ЗБЕРЕЖЕНІ БОГОМ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із
світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить, бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і
вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав
Ти Мене. Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої-бо
вони! Усе-бо Моє – то Твоє, а Твоє – то Моє, і прославивсь Я в них. І не на світі
вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє
їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були! Коли з ними на світі Я був, Я
беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув,
крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання. Тепер же до Тебе Я йду, але
це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу. Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів,
бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти їх зо світу
забрав, але щоб зберіг їх від злого. Не від світу вони, як і Я не від світу.
Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда. Як на світ Ти послав Мене, так і
Я на світ послав їх. А за них Я посвячую
в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони (Євангеліє від Св. Івана 17:6-19).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, варто, аби
були порушені основні принципи побудови сім’ї або держави, як і в сім’ї, а згодом у суспільстві та в державі обов’язково почнуться проблеми. Коли в Україні упродовж двадцяти з лишком
років влада нехтувала народом, а займалася в основному самозбагаченням, то
Україна, маючи найкращі перспективи економічного розвитку з усіх колишніх
республік Радянського Союзу, опинилася на самому низу економічного розвитку з усіх
країн Європи. Коли влада, нехтуючи і
основними суспільними законами, і сумлінням (яке очевидно вже давно була
спалила), намагалася зробити все, аби запровадити в Україні тиранію, народ
піднявся на революцію гідності, а тепер чинить затятий опір Росії, яка бореться
проти України не лише зброєю, але й домагається, аби в Україні не відбувалися
економічні реформи, щоб бува українці не почали краще жити від відносно бідних
росіян з усіма їхніми нафтою і газом. Тепер вже сама Росія потерпає від своєї безглуздої
і жорстокої політики. Коли порушуються фундаментальні принципи, на яких має
будуватися спільнота, чи то всередині якоїсь країни, а чи спільнота міжнародна,
тоді всім стає зле.
Коли від Церкви диявол через
своїх слуг сховав був Писання, то Церква опинилися ще у скрутнішому становищі,
ніж Україна сьогодні або будь-яка країна в будь-який найкритичніший час власної
історії. Бо від Церкви тоді зі Словом
була схована благодать Божа – Божа невимовна і нічим не заслужена нами любов до
людей. Від Церкви зі Словом викрадалася віра в Ісуса Христа, а її місце
поспіхом займала віра у праведність ділами і надія на щось інше поза
Христом. Коли від Церкви було сховане
Писання – від неї був схований Христос, а отже було сховане спасіння і вічне
життя.
Це саме відбувається і з вами, і
з вашими сім’ями та
родинами, любі брати і сестри. Якщо від
вас, від ваших дітей, сімей і родин відібрати Біблію, незабаром ви й самі не
помітите, як почнете керуватися світом, який десь швидше, а десь повільніше
займе місце Бога і диктуватиме свої принципи життя і правила поведінки у вашому
щоденному житті. Це буде помітне у тому,
як ревно ви ставитеся до Христа і зокрема в тому, як ви прагнете причаститися
Його істинними тілом і кров’ю
у хлібі та вині Святої Вечері.
Сьогоднішнє Євангеліє стосується
наших взаємин з Богом і залежності цих взаємин від Божого Слова. Син Божий у молитві до Отця Небесного каже
про те, що Він об’явив
Його учням. Учні були у світі, як були
колись у світі і ми. Учнів зі світу
Синові дає Отець. Він вихоплює нас з-поміж решти людей. Яким чином? Своїм святим Словом. Немає Слова – немає вихоплених зо світу
людей, немає спасенних до вічного життя у Царстві Божому.
Є Слово – є Євангеліє, є взяті зо
світу, є спасенні, що будуть вічно жити у радості та щасті. Через це наша
Церква прикрашена сьогодні саме таким чином і через це ми святкуємо День
Реформації, бо з тієї миті у Церкву відбулося повернення Слова, про важливість
і силу якого сьогодні так промовляє Ісус Христос, Який Сам називається на
початку Євангелія Словом.
Господь сьогодні називає тих,
кого Отець передав Синові тими, що зберегли Слово. Мова тут, звісно, не йде про тих, що
зберігають талмуди або передання, або якісь власні домисли, плоди фантазії, або
навіть відверті одкровення нечистих духів. Мова йде про тих, хто в Писанні бачать Христа
і Христа – виконанням Писання. Не дні тижня, не їжу, не свята, а Христа, Який є
центром усього і довкола Якого обертається усе.
Господь молиться за вас, любі
брати і сестри, що віруєте в Христа і надієтеся у спасінні на Самого
Нього. Він каже: «вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували,
що послав Ти Мене». Як раніше Він каже: «Так бо Бог полюбив світ, що дав
Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя
вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через
Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17). Ось – мета Слова – свідчити про Христа. Ось
мета Христового приходу – «щоб через Нього світ спасся».
Божі люди відрізняються від усіх інших
тим, що вони приймають Христові Слова, Писання на чисту віру і покладають на
них свою надію. І це Писання, Слово Боже
діє у віруючих. Про це свідчить і Апостол Павло, пишучи в листі до віруючих у
Солуні: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від
нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово
Боже, що й діє в вас, віруючих» (2 Сол. 2:13). Всі інші – невіруючі. Вони
можуть вибудовувати дуже стрункі філософські
або філософсько-богословські схеми, але вони не бережуть Слова, не надіються у
спасінні на Самого Христа, а отже не належать до тих, за кого молиться
Спаситель, кажучи: «Не за світ Я благаю,
а за тих, кого дав Ти Мені, Твої-бо вони!»
Христів Апостол, підсумовуючи
слова нашого Спасителя в сьогоднішньому Євангелії каже: «Ви ж – Христові, а
Христос – Божий!» (1 Кор. 3:23). Через
Христа – ви Божі. Іншого способу бути Божими не існує. Тільки через Христа і у
Христові ми відбираємося від світу і належимо Богові. Поза Христом ніхто до
Бога не належить, навіть якщо хтось належить до великої світової релігії. Але
послання Боже незмінне і постійне – поза Христом спасіння немає. У Христі ж ви
належите Богові і маєте вічне життя.
Ви маєте вічне життя, бо Сам Христос
є Життя. Ви належите Йому, отже ви належите небесам і Самому Життю. Ви взяті до
Життя через Слово. І ви зберігаєтеся у
Житті через Слово. Про це далі молиться Господь. Диявол і його поплічники
ведуть настільки запеклу боротьбу проти Слова, бо розуміють, що Слово не лише
кличе до спасіння, але й зберігає віру.
Через це всі режими, від комуністичного до мусульманського ведуть таку
запеклу боротьбу проти Писання – проти Слова Божого. Спробуйте ввезти Біблію в
Північну Корею або Саудівську Аравію і ви зрозумієте, що означає жити в
демократичній країні, яка має свободу віросповідання і де більшість становлять
християни. Біблія – необхідна для збереження віри – для збереження вічного
життя.
Господь молячись до Отця, вказує
нам І
не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в
Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були! Коли з ними на світі Я
був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не
згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання. Тепер же до Тебе Я
йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу. Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів,
бо вони не від світу, як і Я не від світу». Отець називає нас Своїми Своїм
Іменем через Слово. Отець береже нас Своїм Іменем теж через Слово. Невіруючі
так як Юда Іскаріотський гинуть, перебуваючи навіть поряд із Христом. Бо
спасіння у Христі, а не біля Христа. Спасіння у самій вірі в Христа, а не в
стінах церковної будівлі, де бува, Євангеліє читається, але не проповідується,
бо світ і ті, що від світу, хоча й зодягнені в церковні ризи, Євангеліє
ненавидять і через це пропонують його замінник, а отже і замінник Спасителя
Христа, внаслідок чого самі часто того не відаючи, стають замінниками Христа і Його
Євангелія, а отже антихристами.
Господь же молиться сьогодні за
віруючих, за вас, любі брати і сестри, аби ви мали досконалу радість Христову,
аби ви раділи прощенням ваших гріхів, Божою любов’ю і Божим Словом, Яким Господь вас
продовжує весь час оберігати в нашій рідній церкві. Ісус каже: «Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів,
бо вони не від світу, як і Я не від світу».
Коли Мартін Лютер відновив у Церкві Слові, він сповна відчув на собі, що
означає ненависть світу і антихриста, коли за Євангеліє його було відлучено від
церкви і проголошено поза законом, тобто на нього було де-факто відкрито
полювання сильних світу цього. Не
дивуймося і ми, коли подібне ставлення світ буде мати до нас.
Але й не розчаровуймося і не
знеохочуймося таким ставленням, бо це – природний стан грішного світу. До того ж Господь хоче аби всі люди спаслися і
саме з тією метою ми перебуваємо донині в світі. Як молиться Спаситель: «Я – не від світу. Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг
їх від злого. Не від світу вони, як і Я не від світу. Освяти Ти їх правдою!
Твоє слово – то правда. Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх».
Господь молиться, аби ми, будучи
освяченими – святими, далі перебували в цьому грішному світі і виконували Його
велике завдання. Яке це завдання? Його
підсумок наводиться у Євангелії від Св. Марка (16:15, 16): «Ідіть по цілому
світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься,
буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде».
Сутність же Євангелія Господь
звіщає в останньому реченні нашого сьогоднішнього тексту: «А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й
вони». За нас грішних безгрішний і святий Божий Син посвячує в жертву
Самого Себе. На хрест Він іде з готовністю померти за наші гріхи, аби сьогодні ви
були і прощені, і освячені правдою, тобто – Божим Словом. Це прощення
проголошується вам сьогодні від вівтаря, як і від вівтаря це прощення дарується
вам у єство ваше єством Христовим – Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина
Святої Вечері. Сьогодні ви – прощені і
освячені, аби далі перебувати у світі та нести Слово Боже неприязному світові,
аби хоча б дехто зі світу теж став належати Богові і мав вічне життя таким само
чином, як його маєте ви і мали до вас усі віруючі, усі пророки та апостоли –
самою вірою в Христа.
Де лунає це Євангеліє, де є
віруючі – там буде прощення, там буде вічне життя. Світ там не буде ідеальним,
але світ буде світлішим через вас, світильників Христових. А найголовніше в
світі буде більше спасенних людей. Цьому посприяла і сприяє далі Лютеранська
Реформація, яку о. Теодор Ярчук справедливо назвав Обновою Церкви –
відновленням у Церкві Євангелія Христового. В Боже святе Ім’я. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар