Саме диявол бажає замкнути двері, які дають тобі доступ до Бога. Тобі бракує упевненості підходити до Нього вільно і вільно з Ним розмовляти? Якщо ти справді віриш, що тобі бракує цієї упевненості, тоді твоя упевненість насправді велика і сама по собі є великою поміччю. Та думати, що ти маєш цю свободу промовляти через власні заслуги є, з одного боку, причиною для ганьби і заслуговує на остаточний осуд... Проте не є покірністю думати, що ти – грішник, коли ти справді – грішник. Але коли лишень людина усвідомлює, що вона зробила дуже багато вчинків, але не уявляє, що вона в собі щось велике – ось істинна покірність. Коли такий чоловік як Павло, може промовляти: «На сумлінні своєму нічого не маю», а потім може додати: «Та цим я не виправдовуюсь» і може знову промовити: «Христос прийшов, щоб спасти грішників, серед яких першим є я», то це – істинна покірність. Та людина воістину покірна, яка не величається вчинками, а у розумі своєму невисокої про себе думки. Проте в Його невимовному чоловіколюбстві Бог вітає і приймає не лише впокорених у розумі, але й тих, що мають мудрість визнавати свої гріхи. Оскільки вони так до Нього налаштовані, то Він до них милостивий і добрий.
Іван Золотоустий
Немає коментарів:
Дописати коментар