Сьогодні в приміщенні, яке ми орендуємо для проведення служб Божих прийшли дві жінки, які порозкладали свою літературу якраз при вході в приміщення і намагалися переконати деяких наших парафіян у тому, що ми неправильно поклоняємось Богові, бо робимо це в неділю, а поклонятися, виявляється, треба тільки в суботу. І, звичайно, якщо їх послухати далі, то ви почуєте, що не можна їсти свинини і так далі, і тому подібні єресі юдействуючих. На наші зауваження, що 1) не годиться заважати християнам поклонятися Господу (аргумент, що апелює до християнського сумління), і 2) ми все-таки винаймаємо це приміщення в неділю (аргумент, що апелює, принаймні, до світської порядності), реакцією була лише байдужість до зауважень і продовження вовчої справи. Саме так - до нас втрутилися духовні вовки, а вірніше, вовчиці від адвентистів сьомого дня, аби при нагоді роздерти кількох євангельських овець та розпорошити християнську отару. На своєму досвіді переконався, наскільки правий був доктор Лютер, пишучи про цих та їм подібних фанатиків у лекціях на Послання до галатів (а текст цей читав я щойно вчора). Очевидно, що сатана ненавидить проповідь Євангелія про виправдання самою вірою, без діл Закону і хоче його замінити на будь-яке фальшиве вчення, яке наполягає на ділах Мойсеєвого Закону. Далі йдуть слова Лютера:
"За нашим власним досвідом ми доводимо щодня, наскільки складно для нашого розуму набувати та утримувати непохитну віру і наскільки важко поставати досконалим людом перед Господом. Людина може трудитися упродовж десятиліття перед тим, як вона приведе до порядку маленьку церкву. І щойно вона приведе її до порядку, як одразу приходить якийсь фанатик, який не може нічого іншого, окрім як пліткувати про невинних проповідників Слова та знущатися з них і за одну мить такий фанатик усе перевертає. Хто не розхвилюється через такі обурливі вчинки?
Благодаттю Божою ми тут, у Віттенберзі, набули форми християнської церкви. Посеред нас Слово навчається чисто, таїнства використовуються належним чином, є напучування та молитви для всіх соціальних груп – коротко кажучи, все йде дуже добре. Але якийсь один фанатик може поспіхом спинити цей блаженний прогрес Євангелія , і за мить перевернути все, що ми збудували важкою працею упродовж багатьох років. Це сталося із Павлом, вибраним інструментом Христовим (Дії 9:15). Великими трудами та з бідами здобував він церкви в Галатії, але за короткий час по його відході, їх поперевертали фальшиві апостоли, як про це свідчить це послання та інші. Таким слабким і нещасним є це теперішнє життя і настільки ми оточені пастками сатани, що один фанатик може часто зруйнувати та цілковито знищити за короткий час те, над розбудовою чого вірні служителі важко, вдень і вночі трудилися упродовж багатьох років. Ми навчилися про це з гіркого досвіду, але нічого проти цього вдіяти не можемо.
Через те, що церква – настільки крихка та ніжна і її так легко перекинути, то треба постійно цих фанатиків остерігатися. Бо коли вони почули дві проповіді або прочитали декілька сторінок у Священних Писаннях, як раптом стають розпорядниками усіх учнів і учителів, всупереч владі всіх людей... Через брак Святого Духа вони навчають що тільки їм заманеться і що тільки подобається простому людові. І незабаром за ними бродить натовп невігласів, який бажає почути щось нове. Власне кажучи, ними зводяться навіть багато тих людей, які думають, що розуміють доктрину віри і були випробувані спокусою.
Таким чином Павло може навчити нас зі свого особистого досвіду, що церкви, здобуті великим трудом, можна перевернути легко та швидко. Тому ми повинні постійно пильнувати проти диявола, який бродить повсюди (1 Петр. 5:8), щоб він не прийшов тоді, коли ми спимо і не насіяв куколю посеред пшениці (Мт. 13:25). Хоча й пастирі будуть пильнувати і будуть старанними, сатана загрожує християнській отарі. Бо, як я був сказав, Павло засновував церкви в Галатії із сумлінною увагою. Але щойно він вийшов за поріг, як каже приказка, як фальшиві апостоли деякі з них вже поперевертали і це падіння привело до великої руїни в галатійських церквах. Ця втрата, така раптова і така велика, була, безперечно, для апостола гірша від самої смерті. Тому ми повинні весь час остерігатися того, щоб не впасти в спокусу (Мт. 26:41) – по-перше, особисто, а по-друге, не тільки клір, але й уся церква".
Немає коментарів:
Дописати коментар