Проповідь на неділю Святої Трійці

ОСЬ Я, ПОШЛИ ТИ МЕНЕ!

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

                           

Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом! Тоді я сказав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: «Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений». І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я, пошли Ти мене!»  (Книга Св. Пророка Ісаї 6:1-8).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного разу Вілфред Ґренфел,   славетний медичний місіонер, що трудився на Лабрадорі, був на прийомі в Лондоні. На званий обід було запрошено чимало відомих осіб, усі з яких, звісно, позиціонували себе, як християни. І ось під вечір, до місіонера підійшла одна пані і спиталася: «Лікарю Ґренфел, а хіба може бути, що ви – місіонер? Тиша тривала буквально мить і цей слуга Господній відповів: «А хіба може, пані, бути, що ви – не місіонерка?»

«Хіба може так бути, що ти – не місіонер?»  «Хіба може так бути, що ти – не місіонерка?»  Ці запитання, звісно можуть стосуватися і кожного з нас, любі брати і сестри.  Ще не так давно ми святкували День Вознесіння Господнього. «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі»  – каже Господь Своїм учням і нам з ними у день Свого вознесіння (Дії1:8).  Як ми свідчимо про Христа?  Якими ми є свідками Його в Києві, поза Києвом?  Як ми свідчимо про Нього, коли перебуваємо у якійсь іншій частині нашої країни або за кордоном? І чи взагалі ми свідчимо про Христа? А коли про когось дізнаємося, що він або вона Христа не стидаються, а сміливо про Нього говорять, тоді ми починаємо дивуватися, наче самі ми не християни?

Ісая, книгу якого ми читаємо сьогодні, жив у той час, коли над Юдеєю вже нависла смертельна небезпека. Рік за роком Бог посилав Своїх людей, аби вони проповідували Слово Боже.  Пророка за пророком посилав Бог у Юдею, аби народ розкаявся і повернувся до Бога. Подія, яку ми бачимо сьогодні в нашому тексті до проповіді, відбувається за один рік до того, як заснується Рим, який вдруге і остаточно зруйнує, як храм в Єрусалимі, так і сам Єрусалим.

Ласкавий Господь через Свого пророка сьогодні розкриває нам небеса. Є багато різних художніх творів, які описують небеса.  Вони сповнені різноманітних фантазій, але сьогоднішній текст – істина. І сьогодні разом із любим пророком ми бачимо Господа Бога, Який сидить на престолі.  Це – надзвичайне видовище! Бо Ісая бачить не храм у Єрусалимі, де престолу немає, а бачить Ісая храм небесний. Там поклоняються Господу ангели і святі, яких Господь вже покликав до Своєї небесної домівки, і які в присутності Божій чекають воскресіння мертвих і життя будучого віку.

У стародавні час царі, як сьогодні судді носили мантії, довгі одежі, які підкреслювали владу та повноваження вбраного в таку одежу.  Ісая бачить, як кінці одежі Господа наповнюють храм.  Господь – Цар небес. Господь – цар над усією землею і всесвітом.  Господь – цар вселенної.   

І цей Цар має свій двір. Але не люди стоять найближче до нашого Небесного Царя.  Разом із Ісаєю ми бачимо там серафимів, які ширяють коло Господа. Вони, звісно – святі.  Але навіть вони своїми крилами ховають свої очі та покривають свої ноги і цим навіть вони, святі серафими, визнають, що вони не є гідними перебувати перед лицем Господнім і вони, літаючи довкола їхнього і нашого Творця, таким чином, такою великою і святою покірністю виявляють до нашого Господа абсолютну пошану.

Але вони не просто літають у храмі небесному.  Вони не просто виявляють пошану до Творця, вони Його прославляють. Ви, любі брати і сестри, які щонеділі буваєте в зібранні святих, дуже добре знаєте цю пісню хвали серафимів: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» Святий Отець, святий Син, святий Святий Дух.  «Слава, слава, слава, слава, слава Трійці Пресвятій», – вторимо ми у одному з наших улюблених гімнів.

Бог – святий. Бог відділений від будь-якого зла.  Бог відділений від будь-якого гріха.   Не лише це означає Його святість. Його святість означає також те, що Господь противиться будь-якому злу.  Його святість означає також те, що Бог засуджує будь-який гріх. І не лише про це свідчить Його святість. Вона також свідчить про те, що Бог мусить будь-який гріх покарати і зруйнувати. Божа святість означає неминучий суд над цим світом і усяким гріхом.  Всі небеса настільки переповнені святістю Господа та прославленням Його Імені, що хитається усе довкола храму небесного.

Тільки невіруючі і лицеміри можуть стояти самовпевнено та зухвало перед Господнім лицем. Вони так можуть стояти, бо вони – сліпі та глухі духовно.  У час їхньої смерті або в час кінця світу вони побачать, проти Кого вони коїли гріх, і Кого вони зневажали, але буде вже надто пізно. Суд над ними – неминучий, ад – невідворотний.

