1.
Дивіться
яким є значення Писань, коли вони кажуть в Пс. 91:1-7: «Хто живе під покровом
Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: «Охороно
моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!» Бо Він тебе вирве з тенет
птахолова, з моровиці згубної, Він пером
Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. Не
будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані
моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч
праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!...»
2.
Ось все це сказано про віру в Христа, про те
як лише вона може вистояти і захистити нас від усякої небезпеки та руїни,
тілесних і духовних спокус сатани, праворуч і ліворуч так, що всі інші мусять
попадати і загинути через те, що вони не ховаються під крильми і плечима Христа
і не знаходять там вони притулку і не основують на Ньому вони своєї віри. Подібним чином говорить і Малахія (4:2): «А
для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в крилах
Його». Через це Св. Павло називає Його
в Римлян 3:25 нашим ублаганням, престолом благодаті та повсюди навчає, як ми
мусимо підтримуватися через Нього і під Ним.
Тож якщо віруючі та святі потребують такого великого щита, то що буде з
тими, що йдуть вперед зі своєю свобідною волею і роблять свої добрі діла,
незалежно від Христа? Ох, всі ми
мусимо залишатися у Христі, на Христі і
під Христом, ніколи не відбиватися від нашої квочки, або ж все буде втрачене. Св. Петро каже в своєму Першому посланні
(4:18): «Праведний ледве спасеться» - настільки важко перебувати під цією
квочкою. Бо нас від неї, як про це
зазначає вище Псалом, від неї відривають чимало спокус, тимчасових і духовних.
3.
А тепер зауважте як природно вона квокче –
навряд чи якась інше створіння так піклується про своїх малих. Вона змінює свій природний голос і має тепер
голос, в якому і жаль, і нарікання – вона шукає, гребеться і кличе своїх
курчаток, а коли щось знаходить, то не з’їдає того сама,
а залишає те для своєї малечі.
Самовіддано бореться кричить і воює вона проти шуліки, і з такою
готовністю розправляє свої крила і дає, аби її курчата заповзали під неї і на
неї і радісно дозволяє там вона їм залишатися.
На це справді любо дивитися. Так
само і з Христом. Він змінив свій голос на жалісливий, Він зітхав про нас і
проповідував покаяння, вказував кожному на його гріхи та нещастя. Він гребеться
у Писаннях і кличе нас до них і дає нам їсти.
Він розправляє над нами Свої крила з усією Його праведністю, заслугою і
благодаттю і так любляче бере нас під Свій захист, зігріває нас Своїм природним
теплом, тобто Своїм Святим Духом, Який приходить лише через Нього і в повітрі
воює за нас проти диявола.
Немає коментарів:
Дописати коментар