(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Коли Духом живемо, то й Духом ходімо! Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному! Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового. Коли-бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює. Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! Бо кожен нестиме свій власний тягар! А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Не обманюйтеся – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне. А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним! (Галатів 5:25-6:10).
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, – Йому слава на віки вічні, амінь! (Гал. 1:3-5).
Дорогі брати і сестри, що ми використовуємо для мірила нашого життя і нашої поведінки? Світ пропонує свої стандарти, які весь час змінюються. Те, що було недобрим, скажімо десять років тому і на що навіть дивились з огидою, сьогодні стає загальноприйнятним правилом. І коли хтось висловить заперечення проти якоїсь неприйнятної ще десяток років тому поведінки, то на нього дивитимуться якщо не з осудом, то, принаймні, з подивом.
Але попри свою мінливість, світ зазвичай любить пишноту і багатство. І світ, звісно, наповнений гординею. Світ змагається за те, яка країна і яка людина є багатшою, розумнішою, а часто й просто – хитрішою. І світ безжалісно дивиться на тих, хто потрапляє на його узбіччя, називаючи таких людей «лузерами» – «невдахами».
Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла кличе нас не наслідувати світ і відкидати спонукання нашої грішної плоті. Чому? Тому, що наше життя – інше ніж у світу. Світ, тобто невіруючі люди, живуть у грішній плоті, яка їх повністю контролює. Окрім цього вони полонені дияволом. Вони перебувають у рабстві гріха і диявола. Звідси і їхні всі вчинки і їхній весь спосіб життя.
А ми вже не належимо дияволові і світові. Як сталася ця переміна? Через Христа, Який забрав усі наші гріхи на Себе і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер замість нас і на нашому місці на хресті Голгофи, принісши Себе в жертву повну і досконалу за всіх людей на світі. Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав вічне життя.
Цю спасенну віру в Христа, через яку ми виправдані і маємо вічне життя, створив у нас Господь Святий Дух. Це Він нас переставив із темряви до світла і Він живе в нас, і Ним, каже Апостол Павло, ми тепер живемо.
А раз ми живемо Святим Духом, каже Апостол, то й спосіб нашого життя теж повинен визначатися Святим Духом. А Дух кличе нас облишити одну із рис, властиву світові – чванливість. Що таке чванливість? Це пишання своїми заслугами, чи то уявними, чи справжніми і приписування всіх цих заслуг не Богові, не Божому благословенню, а самому собі. Чванливість – не від Бога, а від гріха.
Ця чванливість наче кидає виклик іншим людям. Мовляв, я добився ось цього, а чого добився ти? Саме як кидання виклику ми можемо перекласти «прокалуменой» в грецькому оригіналі. Іншим перекладом цього слова також може бути «провокувати». Фактично, це означає, що чванлива людина кидає виклик іншим людям повторювати її плотські вчинки. Чванлива людина провокує інших до мирського способу життя.
З іншого боку, Апостол кличе нас не заздрити один одному. Якщо хтось добився успіху в якійсь справі, то що має робити християнин? Звісно ж, радіти за успіхи брата чи сестри! А заздрість, завидки – не від Бога, а від лукавого. Тож і чванливість, і завидки – це все частини грішного способу життя, який ведуть люди, якими керує грішна плоть.
А що нам робити, коли хтось посеред нас чваниться? Що нам робити, коли якась людина завидує своєму братові або своїй сестрі або коїть якийсь інший гріх? При чому, коли ми говоримо про гріх, то ми не маємо на увазі наших особистих уявлень про те, що правильно, а що ні, бо для когось гріхом може бути уявлення про те як хтось одягається або стоїть чи сидить. Коли ми говоримо про гріх, то маємо на увазі саме реальні гріхи – тобто переступи проти однієї Десяти Заповідей Божих.
Тож, що робити коли є гріх? Апостол ділить людей на духовних і недуховних. Духовна людина – віруюча. Недуховна може вдавати із себе віруючу, але віруючою не бути. Так ось – справжня духовна людина буде виправляти іншу людину, що впала в гріх духом лагідності. По-іншому виправляти гріх не можна, бо тоді сам грішиш, відштовхуючи людину ще далі від Церкви і від Христа.
До того ж Апостол каже, що й ми самі можемо спокуситись, адже й ми живемо (як і ті, що згрішили) у плоті, яка заражена гріхом. Тож ми мусимо дуже пильнувати, щоб тим часом і самим не впасти у гріх. До того ж, коли ми самі згрішимо, якого виправлення ми захочемо – з нагайкою чи з духом лагідності? Звісно ж, з духом лагідності. І саме такий дух лагідності у виправленні грішника хоче побачити у нас Господь.
Саме такий дух лагідності, який дається Святим Духом, дає нам змогу носити тягарі один одного. Тобто, ставитись із співчуттям до брата чи сестри, які схильні до гріха або впали у гріх. Людей недуховних і без Святого Духа, легко впізнати за їхніми атаками саме не на гріх, а на людину. Вони не хочуть їй допомогти або підставити їй плече, а хочуть її морально добити, знищити.
А Святий Дух каже навпаки ставитись терпеливо до таких братів і сестер. Це не означає толерувати гріх, але це означає ставитись до таких людей із терпеливістю і в лагідності пояснювати, чому той або інший вчинок є злом, докоряти у любові і прагнути повернення такого брата або сестри до Христа. В цьому полягає виконання заповіді «Люби свого ближнього як самого себе». Ми ж хочемо, щоб нас не знищували, а допомагали, правда ж? Робімо так і ми. Ведімо християнський спосіб життя – ходімо Духом.
Інколи ми чуємо, як люди хваляться то своїм походженням, то своєю освітою, то своїм минулим, то спорідненістю із кимось, набиваючи собі таким чином ціну і, зростаючи все більше й більше, насамперед у власних очах, а інколи і в очах, слабких християн. Апостол кличе нас, аби серед нас такого не було. Він каже: «Коли-бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює. Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!»
Подібні слова каже також інший Апостол, Яків: «Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре. Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці. Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає.» (2:8-10). Хочеш знати наскільки ти великий? Подивись у дзеркало Божого Закону. Ти зрозумієш, що ти перший посеред грішників. Порівнюй свої діла із святим і досконалим Законом Божим, а не з ділами іншої людини.
І ще одній речі навчає нас сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Христового. Він навчає нас дбати про навчання Євангелію. Яким чином? Через підтримку проповідників, через підтримку пастирів. Звісно, цієї неділі у нашій парафії, через ковід, оголошено карантин і ми не можемо покласти наші кошти на тарілку для пожертв або вкинути їх до скарбничок. Але є інші способи, як це служіння підтримати. Один із них переказати кошти, наприклад, із своєї карточки на банківський рахунок нашої громади. Дані про цей рахунок я виставлю пізніше в неділю. Або ж ці дані можна знайти на моєму блозі, на сторінці, яка має назву «Бажаєте підтримати служіння Євангелія»?
Віруюча людина завжди захоче підтримувати таке служіння. Хто ж не бажає підтримувати служіння, той наче висміює Бога і каже: «Ну що Він мені зробить, якщо я не буду давати належних пожертв у церкву?» Що ж, осміяний буде не Бог, а така людина. «Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» – каже Апостол. І ділить людей на дві категорії.
До першої належать ті, що сміються з Бога, не підтримуючи проповідників. Апостол каже, що такі люди – плотські і тлінні, тобто приречені до вічних мук у аду. Він каже: «Хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне». Тобто, хто дбає лише про власний добробут лише в цьому світі, не даючи пожертв на проповідників, пожне тління, тобто погибель у вічності.
І навпаки, каже Павло: «Хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне». Він каже, що той, хто підтримує проповідників непофальшованого Євангелія, той матиме вічне життя. Наші пожертви, наче насіння, яке проростає у Царстві Божому. Звісно ж мова йде про людей віруючих, бо спасіння за гроші не купиш. Тут Апостол фактично повторює думку Якова, який каже про те, що віра без діл мертва. Іншими словами, якщо не даєш належних пожертв у церкву, то твоя віра мертва і ти ідеш на погибель. А якщо даєш належні пожертви, то Господь дасть тобі нагороду ще й у Своєму вічному Царстві.
Проте Апостол не обмежується лише пожертвами в церкву. Він каже: «А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо». Тобто, не обмежуймось лише пожертвами в церкву. Але робімо добро всім людям довкола нас. Це не означає «роздаваймо всім людям довкола нас гроші». Ні, робити добро можна дуже по-різному. Я часто натрапляю на ставлення, особливо серед чиновників, яке можна визначити одним словом «знущання». Як робити добро таким чиновникам? Перестати знущатись із українців, а всіляко їм допомагати. Я думаю, що кожен з нас знає про те, як зробити добро людям довкола нас.
І насамкінець Апостол кличе нас: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» Це дуже важливі слова «поки маємо час», бо вони нагадують нам про те, що наше життя тут, у цьому світі обмежене, і коли ми помремо, то там будуть або вічні муки в аду або нагорода від Господа за наше вірне служіння Йому і за чинення добра всім людям, а особливо нашим одновірним, братам-християнам і сестрам-християнкам. Вони у нас в пріоритеті. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде з духом вашим...! Амінь (Гал. 6:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар