Найнебезпечнішим випробуванням з усіх є
відсутність будь-яких випробувань, коли все добре і все відбувається гладенько.
Саме тоді людина має тенденцію забуватися про Бога, ставати надто незалежною і
використовувати власний час процвітання неправильно. Власне кажучи, в цей час
вона вдесятеро більше, аніж у час біди, має потребу кликати до Імені Божого. Як
написано в Псалмі 91 (:7): «Впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч
праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!...»
І таким чином ми бачимо ясно як вдень, що
коли є мир, коли все процвітає і йде добре, то в щоденному досвіді людей
відбуваються тоді гірші гріхи та пороки, аніж тоді, коли тягарем на нас лягають
війна, пошесть, хвороба та всяка невдача. Мойсей також тривожиться про свій
народ, що найлегше вони можуть забутися про Божу Заповідь тоді, коли вони надто
пересичені, коли всього дуже багато мають і надто довго мають легке життя, як
про це він каже в Повторенні Закону 32 (:15): «І ти потовстів, погрубів, став
гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого
злегковажив». Як написано в Суддів (3:1-11), Бог дозволяв багатьом із їхніх
ворогів залишатися і не виводив їх, аби вони не мали миру і мали би
дисциплінуватися Божими Заповідями. Так само Він ставиться до нас, коли
приносить нам у наше життя всякі невдачі. Власне кажучи Він настільки думає про
нас, що навчає і спонукає нас шанувати та кликати до Його Імені, здобувати в
Ньому впевненість та віру в Нього і таким чином виконувати перші дві Заповіді.
Немає коментарів:
Дописати коментар