(Павло) протиставляє своє
служіння сліпим фантазіям тих фанатиків, які прагнуть отримати і мріють мати
Святого Духа без усного слова – тими, хто може заповзати в якийсь закапелок і
осягати Духа через сни, відводячи людей від проповідуваного Слова і видимого
служіння…
Ці слова – удари і
поштовхи на фальшивих апостолів і проповідників. Павло – смертельний ворог
телепнів, які вельми вихваляються, вдаючи, ніби мають те, чого насправді не
мають і мати не можуть – вони хваляться, що мають Духа у великій мірі і вони
готові радити та вказувати цілому світові, і хваляться спроможністю вигадувати
щось нове. Зі своїх голів вони витягують те, що мало би бути надзвичайно цінним
і небесним, як це було в минулому з папою і монахами.
«Ми ж так не робимо», –
каже Павло. «Ми не покладаємось на власну мудрість і здібність. Ми проповідуємо
не те, що самі вигадали. Але ми хвалимось Христом і віримо в Христа перед
Богом, що вас ми вчинили божественним листом, написали на ваших серцях не наші
думки, а Слово Боже. Проте ми не вихваляємось власною силою, а ділами та силою
Того, Хто нас покликав і оснастив нас для такого служіння і від Кого виходить
усе, що ви почули і в що ви ввірували».
Ось та слава, про яку
може заявляти кожен проповідник – спроможність промовляти з повною упевненістю
у серці: «Таку довіру маю я до Бога у Христі, що те, що я навчаю і проповідую –
воістину Слово Боже». Так само, коли він виконує інші офіційні обов’язки в
Церкві – христить дитину, відпускає гріхи і втішає грішника – все це мусить
здійснюватися з тим самим непохитним переконанням, що такою є заповідь
Христова.
Той, хто навчатиме і
користуватиметься владою в Церкві без цієї слави, «то краще б такому було», –
каже Христос (Мт. 18:6), «коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його
потопити в морській глибині...» Бо диявольські обмани він проповідує і смерть
він спричиняє… Вчення і діла всіх єретиків та бунтівних духів звичайно не
видають в них довіри до Христа, їхня власна слава – ціль їхнього вчення і
повага та слава від людей – мета їхнього бажання.
Мартін Лютер, З проповіді на дванадцяту неділю
по Св. Трійці
Немає коментарів:
Дописати коментар