Проповідь на День П'ятидесятниці

        

                        ПРОРОКУЙТЕ!
            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли ж почався день П'ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, – та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, – усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!» І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: «Що ж то статися має?» А інші казали глузуючи: «Вони повпивались вином молодим!»

Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: «Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п'яні вони, як ви думаєте, – бо третя година дня,  а це те, що пророк Йоіл передрік: «І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, – і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, – і пророкувати вони будуть! І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться» (Дії 2:1-21).

            Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, скромний англійський швець, якого звали Вільям Кері, понад два століття тому вирушив був до Індії, аби там проповідувати Євангеліє. Тоді такі наміри в очах багатьох людей здавалися нерозумними і марними. Але через Вільяма Кері та його послідовників могутнім чином діяв Святий Дух і так було приведено багатьох людей до Христа.

            Дещо пізніше після Вільяма Кері, шотландець Роберт Моррісон, вирушив до Китаю. Тоді такі наміри теж не здавались в очах світу розумними. Навіть більше такі наміри здавались марними. Коли капітан корабля спитався у Роберта Моррісона: «Ви що думаєте, що навернете Китай?» «Ні», – відповів Моріссон. «Я вірю, що це зробить Бог».

            Працю в Китаї провадив Господь Святий Дух. Але Він робив це руками місіонерів таких як Роберт Моррісон. Сьогодні Господь Святий Дух через Євангеліста Луку повертає нас до Єрусалиму у найперший день євангельської проповіді мовами світу – у той день, коли фактично розпочалась місіонерська праця Апостолів і в той день, який ще називають Днем народження Християнської Церкви.

            П’ятидесятниця або ж день урожаю була особливим святом для євреїв.  Це було друге за значимістю свято і кожен ізраїльтянин мав прийти в той день до Єрусалиму, аби з’явитись перед обличчям Господнім і принести Господу жертви з нового урожаю, яким Господь благословляв Свій народ. Тож до Єрусалиму в цей день сходились маси віруючих чоловіків з усього світу, адже на той час юдеї проживали в багатьох краях. Вони там були народились і виросли. Вони залишались юдеями, євреями, хоча рідними мовами для них ставали мови ті народів, серед яких ці віруючі люди були розпорошені.

            Саме у такий день наші любі Апостоли перебували, як і Господь, наказав їм, у Єрусалимі і чекали на виконання обітниці про зіслання Святого Духа. І ця обітниця виконалась. Господь виконує все, що обіцяє. Усе, що Він проголошує – збувається. В тому місці, де вони перебували близько 9-ої години ранку зчинився із неба шум. І в учнів, що були в тому домі, і в тих, що були поблизу того дому склалося враження, що буря, яка зазвичай наповнює небо і простір, а в будинки не заходить, тут навпаки – наповнила будинок. Бо він шумів і як ми кажемо про бурю – ревів, але не людськими голосами, а шумом – могутнім голосом стихії, непідконтрольної людям.

            Як супроводжують бурю блискавки, так і цей шум супроводжував наче вогонь. Але цей наче вогонь був особливий. Він однаковою у вигляді розділених язиків осів на кожному Христовому учневі. Те, що відбувалось було чути і було видно. Саме так на учні нпвонились Святим Духом.

            За три роки до цього по Хрищенні Господа Христа Святий Дух зійшов на Нього теж таким чином, що цю подію можна було бачити і чути. В Євангелії від Св. Матвія читаємо: «І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (3:16, 17). Таким чином відбулося помазання Ісуса. Він – Христос, тобто Помазанець.

            Святий Дух сходить на учнів Христові. І хоча слово християни вперше з’явиться в Антіохії, вони – Христові. Вони – християни, вони – люди-помазанці. Чи учні мали Святого Духа до П’ятидесятниці. Звісно, що мали. Так само як Святого Духа мали усі віруючі до воплочення Сина Божого. Адже лише Святий Дух творив спасенну віру в Христа грядущого. І Він творить спасенну віру в Христа воплоченого.

            Ісая, за 700 років до Різдва Христового провіщав: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа!» (61:1-3).

            І Псалмоспівець молиться: «Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!» (142:10). Коли наш розп’ятий і воскреслий Господь з’явився учням по воскресінні, то Він промовив до них: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого!» (Ів. 20:21, 22).

            Але зіслання Святого Духа на П’ятидесятницю особливе тим, що тут виконуються обітниці Божого Сина про потужне зсилання Святого Духа і про те, що через це сходження Апостоли будуть свідками Христовими «в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Святий Дух прийшов, аби перебувати у Христовій Церкві – у серцях християн – упродовж усіх віків аж до повернення Христа у славі.

            Віднині Він наповнює Церкву усіма Своїми дарами та Своєю силою. І Він це демонструє вже в найперший день. «Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Вони говорили мовами тих народів, з яких прийшли до Єрусалиму віруючі євреї. Вони говорили про Господа і Його діла так, що їх добре розуміли усі ті, що їх чули.

            І ті, що їх чули «побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, – усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!»

            Мови різні, але послання одне – про великі діла Божі, тобто про Христа, про Його розп’яття за наші гріхи, про Його воскресіння для нашої праведності, про вічне життя у Божому Царстві усіх тих, хто вірує в Ісуса Назарянина. Ось про що свідчив Святий Дух у першу П’ятидесятницю. Про це Він продовжує свідчити і нині. Він спонукає до проголошення Євангелія Христового. Воно – інструмент Святого Духа, Яким Він творить спасенну віру.

            Як і нині, в найпершу П’ятидесятницю були ті, що глузували з Апостольської проповіді. Звісно, їм варто було попробувати проповідувати іномовним слухачам іноземною мовою без підготовки! Проте Апостол Петро не виступає з такою пропозицією. Натомість він пояснює, що відбулося.

            Учні Христові не п’яні. Та й хто буде пити п’янке, молоде вино о 9-ій годині ранку? Віруючі такого робити не будуть! Натомість вони є свідками виконання величного пророцтва Йоіла про виливання Святого Духа. Він наче проказує до них: «Ви не богохульствуйте! Бо це, що ви бачите означає зовсім інше. Настала нова епоха в житті не лише Ізраїлю, але й цілого світу.  Почалися останні дні.

            Відтепер Святий Дух буде виливатись на всіх людей. Якщо на Апостолів Він вилився через шум бурі і вогонь, на всіх інших Він буде виливатись через плескіт води і гомін Слова в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Він буде діяти через Євангеліє у Слові і Таїнстві. Тіла віруючих будуть відтепер справжнім храмом Духа Святого.

            І раби Божі, викуплені від влади гріха, диявола і смерті кров’ю Христовою – люд власності Божої – будуть пророкувати, тобто будуть свідчити про Господа Ісуса, ділитися Його Євангелієм, розповідати про Христа. Саме це означає пророкування для більшості з нас. Всі ті, що вірують у Христа і не мовчать про свою віру, будуть бачити чудесні події з навернення і спасіння багатьох людей.

            Ми й зараз бачимо виконання пророцтва, адже Євангеліє нині проповідується практично по всьому світі, ми бачимо ознаки наближення повернення Господа у славі і ми чекаємо на Нього, бо ми віруємо, що нас чекає воскресіння життя і блаженна вічність у Царстві Небесному. Ми впевнені у цьому спасінні, бо ми охрищені в Ім’я Боже. І ми кличемо Ім’я Господнє, ми віруємо в Ісуса, ми поклоняємось Йому, ми любимо Його Слово і залишаємось в ньому. І ми радісно приймаємо небесну поживу – Христові істинне тіло та кров у хлібові та вині Святої Вечері.

            Добра Новина, любі брати і сестри, лунає із вуст Апостола Петра: «І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться». Любі брати і сестри, Ісус помер за кожного з вас. Ісус воскрес, аби кожен віруючий в Нього був виправданий і мав вічне життя. Кличте Господнє Ім’я. Віруйте в Ісуса. І ви спасетесь і ви будете жити повіки віків у Христовому Царстві. Діліться Євангеліє з ближніми вашими. А решту виконає Святий Дух. Заради Христа. Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.  Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).