Так зване перше використання Закону є цивільним або політичним. Це одразу насторожує нас щодо того факту, що це використання належить фундаментально не Церкві, а державі та суспільству. Це політичне використання Закону передбачає примус і служить як засіб для стримування невіруючих, а також плоті християн і, таким чином, підтримує порядок у світі (ШС ІІІ, ІІ 1, 2 і ФЗ Консп. VI:1, латинський варіант). Проте Церква не має влади будь-кого змушувати, а її проповідування Закону формується і зв'язується винятково спасенним наміром її Божественного завданя (Мт. 28:19-20). І все-таки краще було би говорити про три "функції Закону", а не про три його "використання". Тому що на практиці саме не свідомий намір проповідника, а Сам Бог власне вирішує, як саме і в яких пропорціях застосовувати дане проголошення Закону до людського серця: як молот, страховище, скальпель, дзеркало, лінійку тощо.Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар