Проповідь на Богоявлення

     УПОДОБАНІ БОГОМ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність». Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»  (Євангеліє від Св. Матвія 3:13-17).

Христос хрищається! В ріці Йордані!

Дорогі брати і сестри, до Івана Христителя сходилися люди з усіх околиць юдейських.  Кожен віруючий прагнув прийти до того місця, де стояв Предтеча Христа і проповідував, і христив водою на покаяння гріхів.  Образно кажучи біля Йордану тоді на несанкціоновані служби Божі збиралася Старазаповітна Церква. І як то часто буває, власну побожність приходили до Івана виявити і релігійні провідники єврейського народу. А як же може бути інакше?  Адже вони – авторитети суспільства, світила науки та носії святості. Що ж їм проповідує останній пророк Старого Заповіту? 

«Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім» (Мт. 3:7-12).

Роде зміїний! – Ось яке звернення заслуговують усі ті, що вдають із себе віруючих, як і всі ті, що вважають, що власними ділами вони можуть заслужити в Бога прощення гріхів і здобути вічне життя.  Рід зміїний – усі ті святенники, що пишаються власною праведністю, власними ділами і думають, що підкуплять Бога, тим самим принижуючи Всемогутнього Владику наче він – якийсь земний правитель, який чекає на лестощі та хабарі.

Роде зміїний!  - Це і вирок усім само-праведним, адже вони, при всьому накопиченні церковних орденів, добрих діл і заслуг перед світом – насправді не родючі дерева, а сухостій, до коріння якого вже прикладена сокира і ще ось трохи і ці всі дерева будуть вкинуті в огонь. Усі ті, що пишаються власними заслугами перед Богом і людьми – полова, каже Іван, і хоча ці святенники, ця полова, не розуміють і не зауважують цього, ця полова вже летить у піч, де буде горіти в огні невгасимому.  В пекла є початок, але кінця пекельним мукам немає.

Біля Йордану лунало Боже Слово, чиста проповідь Закону, одкровення Боже – утішливе Євангеліє тим, хто щиро каявся у всіх своїх гріхах і покладав надію винятково на грядущого Месію, про Якого Іван проповідував, і Якого він виглядав і на Якого прагнув показати перстом, аби засвідчити всім розкаяним, де лежить їхнє прощення, їхнє виправдання і їхнє вічне життя.

Фарисеї і садукеї, які приходили до Івана Євангелія так і не почули. Воно їм і не потрібне було.  Вони наче свідчили, що власним приходом засвідчують повагу пророкові та просто хотіли, аби пророк визнав їхню святість, «сфотографувався» з ними на пам’ять, зафіксувати цю подію в умах віруючих, аби вони могли мати ще один доказ того, що фарисеї і садукеї – особливі святі і раз їх хвалить сам пророк Божий, то вони, звісно, заслуговують на повагу людей. А натомість: «Рід зміїний!  Непотрібні дерева і полова!»

Ось «тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього». Наш євангельський текст розташований саме після називання тих, кого юдеї вважали за святіших від себе – родом зміїним, непотрібними деревами та половою. Ісус не йде, як фарисей і як садукей, хоча Ісус – святий Бог і святий чоловік в одній Особі. Ісус іде, як звичайний єврей, як звичайний віруючий, хоча в Ісуса вірувати потреби немає, бо Він не лише цілковито праведна людина, але й всезнаючий Бог. Однак Він іде до пророка, аби охриститися, наче грішна людина.

Фарисеїв і садукеїв Іван відмовляється христити через їхні гріхи та нерозкаяність. Над фарисеями і садукеями і фарисеями Іван Христитель у своїй спасенній вірі та пророцькому служінні височіє. Але щойно до Івана приходить Ісус христитися, Іван «перешкоджав… Йому й говорив: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Іван так робить, бо Іван – прощений грішник, який служить пророком, а Ісус – Месія, святий Бог.

Ісус – святий Бог, Який любить людей і Який іде до йорданських вод, аби прилюдно розпочати Своє земне служіння з викуплення людства від гріхів, від смерті та від влади диявола. Ісус іде до Йордану, аби стати під Закон, на наше місце і замість нас.  Він робить це, бо Він любить вас, дорогі брати і сестри.  Через це Він стається людиною і через це Ісус відповідає Іванові: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність».

Іван не допустив до Хрищення фарисеїв і садукеїв, святенників і нерозкаяних грішників водночас. Але Ісуса Іван намагається не хоче допускати до свого Хрищення з іншої причини. Іван, звісно, сам з усіх сил і далі перешкоджав би святому Богові отримати з рук пророка Хрищення на покаяння. Богові немає в чому каятися. Бог – добрий. Бог робить тільки добро. Син Божий – істинний Бог, споконвіку, упродовж цілої вічності робить тільки добро.  Як же Його можна допускати до Хрищення покаяння?

Але Ісус пояснює Іванові, чому Він має бути охрещеним: «бо так годиться нам виповнити усю праведність». Поки що всі українські переклади Писання на цьому місці вживають слово «правда». Але тут Ісус використовує слово праведність – слово, яке стосується суду і проголошення винним або ж невинним, тобто праведним. Адже коли суд проголошує  людину невинною, то ми кажемо, що суд виправдав обвинуваченого.

