«Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Чи ви зрозуміли це все?» «Так!» – відказали Йому. І Він їм сказав: «Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе» (Євангеліє від Св. Матвія 13:44-52).

Божій Церкві…, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, чимало людей на світі хотіли би знайти скарб. А інколи ми чуємо про те, як скарби знаходять. Звісно, для того, аби скарб знайти, потрібно, щоб хтось той скарб заховав. Буває, що зібравшись з друзями або родичами, я чую, як хтось із них розповідає про те, як якийсь родич, очікуючи комуністичних грабунків, закопував глечик із золотом десь у саду або на городі, або замуровував скриньку із коштовностями в якусь стіну свого будинку.

Але багатства ховали і до комуністів. У неспокійні часи земля завжди надійніший сховок ніж банки. Землі багатство довіряли завжди. Кажуть, що найбільшим скарбом, який було знайдено в східній Європі був так званий перещепинський скарб – його знайшли 1912 року двоє українських дітей, Федір Деркач і Карпо Маджар біля села Мала Перещепина на території теперішньої Полтавської області. Коли вони випасали худобу на околиці села, то провалилися в який отвір у піщаній дюні. Там була срібна позолочена амфора, а ще декілька золотих чаш.

Згодом до них долучилися інші селяни, а потім ще й влада. Загальна вага скарбу склала 75 кілограмів: 25 кілограмів золотих речей і 50 кілограмів срібних речей. Дослідники вважають, що то були скарби булгарського хана Кубрата із VII століття.

Серед скарбів були монети, кінська упряж, посуд, браслети та інші прикраси. Звичайно, влада намагалася якось вилучити скарби в селян і таки назбирала 800 золотих і срібних предметів. Але село відтоді перемінилося: будинки стали кращі, люди стали заможніші. Скарб – дуже цінна річ.

Сьогодні наше Євангеліє розпочинається із притчі нашого Господа Ісуса Христа, в якій Він порівнює Царство Небесне із скарбом, який хтось сховав був у полі. І ось чоловік якимось чином той скарб знаходить. Ніхто про цей скарб не знає крім нього. І він, розуміючи, яке він може мати багатство, іде й продає все, що має. Він продає все, що має, бо, вочевидь не є людиною багатою.

І ось він купує поле у власника. Усе, що він робить: іде з поля, продає все своє майно, купує поле – з радістю. Він радіє, бо знає, що його чекає – невимовне багатство. Ось-ось настане мить коли він скористається скарбом і стане надзвичайно багатою людиною. Все його життя переміниться.

Царство Небесне, любі брати і сестри, – це скарб. Це – найбільший скарб у цілому всесвіті, у всіх поколіннях людства. Якщо Перещепинський скарб приніс добру долю процвітання і достаток селянам у Малій Перещепині, а також гарно поповнив скарбницю Російської імперії, от Царство Небесне дає абсолютний достаток, абсолютну радість, абсолютне щастя, яке триватиме повіки віків, адже в цьому Царстві немає ні хвороб, ні смерті, а є вічне життя.

Це Царство Небесне подібне до скарбу, схованого на полі, бо багато-хто його не помічає. А відкриває це Царство Бог Своїм покликаним – вам, любі брати і сестри. Втім купити його ви не можете, як і не можете здобути його власними силами. Ціна – його більша від цілого світу і від життя усіх людей. Притча – порівняння. І Господь нам каже про цінність того, що здобуває для нас Він, Єдинородний Божий Син.

А що ми можемо купити за наше багатство? Що ми можемо купити за наші гріхи? Лише гнів Божий, смерть і вічні муки в аду. Хто ж для нас купує Царство Боже? Син Божий, Ісус Христос. Він – безгрішний і святий Божий Син. Він безмежно вас любить. Він забрав усі наші гріхи на Себе. Він поніс їх усі на Голгофський хрест. Там Він обмив їх усі до одного Своєю святою кров’ю. Там Він приніс у жертву за кожного з нас, померши за всіх нас. А на третій день Він воскрес із мертвих, довівши те, що за ваші гріхи принесена повна заплата і що ви теж воскреснете до вічного життя і будете жити вічно в Царстві Божому, коли будете вірувати в Нього.

Царство Боже – великий скарб, вартий того, аби заради нього відмовитися від усього, що у вас є. Господь каже в Євангелії від Св. Марка: «І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної, де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!» (9:47, 48).

