Проголошувати істину, а не вирушати на її пошуки

Оскільки Бог бачить Велику Картину у найменших подробицях, то все, що Він каже на будь-яку тему, мусить бути абсолютною істиною. Це не означає, що богослов’я пропонує енциклопедичний звіт про космос, як і не має це на увазі, що письменники Біблії були всезнаючими. Це лише означає, що незважаючи на те, яким обмеженим є Біблійне об’явлення, в тому, що воно каже, воно абсолютно істинне. Якесь твердження може бути правдивим, не будучи повною правдою про все!  А Біблійне об’явлення – цілковито істинне, хоча воно й викладене частинами та вибіркове. Воно нагадує мапу певного маршруту, яка не показує нічого поза межами двадцяти чи сорока кілометрів з кожного боку від головної траси. У цьому сенсі «ми знаємо частинно» (1 Кор. 13:9). Так богослов’я пілігрима є ще й скромним богослов’ям. 

Але що би не було об’явлено Богом, в тому ми можемо і мусимо бути впевнені. Таким є значення Новогозаповітного сильного, а почасти й жорсткого наголосу на вченні (Мт. 16:12; Рим. 16:17; 1 Тим. 4:16; Тит. 1:9; 2 Ів. 9, 10). Св. Павла спантеличила б ідея про те, що християнська доктрина залишається якоюсь нечіткою і сумнівною (Рим. 10:8). Христос сказав Своїй Церкві проголошувати істину, а не вирушати на її пошуки (Мт. 28:19, 20).

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»