Плоть і дух

     Плоть і дух ви не повинні розуміти так наче плоть є лише те, що повинне мати справу з розпустою, а дух як те, що повинен мати справу з тим, що перебуває всередині серця. Радше, як Христос в Івана 3 [:6] Павло називає «плоттю» все, що народжується від плоті – цілу людину, з тілом і душею, розумом і відчуттями – бо все в ній прагне плоті.  Таким чином ви повинні навчитися називати того «плотським», хто думає, навчає і багато говорить  про великі духовні справи, але робить це без благодаті. З «діл плоті» в Галатів 5 [:19-21] ви можете дізнатися про те, що саме Павло називає єрессю і ненависними «вчинками плоті». А в Римлян 8 [:3] він каже, що  «Закон безсилий плоттю», але тут говориться не про розпусту, а про всі гріхи, і понад усе – про невірство, яке є найдуховнішим з усіх пороків.

     І навпаки «духовним» ви повинні називати того, хто займається найбільш зовнішніми ділами, як це робив Христос, обмиваючи ноги Своїм учням [Івана 13:1-4] і Петро, керуючи човном та ловлячи рибу.  Таким чином «плоть» - це людина, яка живе і трудиться назовні та всередині на служіння здобуткам плоті та свого тимчасового життя.  «Дух» - це людина, яка живе та трудиться назовні та всередині, у служінні Духа та майбутнього життя.

Мартін Лютер, Передмова до Послання Св. Павла до римлян