… Єретики не бажають нести кволість
слабких. Чому? Бо оскільки вони
догоджають самим собі, а всі інші їм невгодні, то вони не беруть участі в злі
інших людей, і так само не ділитимуться з ними добрим. Докори тих, що докоряють
Богові на них не спадають, бо ревність до дому Господнього їх не з’їдає (Пс.
69:10). «На людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони
вдарів. Тому-то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм
очі від жиру, бажання їхнього серця збулися… свої уста до неба підносять, а
їхній язик по землі походжає!...» (Пс. 73:5-7, 9). Єретики, звісно, це роблять,
бо підносять свої уста і язиком по землі походжають. З величезного бажання і
вдоволення вони понад усіма людьми піднімають беззаконня, тобто власну праведність,
бо їй вони несправедливо надають перевагу над праведністю Божою. Так не робить Апостол, який каже (2 Кор.
11:29): «Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?. І до галатів (4:20): «Бо маю я сумнів за
вас». Але з цієї причини він не відійшов від них, не заснував якусь іншу секту,
і не винайшов інший закон через те, що вони цей переступили. Радше він піклувався про те, аби їх
покращити, а не покинути, як це роблять єретики, які наче наймити втікають від
слабких овечок, яких вони повинні підтримувати понад усе.
Немає коментарів:
Дописати коментар