Але подивіться, любі брати і сестри, на нашого любого євангеліста Ісаю. Він не поводиться так як глузії і насмішники.  Він настрашений Божою святістю.  І він усвідомлює власну гріховність і власну нечистість тому і вигукує: ««Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» Усвідомлюймо і ми, любі брати і сестри, так свій гріх і разом із Ісаєю, у каятті вигукуймо: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я згрішив перед святим Господом!  Я нічого не маю сказати собі у виправдання, коли побачу Царя, Господа Саваота!  Прости мене, Господи!  Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безмертний, помилуй нас!»

Сьогодні у видінні Ісаї ми бачимо передвіщення того, що станеться через 700 років після Ісаї і того, що сталося близько двох тисяч років тому. «І прилетів до мене один з Серафимів»,  – каже нам сьогодні Ісая, «а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: «Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений».

Що може Ісая зробити?  Як він може виправити своє жалюгідне становище? А нічого! А ніяк!  Точно так само, як і ми усі, любі брати і сестри, ніяк і нічим не можемо виправити нашої власної гріховності, нашої власної нечистоустості, нашого власного беззаконня.  Але робить усе Господь Бог. Це Він забирає провину пророка, посилаючи одного із Серафимів, у руці якого був розпалений вугіль із жертівника жертвоприношення – одним його доторком до уст Ісаї, відбувається виправдання пророка: «Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений». Не ти це зробив, а зробив це Бог, благодаттю Своєю. Тепер ти не беззаконний, ти тепер, як кожен, хто стоїть у храмі небесному перед Господом і виспівує хвалу Трисвятому Богові. З благодаті Божої ти прощений і виправданий, з Його жертівника торкнулося уст Твоїх і цим ти став повністю чистий.

Бог святий і Він учинив Ісаю святим.  Гріх Ісаї став окуплений тим, що Бог, Який перебуває поза часом, здійснить через сім сотень літ у Єрусалимі, коли Той, Хто сидить на престолі небесного храму, народиться від Діви Марії. Це славу Сина Божого бачить Ісая і це про Нього він нам звіщає сьогодні (Ів. 12:41).  Це Христос візьме на Себе гріх Ісаї і наші гріхи і окупить їх, принісши Самого Себе в жертву за всі до одного гріхи Св. пророка Ісаї і за всі до одного наші гріхи, любі брати  та сестри. Тому сьогодні коли ви каєтеся у ваших гріхах і визнаєте власну безпорадність перед Господом Богом, ці слова стосуються і вас: «відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений».

Ваших вуст торкається теж щось особливе із жертівника Божого: Христове істинне тіло під виглядом звичайного хліба.  Ваших уст торкається щось особливе із жертівника Божого: Христова істинна кров під виглядом вина. Ваше беззаконня ними забирається.  Ваш гріх ними окуплений.

Твоє беззаконня на Себе забрав Христос і Він твій гріх окупив, віддавши Самого Себе святого на смерть і воскреснувши, торжествуючи над усім злом, над владою диявола і самою смертю, аби сьогодні тебе проголосити виправданим і праведним.  Аби ти міг сьогодні бути дитям Божим  і стояти перед Господом сьогодні і з радісним серцем співати разом із Серафимами: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!»

Радій, християнине!  Радій християнко!  Бо твій гріх окуплений. Бо ти житимеш у присутності Божій повіки віків. У час повернення Христа у славі, ти воскреснеш у прославленому тілі, аби вже ніколи не помирати, а тішитися новим небом і новою землею у Христовому Царстві повіки віків.

Але пам’ятаймо, любі парафіяни, також питання, яке почув був Ісая, отримавши прощення і ставши святим: «І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?»  Господь хоче мати Своїх посланців.  Причому Господь хоче мати посланців, які добре розуміють і гріх, і прощення, і Закон, і Євангеліє. Господь хоче, аби Його посланцями у цьому світі були прощені грішники такі як ви і я. А прощений грішник – грішник радісний і охочий.  

Погляньте як діє Ісая. Він не каже: «В мене немає часу, та й ситуація не дуже сприятлива, бо невіруючі контролюють майже весь світ». Ні, Ісая охоче відповідає: «Ось я, пошли Ти мене!»   Ісая готовий іти і робити те, що скаже Йому Господь. Таку саму охоту робити те, що каже Господь, мають віруючі. Вони мають охоту робити те, що каже їм у Своєму Слові Господь навіть, якщо це свідчення не словом, то ділом каже нам свідчити Господь, щоб «вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Медичний місіонер, Вілфред Ґренфел, свідчив про Бога власною діяльністю. Він свідчив про Господа власними ділами та словами і цим став взірцем для багатьох християн. Хай і наша відповідь на поклик нашого Господа сьогодні і завжди буде такою самою, як в нашого любого пророка Ісаї: «Ось я, пошли Ти мене!»   Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).