Слухаючи нещодавно проповідь одного зі священиків великої і традиційної конфесії, здивувався із умовиводу останнього. Промовивши фразу: "Коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!", отець видав свій коментар про те, що треба молитися за померлих християн, бо в майбутньому віці [з контексту Писання випливає: на небесах або у воскресінні] вони теж можуть говорити проти Святого Духа. А як же тоді слова про вічне життя в Новому Єрусалимі з Об'явлення 21:23-27: "І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець. І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього. А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. І принесуть до нього славу й честь народів.
І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця"? Подібних місць у Писанні багато. Гріх проти Святого Духа - відкидання Євангелія. Звідси - відсутність віри, а отже й відсутність спасіння. Про це й навчає Христос Спаситель. На небесах невіруючих не буде. Не буде і богозневаги проти Святого Духа, як і немає там гріха взагалі.
2 коментарі:
треба ж чимось "підкріплювати" вчення, от і кажуть байки...
Але шкода людей, яких учать, що з гріхами на небеса пускають. І важливий не Христос, а їхні молитви, діла... Немає нічого нового під сонцем (Еккл. 1:9).
Дописати коментар