неділю, 5 лютого 2012 р.

Проповідь на 3-ю неділю по Богоявленні

                              ПЕРЕМАГАЙ ЗЛО ДОБРОМ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе! Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу», – говорить Господь. Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! (Римлян 12:16б-21).

Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим.1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, можливо вам як і мені подобається творчість Івана Нечуя-Левицького, одного з класиків української літератури. Він, справді, чудесний письменник та ще й перекладач першої Біблії сучасною українською мовою. І більшість з вас, я впевнений, згадає про його «Кайдашеву сімю», або оповідання «Баба Параска та баба Палажка».   Такі твори викликають багато сміху.  І, справді, все могло би бути дуже смішним, якби так гарно не відображало українських реалій.

Усі персонажі цих творів – християни. Всі вони ходять до церкви, сповідаються, причащаються, а дехто навіть на певний час відбуває на прощі до Києва та інших українських міст зі стародавніми монастирями. А потім все вертаєтья «на круги своя».  Здається, що в нашому суспільства вже дуже давно склалася зовсім нехристиянська традиція дивитися на церкву не як на тіло Христове, а як на якусь будівлю, в якій розігрується вистава за участю Бога та людей.  А потім, коли вистава закінчилася, актори можуть поскидати костюми, позмивати грим і повернутися до реального життя, життя Кайдашевої сімї або взаємин баби Параски та баби Палажки.

Сьогодні, через текст із Писання, Господь Святий Дух засуджує фальшиве, показне християнство, засуджує пиху,злобу і мстивість, покриті маскою християнської релігії.  Сьогоднішній текст звернений до тих, що називають себе християнами. 

«Не величайтеся» - каже Господь.  Величання часто приводило до загибелі. І не обовязково надиматися самому – диявол завжди напоготові із своєю помпою, яка при вашій поступливості буде надимати вас фальшивою величчю і ви почнете мати все вищі думки про себе і все більш зневажливі думки про людей довкола вас. «Я – вищий від інших. Я чиню ласку людям лише своєю появою коло них», - може мати думки така людина. Правда ж у тому, що вона коїть гріх і насправді, навіть якщо цього не усвідомлює намагається піднестися вище від Бога, Який каже нам сьогодні: «Не величайтеся!»

Він має право це казати, бо Син Божий, будучи вічним Богом «не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Фил. 2:6, 7).   Ми святкували нещодавно Різдво і бачили, з якого місця почався людський шлях Бога у Віфлеємі. Зараз ми перебуваємо в порі Богоявлення, в порі подорожей Господа Ісуса, Єдинородного Сина Божого, зі Своїми учнями.  Навіть іконописцям не спадає на думку намалювати Ісуса в оточенні прислужників, які несуть за них довгий шлейф мантії або в оточенні «тільняків», які з усіх сил намагаються відтіснити усіх, хто намагався зцілитися від Христа. 

Учні, щоправда, спробували були величатися і вияснити, хто з них буде ближче до Христа у Його Царстві, і отримали відповідь Сина Божого: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20:25-28).

Сьогодні Господь Святий дух каже, аби ми не величались, а натомість наслідували слухняних.  Найбільший послух, який можна тільки уявити, виявив Син Божий, Ісус Христос.  Він не просто став «подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Фил. 6:7,8). Він зробив це в послухові до Божої волі.  Бог хоче, аби всі люди спаслися. Бог хоче, аби ви спаслися і жили вічно у Його Царстві.  Але Царство Боже не може прийняти неслухняних.  Через це й Ісус пішов на хрест за наш непослух, аби Його святий послух був зарахований кожному, хто вірує в Нього і кожному, хто на Нього кладе свої сподівання.  Бо послух Христів зараховується вам через віру.

Усяке ваше величання, усякий ваш непослух Бог кладе на Свого Єдинородного Сина, Який віддав Свою душу, аби викупити кожного з вас. Ціна за вас заплачена висока – життя Сина Божого.  Ціна за вас заплачена повна – жертва Христова, у Його святому послухові – досконала. Господь Христос викупив вас від гріха. Він викупив вас від вічної смерті.  Він визволив вас із влади диявола.

Диявол, звісно, хоче, аби ви покладалися на свій розум і вважали себе за рівню Богові. Господній же Дух через Слово Боже творить всередині вас інший розум, розум Христів, який горнеться до Божого Слова і стверджує: «Навіть коли весь світ, з усіма його найпопулярнішими людьми і навіть із найбільшими вченими, будуть сміятися із Божого Слова, я робити так не буду. Бо страх Господній – початок премудрості.  Справжня мудрість лише в Богові і тому я радше буду сам зневажений за мої погляди, за мої думки, хай сміються з мене, але я не буду вважати себе за мудрого, аби мені не впасти у спокусу.  Я знаю, Хто мудрий. І я знаю, що Він любить мене і хоче мені найбільшого добра.  Це – мій Господь і Спаситель Ісус Христос.  Цю любов Він довів, віддавши Самого Себе на жертву на Голгофі і воскреснувши з мертвих, Він проголосив мене праведним і дитям Божим, і спадкоємцем вічного життя.  Він – переможець.  Він торжествує на небесах, але Він також царює тут, бо Його є Царство, і сила, і воля. Тому я краще буду слухатися Його. Христос – мій Радник, мій Мудрець, до Якого я можу звернутися в будь-яку мить і Він мене завжди наставить на путь правдиву, навіть якщо вона буде терновою, бо та путь веде до вічного життя у Його Царстві».

Так само наш розум Христів радісно погоджується зі словами: «Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!»  Бо насамперед ми завинили перед Богом.  А що ж зробив наш Творець?  Він міг, звичайно, знищити всіх нас в одну мить. Але послухайте, як описує серце Боже Апостол Петро: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петр. 3:9).  На те велике зло, на наші гріхи, які ми коїли проти нашого Творця, Він відповів нам Ісусом – Його Різдвом, Його хрестом, Його світлим воскресінням, прощенням усіх наших гріхів і подарунком вічного життя усім нам. Тим людям, які й зараз чинять зло проти Бога, коять гріхи проти Господа, Господь довготерпить.

Бог довготерпить, бо хоче, що вони не загинули навіки, а навернулися до каяття.  Адже пройде ще трохи часу і наш Спаситель Ісус Христос повернеться у славі, і тоді відбудться суд: віруючі в Христа будуть забрані до вічного життя у Царстві Божому, а всі невіруючі в Христа, всі нерозкаяні грішники будуть вкинуті в геєну огненну, де страшні муки, плач і скрегіт зубів триватимуть повіки.  Бог терпить нас, Бог не відплачує нам злом за наше зло, Бог виливає на нас рясну Свою благодать, то й ми не можемо робити інакше, як не платити зло за зло, і навпаки - ми дбаємо про добро перед усіма людьми.

Ми йдемо дорогою до вічного життя.  Наша Дорога – Ісус Христос.  Він нас втішає і підбадьорює дорогою до нашої справжньої вітчизни, вітчизни небесної Своїм Словом. Він зміцнює нас Своїм правдивим тілом і кровю під виглядом хліба та вина Господньої Вечері.  Це підбадьорення, це покріплення наших сил, тілесних і духовних, вкрай необхідне, бо ми хоча ми й хочемо жити в мирі з усіма людьми, не завжди це залежить лише від нас. 

Але навіть коли цей мир буде порушено не нами, ми готові вступити у бій Словом Божим за нашого Господа Ісуса Христа, бо ми боремося за Нього, а за нас бореться Він. І Йому належить помста за образу кожного віруючого, бо кожен віруючий – Його дитина.  Кожен з вас – частинка Його тіла, Його Церкви, а Він – наш Голова і Спаситель тіла, Спаситель Церкви і її Захисник. Ми захищаємо Імя Спасителя, а Він захищає кожного з нас.  Він має всі можливості для цього нині, а кінцева помста буде завершена у час другого славетного приходу нашого Господа, а вам, у час воскресіння усіх мертвих, буде дано досконалі тіла та вічність, повна радості і щастя у Його Царстві.

А нині уникаймо у своєму житті сценаріїв із «Кайдашевої сімї» і з «Баби Параски та баби Палажки». Ці персонажі з творів Нечуя-Левицького святкували свої маленькі перемоги, відплативши злом за зло і тим злом навіть тішилися. Насправді їм слід було оплакувати свою поразку, бо вони були злом переможені. Це, напевно, найулюбленіша зброя диявола – розпалювати у нас ворожнечу та зло до інших людей. В Господа – характер зовсім інший.  Навіть на хресті, приносячи Себе в жертву за всі наші гріхи і за них страждаючи від невимовних мук, Він не проклинав Своїх мучителів, а звертався до Отця Небесного: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» (Лк. 23:24).  Господь переміг наш гріх.  Він переміг нашу смерть.  Плодами Його перемоги користуємося ми, бо Його здобутки через віру стають нашими здобутками.

І сьогодні Його Дух, Який живе всередині нас, спонукає й нас перемагати зло добром. Диявол хоче, аби ми відплачували людям злом за зло, лайкою за лайку, помстою за переслідування. Але перемога над дияволом і над його владою над нашими ближніми дарується через Христа, Який живе у вас і навчає ваші руки до особливого бою, бою духовного і тренує вас сьогодні, аби ви виявилися переможем у духовниих боях, які ви змушені будете вести в цьому світі.

Він каже: «Коли твій ворог голодний, то нагодуй його». Не мори його голодом, сподіваючись, що він підніме догори руки або простягне ноги, а дай йому їжі  - твоє добро відкриє брами його душі до каяття і до їжі духовної – Євангелія Христового. Цієї зими з лютими морозами ми можемо також сказати: "Коли бачиш, що ворог твій замерзає - обігрій його", аби через каяття розтанув лід його ворожнечі до Бога і в його холодній душі щире Євангеліє розпалило вогонь віри.  Господь Святий Дух каже: «Як твій ворог прагне, напій його». Хай із втамуванням тілесної спраги, будуть відкриті каяттям шлюзи для живої води, Святого Духа, Який творить віру в Христа, що спасає. І тоді ви будете святкувати перемогу, бо Христом переможете злого-диявола і радітимуть ангели на небі, а Христос промовить до вас у кінці вашої земної мандрівки: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Мт 25:21). Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24). 

Немає коментарів: