Чорна та гарна

     … Церква каже: «Я – чорна та гарна» (Пісн. 1:5), тобто, оскільки я визнаю себе чорною, я – гарна. Бо хто грішить, той виправдовує Бога в словах Його (Пс. 51:4) і таким чином віддає славу Богові і вже самим тим фактом є вже праведним.  Бо «перед лицем Його слава та велич» (Пс. 96:6). «Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» і провину мого гріха Ти простив» (Пс. 32:5).  Отже сповідувати гріх і бути праведним – одне й те саме.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом шістдесят восьмий