(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Отож, виправдавшись вірою, маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса
Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній
стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. І не тільки нею, але й хвалимося в
утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а
досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця
Святим Духом, даним нам. Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер
за нечестивих. Бо навряд чи помре хто за праведника, ще-бо за доброго може хто
й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за
нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер,
коли кров'ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом
через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. І
не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що
через Нього одержали ми тепер примирення (Римлян 5:1-11).
Усім... улюбленим Божим, вибраним
святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
(Рим. 1:7).
Дорогі брати і сестри, ми живемо
в час війни. Щодня ми чуємо про якісь сумні новини про події нам фронті. Рідко
буває якийсь день, коли ми не чуємо, що загинув хтось із наших воїнів. Часто ми
чуємо про поранених захисників України. І час від часу ми чуємо жахливі новини
про загибель дітей та дорослих, цивільних, мирних мешканців України.
Не ми цю війну почали, але плоди
її проявляються в українському житті і будуть ще довго проявлятися, особливо в
житті тих людей, хто брав участь у бойових діях або й у житті тих. Хто не мав
до того ніякого відношення, як-от кілька днів тому у Святошинському районі Києва декілька дітей знайшли покинуте авто і, залізши в нього, підірвались. Інколи ми
чуємо про стрілянину на вулицях, яка почастішала, у порівнянні з мирним часом.
А інколи чуємо навіть про постріли з гранатометів в тих областях України, де не
ведуться бойові дії.
Втім ця війна з її ранами,
втратами, болем та смертями, як і всі інші війни– наслідок і відлуння тієї
війни, що людство веде проти Бога. Ця війна ведеться вже тисячоліттями – від
тієї миті, коли наші прабатьки відступилися від люблячого Творця і скористалися
порадою неправдомовця та убивці, диявола і впали у гріх.
Гріх – це ворожнеча проти Бога і
війна проти Господа. І щоразу, коли ми грішимо, коли ми коїмо якийсь гріх,
вільний чи невільний, ми наче вступаємо у бій проти нашого Бога. Що ж очікувати
нам у відповідь? Ми знаємо, що заплата за гріх – смерть (Рим. 6:23). Бог до
повстань проти Нього, до воєн проти Нього ставиться дуже серйозно. І чим
більше ми грішимо, тим більше болю і нещастя ми повинні очікувати в нашому
житті.
Страшні приватні гріхи-бої проти
Господа Бога. Ще страшніше, коли війну проти Господа оголошує і веде ціла
країна або народ. Корупція – це війна проти Бога, Який любить справедливість і
ненавидить, як порушення законів так і спотворені закони. Ось і сьогодні в
нашому рідному місті проводиться так званий «марш рівності» або ж гей-парад –
марширування збоченців усяких мастей, яких підтримує значна частина українських
можновладців, знаючи, що це – війна проти Бога та проти його постанов. Чого
очікувати нашому народові в заплату за такі гріхи? Питання, звісно, риторичне.
Слава Господу, що Він забрав
кожного з вас, любі брати і сестри із поля бою проти Нього і переніс вас у інше
місце! Сьогодні нам Господь Святий Дух через Апостола
Павла каже: «Отож, виправдавшись вірою, маємо мир із Богом через Господа нашого
Ісуса Христа». Апостол перше згадує виправдання вірою. Без цього виправдання
ніяких добрих взаємин з Богом бути не може. Бог – справедливий. І Він не може
нехтувати гріхом, злочином проти Нього і проти наших ближніх. Тому на
нерозкаяних грішниках перебуває Божий гнів.
Але коли ми віруємо в Христа, то
ця віра в Божого Сина, святого, непорочного, праведного, зараховується нам у
праведність. Віра, наче приймаюча рука, отримує від Христа Його праведність. І
вірою в Христа Бог проголошує нас виправданими. Не вірою в Діву Марію чи в
будь-кого зі святих. Не вірою в добрі діла чи в будь-кого чи в будь-що інше. А
саме і винятково вірою в Христа ми виправдані. Якщо це якась інша віра поза
Христом або на додаток до Христа. Всяка інша віра приносить лише осуд. Але коли
ви віруєте в Христа, то Бог проголошує вас виправданими.
І коли в нас є віра і коли ми
виправдані, то ми маємо мир із Богом. Віра
нас наче переносить із поля бою з Богом і безконечних втрат, до Його Царства,
де панує мир. Раптом наша війна проти Бога припинена. Натомість ми маємо мир.
Ми хочемо перебувати в мирі з нашим Творцем. Нам більше не хочеться проти Нього
воювати – грішити в думці, в слові чи ділом. Ми радіємо чудовим взаєминам із
Господом.
Це – наслідок віри і це діяння
Святого Духа. Не ми прийшли до миру з Богом. А Бог учинив у нас мир із Собою,
примирив нас із Собою через Господа нашого Ісуса Христа. Щойно Ісус Христос
стає нашим Господом через віру, як ми маємо мир із Богом. Коли Росія анексувала
наш Крим, а потім розпочала агресію проти України на Донбасі, мало-хто міг
подумати, що ця війна буде тривати чотири роки або й більше. Ми чуємо, як раз
за разом оголошується перемир’я,
але воно триває декілька годин або триває лише на словах. А далі знову
постріли, вибухи і далі гинуть люди.
Але мир, який дає Господь –
тривалий і надійним. Бо ціна цьому миру і гарантія цього миру – Господь Ісус
Христос, істинний Бог і правдива людина, Син Божий і Син Людський, Який на Себе
забрав усі наші гріхи і провини, усю нашу ворожнечу, усі наші постріли у бік
Бога і віддав Себе Самого у жертву на хресті, аби ми були прощені і оголошені
невинними, і надалі мали мир з Богом.
Христос розп'ятий і воскреслий
назавжди залишається гарантією нашого миру – навіть тоді, коли ми мимоволі
грішимо і виступаємо проти Бога. Тоді нам Святий Дух докоряє і звертає знову
наш погляд на Христа і наче каже: «Вертайся до Христа. Він тебе чекає. Ось Він.
Хапайся за Нього вірою. Горнися до Нього у Святій Вечері і твій мир відновлено.
А все інше у порівнянні з цим миром – сущі дрібниці».
Бо коли є цей мир, то є прощення
гріхів, виправдання і вічне життя. І коли є цей мир з Богом, який здобув для
нас Христос, то що б не відбувалося у світі довкола нас – воно не в стані
відібрати від нас здобуте Христом – вічне життя і Царство Небесне. Бо ми вірою
одержали доступ до благодаті Божої – до Божої невимовної любові, яка ніколи не
перестає.
Апостол каже, що ми стоїмо в цій
благодаті. Віра в Христа розташовує нас посеред цієї невимовної і незаслуженої
нами любові, яку ми маємо в Христі і через Христа. І ми не мовчимо у цій
благодаті, а ми хвалимось. Ми – не хвальки, що вихваляються своїми власними
талантами, здобутками чи заслугами. Ми хвалимось Христом і надією слави Божої –
воскресінням і вічним життям у Царстві Божому, яке вже належить нам і яким ми
будемо сповна радіти у час повернення Христа у славі та воскресінням усіх
віруючих в Христа до вічного блаженства у Його Царстві.
А до того часу світ може нас
атакувати, переслідувати і утискувати. Але з благодаті, з любові Божої він нас
вирвати не може. Апостол каже, що ми хвалимось Христом, Його поверненням і
нашим вічним життям у Царстві: «в утисках, знаючи, що утиски приносять
терпеливість». Це – особливий вид терпеливості, сміливий вид терпеливості, який не боїться цих утисків, бо «Коли за
нас Бог, то хто проти нас?» (Рим. 8:38).
Ця смілива, відважна терпеливість
приносить досвід. Ми стаємо досвідченими воїнами, проти яких спрямовує свої
атаки світ і диявол. Ми загартовуємось цими утисками. І в цих утисках
перевіряється справжність віри, як особливими тестами перевіряється справжність
монет. Перевірка виявляє, чи монети не фальшиві, а утиски показують, чи
нефальшиві ми християни. Як не гнеться монета зі щирого золота, так і не
гнеться правдивий християнин у час утисків. Він утисками стає сильнішим і ще
більше довіряє Христові та Його Слову.
А цей досвід приносить нам надію.
Ми стаємо ще більш впевнені у Божій любові та незмінності Його обітниці,
неминучості повернення Христа у славі, нашого воскресіння і вічного життя у
Божому Царстві. Ми можемо сміливо промовляти до світу і його князя, диявола:
«Навіть якщо ви відберете від мене усе, і навіть моє тіло, я все-одно житиму і
Останнього Дня я воскресну до життя вічного із Моїм Спасителем у Його Царстві.
Але якщо я злякаюсь і втрачу мою віру і надію, то що в мене залишиться? Дружба зо світом? А що вона принесе, крім
ворожнечі з Богом і погибелі тимчасової і вічних мук в аду?»
І з Павлом ми можемо промовляти:
«Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє,
ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе
відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:38,
39). Про цю любов свідчить мені Святий
Дух, Який живе в мені і втішає мене, і зміцнює, і підбадьорює і свідчить про
Христову любові.
А Христова любов така велика, що
Він нас полюбив ще тоді, коли ми були нечестивими ворогами Божими, недужими, –
каже Павло, тобто такими, що не мали ніякого духовного життя, цілковито
втраченими і безпомічними. Але Христос помер саме за нас таких, за нас, що
перебували у такому жалюгідному стані. «Бо навряд чи помре хто за праведника,
ще-бо за доброго може хто й відважиться вмерти», – каже Св. Павло. Важко знайти
людину, яка готова померти за іншу праведну чи добру людину. А тим більше хто
хоче помирати за негідника?
Але Христос помирає за всіх нас,
що були ще грішниками. Христос помер за вас. Христос помер за мене. І ви, і я
потопали у своїх гріхах, ми були покриті ними з голови до них. Ми були огидні,
смердючі, жахливі грішники. Але Христос помер за нас, коли ми перебували саме в
такому непристойному стані та вигляді. Який вияв Божої великої любові до
грішників!
Тож тим більше нині, коли Господь
Святий Дух учинив нас через Христа Божими любими дітьми, ми спасемося від гніву
Божого, віруючи в Його Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Адже ми
виправдані Христовою кров’ю і
ми примирені смертю Христовою. Ми маємо мир з Богом в Ім’я Христа розп’ятого і
ми маємо спасіння Христом воскреслим – живим Христом.
Бо спасіння – це не просто
порятунок від якоїсь недолі у час нашого порівняно короткого земного життя у
цьому тілі. Спасіння – це воскресіння і вічне життя у Божому Царстві. І коли ми
віруємо в Христа, то будемо мати те, що належить Христові. Раз Христос воскрес
– то воскреснемо й ми. Раз Христос живе, то будемо вічно жити в Його Царстві й
ми. Тож хай триває наше вихваляння миром
з Богом у Христі, через Христа і заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар