Оскільки Бог бачить Велику Картину у найменших подробицях, то все, що Він
каже на будь-яку тему, мусить бути абсолютною істиною. Це не означає, що
богослов’я пропонує енциклопедичний звіт про космос, як і не
має це на увазі, що письменники Біблії були всезнаючими. Це лише означає, що
незважаючи на те, яким обмеженим є Біблійне об’явлення, в тому, що воно каже, воно абсолютно
істинне. Якесь твердження може бути правдивим, не будучи повною правдою про все! А Біблійне об’явлення – цілковито істинне, хоча воно й викладене
частинами та вибіркове. Воно нагадує мапу певного маршруту, яка не показує
нічого поза межами двадцяти чи сорока кілометрів з кожного боку від головної
траси. У цьому сенсі «ми знаємо частинно» (1 Кор. 13:9). Так богослов’я пілігрима є ще й скромним богослов’ям.
Але що би не було об’явлено Богом, в тому ми можемо і мусимо
бути впевнені. Таким є значення Новогозаповітного сильного, а почасти й
жорсткого наголосу на вченні (Мт.
16:12; Рим. 16:17; 1 Тим. 4:16; Тит. 1:9; 2 Ів. 9, 10). Св. Павла спантеличила
б ідея про те, що християнська доктрина залишається якоюсь нечіткою і сумнівною
(Рим. 10:8). Христос сказав Своїй Церкві проголошувати істину, а не вирушати на її пошуки (Мт. 28:19, 20).
Курт
Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»
Немає коментарів:
Дописати коментар