Не піддавайтеся злу

Тож недивно, що слабкі люди радше відмовляться від Служіння Навчання, аніж поставатимуть проти тих, кого так багато і хто такий розумний, проти стількох святих і могутніх людей – власне кажучи, проти цілого світу разом із брамами пекла – до цього треба ще й додати невдячність людей, зневагу та їхню стомленість Словом.  Коротко кажучи, повсюди немає нічого окрім біди: назовні вони переслідують Слово – посеред нас вони зневажають його і нехтують ним – пастирі мало не помирають від голоду і не отримують іншої винагороди за їхні благочестиві труди, окрім невдячності та ненависті.  Де ж тут процвітання? Звісно – лише в Дусі.

Тож пробудіться. Не піддавайтеся злу, а сміливіше проти нього виступайте. Тримайтеся. Не знеохочуйтеся ані зневагою, ані невдячністю зсередини – ані сум’яттям та люттю назовні. Але думайте таким чином: «Коли-бо я слабий, тоді – я сильний (2 Кор. 12:10). Коли я утискуваний – я піднімаюся, як пальма, що піднімається проти тягаря». Так само вони думали, що в Ауґсбурзі ми загинули – а там ми піднялися найвище. Подібним чином і в смуткові – коли ми найближче перебуваємо до відчаю, там надія піднімається найвище. Так само і сьогодні, коли є найбільша зневага до Божого Слова, коли найбільше Словом нудяться – починається правдива слава Слова. Отже ми повинні навчитися розуміти, що цей вірш[1] говорить про невидимий поступ і успіх. Наш Цар[2] радіє цим успіхом і доброю удачею, хоча ви й цього не бачите.  До того доречно, аби ми не бачили цього успіху, щоб не надиматися. Проте нині Він піднімає нас через віру і дає нам надію. Хоча й ми не бачимо плоду Слова, ми все одно можемо бути впевнені, що плоду не бракуватиме, а плід з’явиться, бо так написано.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

---

[1] Вірш 4 Псалма 45.

[2] Христос.