ВІДПОВІДЬ ДИЯВОЛУ

"[Христос] за наші гріхи дав Самого Себе" (Гал. 1:4). ... Зміцнюймо себе цими та подібними  твердженнями Павла.  Коли диявол нас звинувачує і каже: «Ти – грішник, тому ти – засуджений», то ми можемо йому дати відповідь і сказати: «Через те, що ти каже, що я – грішник, то я буду праведний і спасенний». «Ні», - каже диявол, «Ти будеш засуджений». «Ні», - кажу я, «бо я знаходжу притулок у Христі, Який віддав Себе за мої гріхи. Тому, сатано, ти не будеш наді мною панувати, намагаючись мене налякати величиною моїх гріхів і занурити мене в муки, втрату віри, відчай, ненависть, зневагу Бога і богохульство.  Власне кажучи, коли ти кажеш, що я – грішник, то ти даєш мені броню і зброю проти тебе, щоб я міг перерізати тобі горло твоїм же мечем і кинути тебе під ноги.  Ти сам мені проповідуєш славу Божу, бо нагадуєш мені, нещасному та засудженому грішникові про вітцівську любов Божу, Який  так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого тощо» (Ів. 3:16). Ти нагадуєш мені про благословення Христа, мого Викупителя. На Його плечах, а не на моїх лежать усі мої гріхи. Бо «на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» і «»за провини Мого народу на смерть Його дано...» (Іс. 53:6, 8).  Тому, коли ти кажеш, що я – грішник, ти мене не лякаєш, а приносиш мені величезну втіху».

Кожен, хто розуміє цю стратегію, може легко уникнути усіх хитрощів диявола, який убиває людину та веде її до пекла, нагадуючи їй про її гріхи, якщо людина не опирається йому цією стратегією і християнською мудрістю і якою, і лише якою долаються гріх, смерть і диявол.  Але кожен, хто не позбувається пам’яті про свій гріх, а тримається її і мучить себе своїми таки думками, припускаючи, що він може зарадити собі своєю особистою силою або що він зможе дочекатися замирення свого сумління, потрапляє у пастку сатани, яку той поставив для того, щоб ловити людей, руйнує себе смутком і нарешті стає цілковито подоланим. Бо диявол ніколи не припиняє звинувачувати сумління. Цей лукавий змій знає про те, як представити Ісуса Христа, нашого Посередника та Спасителя, законодавцем, суддею і обвинувачем.

Доктор Мартін Лютер з "Лекцій на галатів" (1535 р.)