Ісус каже, що Він, праведний і святий Богочоловік, повинен пройти крізь Хрищення покаяння, аби виконати усю праведність. Входячи у йорданські води, Син Божий стає на місце грішників, тобто на наше місце. Відтепер ідентичність грішників – Його ідентичність. Відтепер все, що буде стосуватися Його – стосуватиметься і тих, хто вірує в Нього. Відтепер, усе, що Він робитиме, робитиметься наче руками розкаяного грішника. Відтепер усе, що Він промовлятиме, буде промовлятися на місці таких розкаяних грішників, як ви і я.

«Тоді допустив він Його». Христос підходить до Івана.  Іван христить Ісуса водою. Ісус займає наше місце, місце кожного з вас.  Усі Христові думки від йорданських вод – ваші думки.  Усі Христові слова від йорданських вод – ваші слова.  Усі Христові вчинки – від йорданських вод – ваші вчинки. І смерть Христова на Голгофі – ваша смерть. Як і вашим є Його воскресіння. І життя Його – ваше життя, як і вашим є Царство, яке Він для вас здобуває.

Вже самої цієї події було би достатньо для того, аби за неї дякувати Господу повіки віків і щороку святкувати її на службі Божій. Бо Хрищення Ісуса – ще один доказ Божої любові до кожного з вас, любі брати і сестри.  Бо Хрищення Ісуса – це Божа любов у дії і нагадування нам про дар прощення гріхів і спадщину Царства Божого, які ми отримуємо в нашому Хрищенні.  

Але наша євангельська оповідь триває далі і розвивається ще несподіваніше ніж Різдвяна ніч під час якої до пастухів з’явилися ангели небесні і проголошували про велику радість, яка настала для всіх людей.  «І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього». Небо розкривається сьогодні.  Але якщо над віруючими пастухами з’являються ангели небесні, то над Ісусом сьогодні з’являється Бог Святий Дух. Аби Іван міг побачити Його, Він спускається наче голуб і сходить на Ісуса.

Велике чудо і вияв Божої любові! Не може грішна людина побачити святого Бога у славі і жити.  Але Бог Син упокорюється, прийнявши людське тіло. Люди бачать упокореного Христа і живуть.  Святий Дух спускається як голуб. Іван бачить Його не у славі, а в образі голуба і живе.    Син Божий – істинний Бог і на нього сходить Святий Дух – істинний Бог. Іван бачить помазаного Святим Духом.  Іван бачить помазанця Божого – Іван бачить Месію, Христа! Хрищення Ісуса – не просто Хрищення на покаяння, Хрищення Ісуса – Богоявлення, кульмінацією якого стають слова Отця: «І ось голос почувся із неба: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»

Сьогодні Богоявлення, бо у Хрищенні Спасителя являється нам Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух – Бог, Якого Церква називає ще Святою Трійцею, єдиним та істинним Богом. В те найперше Богоявлення Отець Небесний засвідчує усім нам, що Ісус – Божий Син. Євангелістові Іванові Господь Святий Дух вкладає у вуста слова про те, що Ісус – Син Божий Єдинородний.  Через це ми сповідуємо у нашому Символі віри, що ми віруємо в «Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого, перше всіх віків». 

Сьогодні ж нам Отець засвідчує, що Його Єдинородний Син – Його Син Улюблений, Якого Він вподобав. Слухайте всі уважно голос Отця. Він лунає до всіх, хто стоїть цієї днини коло йорданських вод і бачить, і чує явлення Бога народові.  Цей голос лунає і до нас, що стоїмо на євангельських берегах Йордану і чуємо цю найважливішу і найпрекраснішу божественну декларацію цього дня: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»

Отець Небесний уподобав не наші діла і не наші страждання, не наші пости і не наші молитви. Отець уподобав Свого Улюбленого Сина, Ісуса Христа. І ця декларація чудова через ту подію, що сталася буквально декілька митей тому і через ті слова, що були промовлені до Ісусового Хрищення. Адже у Хрищенні Ісус стає на наше місце, замість нас.

Слова Отця лунають уже після Хрищення нашого Спасителя. І знаєте що?  Вони стосуються відтепер кожного віруючого у Христа. Адже кожен, хто вірує у Христа, той зодягнений у Христову праведність і як свідчить Господь Святий Дух: «Бо ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27). Коли ви приймаєте істинні Христові тіло та кров у Святій Вечері, ви так само єднаєтеся з Христом, з Його святістю і з Його праведністю. Бо все, що Він робить, робить Він це заради вас.

І сьогодні, коли ви чуєте ці слова «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» то радійте, бо Отець у Христі вподобав вас.  Тепер ви – Його улюблені діти.  Ви усиновлені Ним через віру в Христа. Бо вірою ви нерозлучно поєднані з Христом. Вірою в Христа ви нерозлучно, через Христа, поєднані з Богом.  Отже вірою ви нерозлучно поєднані з Отцем і Святим Духом. Через це ви, що колись були для Бога чужинцями і ворогами, тепер улюблені діти Божі, яким належить те, що належить Христові і стало нашим через те, що Христос нас викупив від гріха – належить нам вічне життя у Царстві, в якому царює Син з Отцем і Святим Духом, один Бог нині, і повіки віків. Амінь. А ми спадкоємці цього Царства, бо Христос христився!  У ріці Йордані!  Амінь.