МІРА ДАРУ ХРИСТОВОГО
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано:
«Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!» А те, що піднявся
був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто
зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. І
Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за
благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло
служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання
віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,
щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру
науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми
правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. А з
Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допоміжним суглобом, у міру чинности
кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю (Ефесян 4:7-16).
Нехай буде вам благодать та мир
від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, коли
здалеку подивитися на гілку дерева, то може здатися, що всі листочки на ній
абсолютно однакові. Однак, якщо зірвати, скажімо сотню листків, то навряд чи
нам вдасться знайти два абсолютно ідентичних листки. Вони, звісно, будуть один до одного дуже подібні, але
водночас вони будуть різнитися. Вони будуть відрізнятися за розміром, тінню і
формою і жоден з них не буде геометрично досконалим. Певно, в такі миті
дивуємося силою нашого Творця, Його генієм, Його всемогутністю.
Інколи ми забуваємо, що християни
зберігають свою індивідуальність, бо хоча й ми маємо одного і того самого Духа,
ми різні за своїми дарами, мірою тих дарів, знанням, любов’ю, талантами, обов’язками, відповідальністю і багато чим
іншим. Ми часто забуваємо про це і
ставимо інколи нереалістичні умови щодо наших ближніх. Але ми не можемо
установити правило одноманітності, такого собі клонування. Всі святі, всі
віруючі ідуть однією дорогою, правильною дорогою, але жоден святий, жоден
віруючий не є абсолютно однаковим.
Сьогодні, святкуючи П’ятдесятницю, день коли
Господь вилив Духа Свого на Церкву, ми чуємо, як Апостол Павло описує постійне
діяння Господа Святого Духа в Божій Церкві. Він каже, що усі без винятку
християни отримали благодать – дар від Бога. Апостол Павло тут не говорить про
спасенну благодать так ніби хтось більше спасенний а хтось менше. Ні, Апостол
говорить про особливий дар від Господа.
Апостол каже про міру, бо цей дар
дається кожній окремій людині по різному, різною мірою. Спаситель Ісус Христос
любить вас, дорогі брати і сестри. Його любов до вас ніколи не перестає. Ніщо
не змусить Христову любові відділитися від вас. Але Господь також всезнаючий.
Господь – мудрий. Власне кажучи, Господь
– джерело усякої премудрості. Він знає нас краще ніж ми знаємо себе. Тож Він дари дає кожному з нас відповідною
мірою, аби це було найкраще і для нас, і для наших ближніх, і на добро Церкви,
і на славу Божу.
Наш любий Апостол сьогодні під
проводом Святого Духа дещо перефразовує Псалом і каже про Христа: ««Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і
людям дав дари!» Ось чому ми
святкуємо сьогодні П’ятдесятницю
– День сходження Святого Духа, бо Ісус, наш розп’ятий і воскреслий Спаситель,
вознісся. Він тепер, як ми це сповідуємо
в нашому Символі віри «сидить праворуч Отця», тобто має всю повноту влади і є,
як написано «Царем над царями і паном над панами».
А що це за полонені, яких набрав
вознесений Ісус? Це – ми, любі брати і сестри! Але чому в нас статус полонених?
Бо Ісус забрав нас із поля битви з сатаною, гріхом і смертю. Ісус переміг їх
заради нас і на нашому місці. Він
визволив нас і тепер ми належимо Йому.
Третього не дано. Або ти в полоні гріха, диявола і смерті і тоді ти
найнещасніша людина, бо приречений до смерті тимчасової і вічної. А – полон у Христа означає, насправді
визволення від рабства і повернення до своєї істинної сім’ї – сім’ї Божої. Полон Христів означає свободу
від гріха, від влади диявола і смерті. Полон Христів означає небеса і вічне
життя в Царстві Божому.
Христос Спаситель, співає
Апостол, дав людям дари. Ісус дає дари нам як Цар Небесний, як істинний і
чоловіколюбний Бог. Він дарує нам дари, бо Він нас любить. Власне кажучи, Він все робить для нас через
Свою незрівнянну і незупинну до нас любов. З любові до нас Він перейшов хрест
Голгофи і гріб. Він воскрес і сьогодні
Апостол нагадує нам про Його сходження до самого низу – до глибин аду.
Воскреслий Господь зійшов туди,
як переможець. Ті, що перебували в аду не сподівалися Його побачити з пробитими
руками та ногами, проколотим списом боком. Вони взагалі в Нього не вірували.
Демони, звісно вірили, але боялися. Втім
це не заважало і демонам і невіруючим людям глузувати з Бога. Вони насміхалися
з віруючих і переслідували їх. Вони обмовляли їх і вбивали їх.
Аж ось Христос у глибинах пекла і
Він проголошує там перемогу. «Ось панував гріх і смерть, ваша улюблена стихія.
Ось Я був мертвий за гріхи людства. Але Я вирвав жало смерті – гріх і даю
прощення, і вічне життя усім, хто вірував в Мене, усім хто вірує в Мене і всім,
хто в Мене буде вірувати аж до кінця віку!»
Як це послання ненавидить диявол
і всі невіруючі в аду. Але вибору в них
немає. Вони мусять це почути! Послання
про перемогу починає лунати з уст Христа, починаючи з найглибших низин пекла і
нині лунає з небесних висот. Христос
розп’ятий і воскреслий
тепер на небесах, які вклоняються Йому з радістю. Пекло ж змушене Йому вклонятися. Бо Він – Цар над царями і Пан над
панами. Ми ж маємо привілей чути Його
втішливе Євангеліє і ставати єдиними з нашим воскреслим і вознесеним Господом у
Його істинних тілі та крові у Святій Вечері!
Як чудово, що наш Господь
вознісся! Як чудово, що Він дає нас так
багато Своїх дарів! Сьогодні Апостол
каже нам спочатку про дуже особливі дари благодаті. Це – Апостоли, пророки, благовісники, пастирі
та вчителі. Всі ці дари – дари служителів благодаті. Вони служать нам засобами
благодаті. Ці дари – найголовніші. Всі інші дари у порівнянні з ними –
другорядні.
Дванадцять Апостолів і Павло –
виняткові служителі, які бачили Христа і які промовляли Боже Слово і написане
ними є Боже Слово – істиною, даною від Самого Бога. Через це наша Церква
називається Апостольською і через це про вас, любі брати і сестри, сказано: «Отже,
ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,
збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус
Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у
Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф.
2:19-22).
Апостол згадує і про пророків,
які мали особливі об’явлення
від Бога і про пророків, до яких належать сьогоднішні проповідники Євангелія,
за яких ми сьогодні дякуємо Господу Святому Духу в Його чудесний день П’ятдесятниці. Одних воскреслий Господь дає за
благовісників, тобто за місіонерів, які починають працю на новому місці і які
мають талант кликати людей до Церкви Христової, збирати їх Євангелієм у
зібрання святих довкола Слова і Таїнства. Інших чоловіків Господь дає за пастирів, аби
вони пасли отару Божу Законом і Євангелієм, годували та поїли її істинними
тілом і кров’ю
Спасителя у Святій Євхаристії. Ще інших
чоловіків Господь настановляє за вчителів, які будуть навчати всі майбутніх
провідників Церкви, аби вони добре розуміли Боже Слово, аби вони правильно
розрізняли Закон і Євангеліє, і аби Церква – Наречена Христова залишалася вірна
Своєму Нареченому – Ісусові Христові і мала вічне життя і блаженство в Царстві
Божому повіки віків.
Чудові дари, прекрасна благодать
Спасителя Церкви, Який вас любить і піклується про вас – дари «щоб приготувати святих на діло служби для
збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання
Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти». Місіонери,
пастирі, учителі-професори, готують нас на діло служби для збудування тіла
Христового, тобто Церкви.
Апостол перше згадує віру. Після
віри йде знання. І це знання особливе. Воно – наслідок віри в Христа. Це знання
відає про скарби Євангелія, про скарби Писання. Над цим трудяться проповідники
Євангелія. Вони оснащують нас, проповідуючи Євангеліє, а через Євангеліє діє
Господь Святий Дух, Утішитель, аби серед нас зростала міра Христової повноти,
тобто всі ті божественні та спасенні реалії, які існують у Христі
вознесенному. Все Христове стає нашим
вірою і знанням. Наші пастирі трудяться у Євангелії, аби ми були всіма цими
чудесними благословеннями Христа були оснащені.
Адже недостатньо знати чогось трошки. Слід
знати все. Слід бути досконалими і оснащеними, сильними і підготовленими, як
добрі воїни або трударі. Коли знаєш чогось лише трошки, то стаєш як малоліток,
захоплення якого міняються мало не щодня.
Апостол каже, що погано оснащені християни, християни, які погано знають
Христа, нагадують безпомічних істот, яких вітер та хвилі женуть то в один бік,
то в інший, від одного духовного шахрая до іншого.
А шахраїв і обманщиків у нашому
світі багато. Апостол каже, що вони оманливі, лукаві та духовні блудники. І
роблять усе, аби звести людей, звести їх на манівці, відвести їх від Христа, а
в кінці, скориставшись усім, чим вони мають, погубити їх у невгасимому вогні
пекла. Для цього вони проповідують обман – що завгодно, окрім чистого Божого
Слова і таким чином міцніше прив’язують
нещасні душі до гріха, диявола і смерті.
Господь Святий Дух попереджує нас сьогодні про цих лукавих обманщиків,
аби ми не потрапили під їхні чари і не загубили наші душі.
Натомість Апостол каже, аби ми
були правдомовні в любові. Правда, як і обман, починається із серця. Те серце
правдиве, де живе правда, де живе істина. Правда – Слово Боже, очищує наше
серце і освячує все наше єство. Правда виливається назовні. А виливається вона
у віруючих людей в любові до наших ближніх і в любові до Бога. Тоді ця правда
будує і робить усіх, хто її чує, сильнішими.
Ця правда робить нас досконалішими.
Як писав доктор Мартін Лютер: «А досконала людина така: ось вона хоче
приносити користь іншим людям, а не тримати свій талант лише для себе. Вона
каже: «Я буду використана у Твоїх задумах», тобто: «Я переповідатиму, я
промовлятиму до інших словом і вчинком про Твої чуда, аби й вони могли пізнати
діла Господні».
Як подібні листочки на дереві
різні, так само всі ми – дуже різні. Так само як ці різні листочки роблять
дерево гарним, так само і ми робимо гарною нашу Церкву нашими різними дарами,
нашими різними талантами, нашими різними функціями, бо належимо ми до одного
тіла – до Христової Церкви, Головою якої є Ісус Христос наш воскреслий і
вознесенний Христос, в Ім’я
Якого ми маємо і прощення гріхів, і воскресіння і вічне життя у Царстві Божому.
І Який дає нам всі наші унікальні і чудові дари для збудування Церкви. Будуймося і будуймо любов’ю. Заради Христа. Амінь.
Благодать зо всіма, що незмінно
люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар