Петром за їхньою звичною працею – ловитвою риби. Це було їхнє ремесло. Вони закидали невода в Галілейське озеро, яке ще, через його розміри, називалося морем, а потім витягали свої снасті, наповнені рибою. Праця корисна, бо давала поживу їм та іншим людям. Праця – важлива, бо давала їм не лише поживу, але й певний прибуток, яким вони забезпечували свої сім’ї.   Андрій виконує роботу корисну та важливу.

Проте настає мить, яка назавжди змінить долю Андрія і його брата. Узбережжям Галілейського моря іде Ісус, Божий Син. Він не йшов так, що можна було сказати: «в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2:9). Ні, узбережжям моря ішов звичайний Галілеянин, про зовнішній вигляд Якого передвіщав Ісая (53:2): «Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!»

Але Він – улюблений Богом.  Бо Ісус – Його Син Єдинородний і про Нього у час Хрищення Отець промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт. 3:17). У Ньому немає жодної краплі гріха. Він – не втікає від Бога і втікачем від Бога ніколи не був. Він каже: «Я й Отець – Ми одне!» (Ів. 10:30). Узбережжям Галілейського моря іде Бог Син.

Там Він «побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були». Ісус бачить їхню клопітку і важливу працю.  Він знає наскільки вона корисна і потрібна і для цих чоловіків, і для їхніх родин.  Але Він звертається до них: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!»   

Вони ловлять рибу і це – важлива робота. Кожна робота – важлива, якщо вона приносить користь людям. Але тут Бог Син наказує їм покинути цю важливу працю і піти за Ним.  Чому?  Бо на них чекає ще важливіша праця – ловити людей.  Андрій і його брат – вмілі рибалки. Цю професію вони могли обрати самі, або, вона могла дістатися їм у спадок. 

Але  до ловитви людей кличе Сам Господь.  І робить Він це так само, як і тоді, коли з любові кличе втікача повернутися до Небесного Отця – через Своє живе та діяльне Слово. Рибалка Андрій – більше не втікач.  Він рибалить, але рибалить, як прощене та віруюче дитя Боже. Тепер же Андрія і його брата кличе Господь іти за Ним, щоб Він зробив їх ловцями людей.

Насправді у світі є чимало тих, що ловлять людей. Їх очолює диявол, який «ходить, рикаючи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).  Мета таких «ловців» - жахлива. Господь Святий Дух застерігає: «Вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного» (Тит 1:11).  Господь до такої ловитви не кличе. Така ловитва є природним ділом утікачів від Бога.

А наш євангельський текст каже, що ловцями людей не стають самі по собі. Ловцями людей робить Бог.  «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил» (Як. 1:17).  Ісус Христос – дар від Бога. Наше спасіння – дар від Бога. Бо воно нами не заслужене і не зароблене.   Наше спасіння звершив Божий Син, тому ми й називаємо Його – Спаситель.

Якби Він лише допомагав нам спасатися або враховував наші діла, як умову спасіння, наші заслуги або заслуги якихось святих, то Він був би лише Помічником або Суддею, але Він – Спаситель, бо Він спасає. Для цього Ісус Христос прийшов у світ, щоб бути Тим, Ким Його оголосив останній пророк Старого Заповіту, Іван Христитель – Ягням Божим, Яке на Себе гріх світу бере.

Єдинородний Божий Син узяв усі ваші гріхи, поніс їх на Голгофу і помер за них на хресті. На хресті Він звершив ваше спасіння, здобувши для вас повне, незаперечне і безумовне прощення і проголосивши вас дітьми Божими Своїм світлим воскресінням на третій день по Своїй хресній смерті.

Бог дарує вам прощення усіх ваших гріхів в Ім’я Христа. Христос заслужив це прощення. І в Його Ім’я ви оголошені праведними і святими. Бог дарує вам вічне життя. Христос воскрес і Він так само останнього дня воскресить кожного з вас, даючи вам вічне життя у Його славетному Царстві. Все це здійснив Христос.  Все це вам дарується безкоштовно Богом, заради Сина Його Ісуса.  Все робить Бог.  До тієї роботи жодна людина, ні ми, ні святі, не причетні. Спасіння звершує Бог. Спасіння – дар від Бога.

Так само і служіння, до якого покликані двоє братів, серед них той, кого Ісус покликав першим – Андрій. Андрій відгукується на поклик Христа. Андрій – вівця, а Ісус – Пастир.  Як нитка за голкою, так вівці ідуть за Своїм Пастирем, Ісусом Христом. Ісус Христос перетворив Євангелієм втікача Андрія на Андрія – християнина. Ісус Своїм Словом покликав Андрія іти за Ним і учинив Андрія Апостолом. Так само Ісус Своїм Словом перетворив нас, утікачів від Бога на Своїх любих дітей, Яких Він живить Своїм Словом і Своїм правдивим Тілом і Кров’ю у Святій Вечері. Так само Ісус Своїм Словом кличе до пастирського служіння чоловіків, які будуть ловити людей до Його Царства неводом Євангелія у Слові та Таїнстві, щоб ці люди не були більше втікачами до смерті, а блудними дітьми, які повертаються до Небесного дому, де життя, де «хліба аж надмір» (Луки 15:17).

   Христос зловив Словом Андрія і учинив його ловцем людей. Рибалка Андрій став Апостолом Андрієм. Апостол Андрій став мучеником за Євангеліє, будучи розіпнутим на хресті у формі літери Х. Але до того часу його улов був щедрий. Апостол Андрій, день якого ми святкуємо сьогодні став могутнім ловцем. «Повість Врем’яних літ» каже, що він поблагословив наш рідний Київ, передвістивши тут один із центрів світового християнства, а історія свідчить про великі християнські громади на берегах Чорного моря, де проповідував Апостол уже в першому столітті по Різдві Христовім.

Кожен із нас потрапив у невід Євангелія, який закинув один із ловців, яких послав Ісус Христос через Свою Апостольську Церкву, адже ця Церква не припиняє ловитви людей до вічного життя від часу Святого Апостола Андрія Первозванного. Сьогодні ми дякуємо Христові за Його апостола і ловця і просимо, аби невід Євангелія далі повнився добрим уловом у нашій рідній Україні і щоб ми так само ішли за Христом, як Андрій, без вагань, і серцем, і ділами.  В Ім’я Христа.  Амінь.

«Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь» (Рим. 16:24).