ЗА ПРАВДУ БОРИСЬ АЖ ДО СМЕРТІ

Коли богослова просять піддатися та зробити поступку задля того, аби в Церкві міг укінці встановитися мир, але той відмовляється це робити навіть щодо найменшого пункту доктрини, тоді така дія виглядає для людського розуму як нестерпна впертість і навіть відверта злоба. В цьому полягає причина, чому таких богословів люблять і хвалять за їхнього життя небагато людей. Натомість більшість людей їх ганять як ворохобників і навіть руйнівників Царства Божого. Їх вважають за людей, гідних зневаги. Але вкінці виявляється, що саме ця сповнена рішучості, невблаганна чіпкість до чистого вчення Божественного Слова жодним чином Церкви не розбиває; навпаки, саме вона розбудовує Церкву серед найбільших чвар і зрештою приносить щирий мир. Тож горе тій Церкві, яка не має мужів з такою вдачею - мужів, які стоять, як сторожі на стінах Сіону; які б’ють тривогу, коли ворог має наближатися до стін, і збираються під стягом Ісуса Христа на святу війну!

Спробуйте уявити, що би сталося, якби Афанасій зробив маленьку поступку в доктрині про Божественність Христа. Він міг піти на компроміс із аріанами і звільнити своє сумління, бо аріани проголошували, що вони також вірують, що Христос є Бог, але не споконвіку. Вони говорили: "Був час, коли Він не існував", що означає, що Він став Богом. Але вони додавали: «Йому все одно треба поклонятися, бо Він - Бог». Ще того далекого часу, якби Афанасій піддався, Церкву було би скинуто з тієї Скелі, на якій її засновано, яка є винятково Ісусом Христом.

Знову-таки, уявіть, що могло би статися, якби Августин зробив маленьку поступку в доктрині про свобідну волю людини, або, радше, про повну неспроможність людини у справах духовних. Він також міг би піти на компроміс із Пелагієм і звільнити своє сумління від тягарів, бо Пелагій проголосив: «Справді, без допомоги Божої благодаті жодна людина спастися не може». Але під благодаттю Божою вони мали на увазі той Божественний дар, який давався кожній людині. Навіть тоді, якби Августин піддався, Церква втратила би серцевину Євангелія. З неї нічого не залишилося б, окрім пустої, порожньої шкаралупи. Так, Церква нічого не зберегла би, крім назви Євангелія. Бо доктрина Євангелія - про те, що людина виправдовується перед обличчям Божим і спасається нічим іншим, окрім чистої благодаті Божої, через заслуги Ісуса Христа, - є, як про це всім відомо, найважливішою доктриною, суттю і змістом християнського вчення. Де ця доктрина не проголошується - там немає Христа, немає Євангелія, немає спасіння; там люди гинуть, і для таких людей даремно, що Син Божий прийшов у цей світ.

І останнє, уявіть собі, що могло би статися, якби Лютер зробив маленьку поступку в доктрині про Святу Вечерю. В час Марбурзького колоквіуму він міг би піти на компроміс із Цвінґлі та звільнити від тягаря своє сумління, бо цвінґліани говорили: «Ми також віруємо в певну присутність тіла та крові Христових у Господній Вечері, але не в присутність Христової плотської сутності, тому що Бог не ставить перед нами таких піднесених і неосяжних речей, аби ми в них вірували». Такою заявою Цвінґлі перетворив християнство в усій його цілісності на сумнівну справу, і навіть Меланхтон, який зазвичай був дуже схильним до поступок, проголосив, що Цвінґлі відпав у поганство. Якби Лютер піддався, то Церква стала би жертвою раціоналізму, який ставить людський розум над простим Словом Божим.

Тож благословляймо всіх вірних борців, які боролися за кожен пункт християнської доктрини, не переймаючись про ласку людей і зневажаючи їхні погрози. Свою ганьбу, хоча й була вона часом великою, вони не носили надаремно. Люди їх проклинали, але вони продовжували нести своє свідчення аж до смерті, а тепер вони носять вінець слави і насолоджуються блаженною спільнотою з Христом та з усіма анголами та вибраними. Їхня праця та їхня запекла боротьба не була марною; бо навіть зараз - через 1500 років або ж, у останньому випадку, через декілька століть - Церква пожинає те, що посіяли вони.

Отже, друзі мої, тримаймося міцно за скарб чистої доктрини. Не вважайте за щось дивне, якщо через неї люди ставитимуться до вас таким само чином, як і до них. Зауважте, що слово Сир. 4:28 - «За правду борись аж до смерті, тож за тебе й Господь Бог змагатиметься» - сповниться також і у вашому випадку. Хай гаслом вашим буде: «Борись аж до смерті заради правди - і Господь боротиметься за тебе!».

Доктор К. Ф. В. Вальтер «Закон і Євангеліє», З четвертої вечірньої лекції, 1884 р.