Чим вищі і кращі діла

І так є завжди: чим вищі і кращі діла, тим менше вони виставляють себе на показ.... Ніхто не думає, що він славить Боже Ім’я і шанує Його більше ніж ті, що ніколи цього не роблять. Ці люди виставляють дуже на показ те, що вони саме це роблять, але їхнє серце без віри і викликає зневагу до цього діла так, що Апостол Павло наважився сміливо промовити в Римлян 2 (:23), що ті, що хваляться в Законі Божому, найбільше зневажають Його Ім’я. Бо легко промовляти Ім’я Боже та виписувати Йому пошану на папері чи на стіні, а щиро хвалити та благословляти Його у власних добрих вчинках та впевнено кликати до Нього в усіх бідах – одразу по вірі є справді найбільш рідкісним і найвищим з діл так, що коли б ми побачили як мало цього є в християнстві, то ми через смуток від цього, впали би у відчай. Але тим часом є постійне зростання гарних і славетних діл, придуманих людьми або ж діл, які виглядають наче істинні діла, але в основі своїй вони цілковито без віри та довіри і, коротко кажучи, нічого доброго за собою не мають. Таким чином Ісая докоряє народу Ізраїлю в Ісаї 48 (:1, 2): «Послухайте це, доме Яковів, що зветесь іменням Ізраїлевим, і що вийшли із Юдиних вод, що клянетеся Йменням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте, хоч не в правді та не в праведності!» Це означає, що вони не діяли в істинній вірі та впевненості, яка є справжньою правдою та праведністю, а довіряли самим собі, власним ділам і власним здібностям, але все-таки кликали до Божого Імені та прославляли Його. Ці двоє пліч-о-пліч не ходять.

Мартін Лютер, з Трактату про добрі діла