Ті, кого ми називаємо «святі», учинені святими чужою
святістю - через Христа, святістю безкоштовного милосердя. У цій святості ціла
Церква вірних – однакова, різниці не існує. Як святий Петро, так святий і я. Як
святий я, так і злодій по правиці Христа. Не грає ролі те, що Петро і Павло
робили більші речі ніж ви і я. З обох боків ми – грішники за природою і маємо
потребу в непохитній любові та щедрій милості. Хоча Апостоли мали менше
зовнішніх гріхів, все-таки у своїх серцях вони часто відчували зарозумілість,
ненависть, думки відчаю, відречення від Бога і подібні вади людської слабкості.
Тож в людині ви не бачите нічого святого, нічого доброго, як сказано в Псалмі
(52:3, 4): «Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там
розумний, що Бога шукає… нема доброчинця, нема ні одного!...» Тож мовчімо про
святість і святих.
Ми знаємо, що ті були
вчинені святими, хто став свідомим грішником замість несвідомого грішника. Вони
не вдають, що в них є якась власна праведність – бо її не існує – але вони починають
мати просвітлене серце. Таким чином вони знають себе і Бога. Вони знають, що
все наше – в очах Божих зле і прощене вільним прощенням милосердя. Ми і всі
«святі» повинні шукати притулок в цьому лоні або ж мусимо бути засуджені. Бог
послав Свого Сина, аби об’явити світові ці
щедрі милості і дати пізнати це вчення,
яке людське серце і розум не знають.
Немає коментарів:
Дописати коментар