Він також каже: «Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя» (Мр. 10:29, 30). Не бійтеся відмовлятися від будь-чого, що стримує вас від Христа або від Його Царства. Бо Царство Небесне, ваш вічне життя – набагато вартніше будь-чого, що є на цьому світі.

Господь також сьогодні порівнює Царство Небесне із купцем, який знаходить надзвичайно коштовну перлину. Одна з найкоштовніших перлин в нашому світі має назву «Блукаюча перлина», «Перегріна». Її виловив в XVI столітті в Тихому океані біля островів Панамського узбережжя чорношкірий невільник. За цю знахідку йому була подарована свобода. Вона належада іспанській короні, а потім потрапила в акторське середовище. На одному з аукціонів її вартість склала більш як 11 мільйонів доларів США.

Не дивно, що коли наш купець із притчі знаходить унікальну перлину, то він іде і продає все, що має. А потім повертається і купує ту перлину. Тепер він – один з найбагатших чоловіків на світі. Той, хто має Царство Небесне – подібний до цього тепер надзвичайно багатого купця.

Кожен, хто вірує в Христа – надзвичайно багата людина. Навіть якщо в цьому житті ми не будемо мати великих статків, навіть якщо ми будемо дуже бідними людьми, ми маємо прекрасну і величезну спадщину. Господь каже: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство. Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить. Бо де скарб ваш, – там буде й серце ваше!» (Лк. 12:32-34).

Апостол Петро каже: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, 4 на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас» (1 Петр. 1:4). Царство Небесне – більше від найбільшого земного скарбу. Царство Небесне – дорожче від найбільшої коштовності, яку можна знайти в цілому всесвіті. Царство Небесне – це вічне життя у святості, радості та любові з Богом.

Господь також порівнює сьогодні Царство Небесне з неводом. Рибалки закидають невода і потім витягують його на поверхню. А в неводі може бути що завгодно: і риба різної якості, і раки, і водорості, і навіть якесь побутове сміття, що якимось чином потрапило на дно водойми. Але невід якщо йде, то загрібає зазвичай геть усе.

І ось невід витягнуто на берег. І рибалки починають перебирати рибу і все, що є в неводі. Добра риба в одне місце, погана і всяка непотріб – в інше. Рибу, звісно, рибалки заберуть із собою. Це заради неї вони витратили стільки часу, вмінь і зусиль. А всякий непотріб буде викинутий.

Господь каже, що Царство Небесне наче невід, який тут, на цій грішній землі, захопив багато всього – багато різних людей. Серед них є добрі, а є й непотріб. Хто – добрий? Хто – непотріб? Добрі – це святі, тобто ті, що визнають власні гріхи і шукають спасіння винятково в Сині Божому – Ісусі Христі, тобто це – кожен, хто вірує в Христа, уповає на Нього і немає іншої надії окрім Христа.

А непотріб – це лицеміри, які теж бувають у церкві і можуть навіть належати до громад і називати себе віруючими. Вони можуть навіть підходити до Святої Вечері і причащатися істинними тілом і кров’ю Христовими. Але вони не вірують в Христа, не уповають на Нього, не довіряють Божому Слову і подумки навіть насміхаються із тих, хто щиро вірує в Христа. Таким лицемірів, таких невіруючих людей, які перебувають серед віруючих Господь називає у нашій сьогоднішній третій притчі непотребом. Таким Святе Причастя не приносить того, що приносить віруючим – прощення гріхів, зміцнення віри та вічного життя, а діє їм на осуд – на смерть, тимчасову та вічну.

Але невід не завжди перебуває на глибочині. Ось рибалки його витягують на поверхню і починається перебирання. Так само, каже Господь, «буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!» Праведні, тобто виправдані самою вірою в Христа, будуть забрані до Царства Небесного, до вічного життя у повній радості та досконалості з Богом.

А злі, тобто ті, що відкинули Євангеліє, учинили спротив Святому Духові – не увірували, будуть вилучені і будуть вкинуті до аду. Ад у нашій сьогоднішній притчі називається піччю огненною – топкою, у якій вогонь ніколи не гаснутиме, а непотріб – злі, нерозкаяні, невіруючі люди, ніколи не згоратимуть, хоча горітимуть там вічно. А все те місце буде наповнене плачем і скреготом зубів.

Любі брати і сестри, ми – навчені Спасителем про Царство Небесне і про всі його скарби, які ми виносимо зі скарбниці Святого Писання. І скарбниця ця – невичерпна. Скарбів, життя вічного в Царстві Небесному вистачить для всіх. В Ім’я Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.