Христос хоче сказати:
«Наближається той день, коли ти з цим зіштовхнешся. Той, хто в такий день
любитиме дружину, життя і майно більше ніж Мене, той доведе, що Мене він
недостойний. Але той, хто відречеться від цього і покине це, тому все
повернеться сторицею і йому нічого не бракуватиме, поки він житиме тут, на
землі. А якщо від нього все відберуть, то він все-одно матиме прощення гріхів і
Святого Духа, і буде дитям Божим і спадкоємцем вічного життя».
Ось що має на увазі
Христос, кажучи, що ми повинні любити Його понад усе. Але за відсутності
крайніх випадків, слід залишатися у своєму місті і поклику і не кидати своєї
сім’ї – всі повинні залишатися разом, де й вони повинні бути. Але якщо перед
нам все-таки постане вибір – покинути наше покликання і посаду, а чи відректися
від Христа, тоді я проголошую: «Я не відречуся Христа, а радше пожертвую життям,
будинком, домівкою тощо».
Ці слова я спрямовую
проти всіх.., які накликають страждання самі на себе, які всіх
кидають, а потім хваляться, що вони – мученики. Вони шукають власної слави. А
ви не вибирайте своїх страждань. Ані вам, ані будь-кому іншому не було наказано
добровільно піддавати власне життя і тіло небезпеці. Аби вам допомогти та
підтримати вас Бог вчинив так багато створінь і винайшов так багато засобів і
способів. Він має поля, які слід оброблювати, щоб не допустити голоду. Він дає
вам так багато вовни, аби вберегти вас від замерзання. Він дає вам так багато
дерева й каміння і різноманітну погоду, усякі дари, аби дати вам можливість
піклуватись про ваші тілесні потреби та берегти ваше здоров’я. До того ж, Бог
дав тобі твою спадщину, дружину і дитину, будинок і домівку і все, аби й ти
дружина могли залишатися разом.
Відповідно, твій перший
обов’язок полягає в
тому, щоб ти піклувався про своє власне тіло – така Божа воля. Подібним чином
Бог дав тобі чоловіка чи дружину, кажучи: «Тож, що Бог спарував, людина нехай
не розлучує!» (Мт. 19:6). Це остаточно.
Але якщо Бог розлучає тебе від чоловіка чи дружини, яких Він дав тобі,
то так має бути. Так буває, коли тебе просять покинути Бога чи Його Слово. Якщо
на кону це, то ти мусиш промовляти: «Любий Боже, я залишуся вірним Тобі і
покину все інше». Я скажу: «Любий Боже, донині Ти пов’язував мене до дому й господарства, слуги
і служниці, життя і тіла. Але тепер Ти мене з ним розлучаєш. Заради Твого Слова
я змушений покинути добро і майно, в іншому разі я би з радістю їх зберіг». Від
них відчужує тебе Сам Бог. Він проголошує: «Ти повинен любити Мене більше від
цього». А поза цим ми не повинні завдавати шкоди нашому тілу, а плекати його,
годувати його і піклуватись про його потреби задля збереження нашого здоров’я, як наказав був Бог. Бог дав тобі два
ока і їх не можна ранити чи вибирати, а також дві ноги і їх тобі відрізати не
можна. Навпаки, якщо твої члени тіла болять, то Бог хоче, аби для зцілення їх,
ти використовував ліки. Але коли так станеться, що тирани тебе вбиватимуть або
переслідуватимуть тебе в якийсь інший спосіб, тоді ти повинен це терпіти і
дати, аби правив Бог.
Мартін
Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 
Немає коментарів:
Дописати коментар